Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Приймання продукції за кількістю та комплектністю при поставці в межах одного міста проводиться після надходження продукції на склад не пізніше:

   1. 5-ти днів.

   2. 10-ти днів.

   3. 15-ти днів.

   4. 20-ти днів.

2. Предметом договору контрактації можуть бути:

   1. Промислова продукція.

   2. Сільськогосподарська продукція.

   3. Продукція видобувних галузей промисловості.

   4. Сільськогосподарська техніка.

3. Право власності на предмет договору фінансового лізингу належить:

   1. Лізингодавцеві.

   2. Лізингоодержувачу.

   3. Продавцю (постачальнику).

   4. Лізингодавцеві та продавцю на праві спільної сумісної власності.

Задача

Аграрному підприємству «АПК» для здійснення сільськогосподарської виробничої діяльності необхідні три зернозбиральні комбайни. Адміністрація підприємства вирішила придбати зернозбиральні комбайни «Лан» у підприємства «Украгролізинг», однак вагається щодо доцільності такого кроку.

Надайте консультацію з приводу можливих найвигідніших для підприємства умов такого договору. Чи не вигідніше буде підприємству придбати техніку, отримавши банківський кредит?

Література: 1; 11; 16; 143; 167; 179; 182; 183; 184; 186; 187; 188; 190; 191; 193; 194; 195; 199; 201; 202; 206; 211; 213; 308; 320; 342; 347; 352; 355; 369; 391; 432; 449; 455; 456; 459; 465; 475; 476.

*     *     *

Тема 14. Договори про виконання робіт, надання послуг.

Основні терміни та поняття: договір про виконання робіт, договір про надання послуг, договір підряду на капітальне будівництво, договір побутового підряду, договори про надання юридичних послуг, договір доручення, договір комісії, договір перевезення пасажирів і багажу, договір перевезення вантажу, договір транспортної експедиції, договір доручення, договір комісії, договір консигнації, договір схову.

Методичні рекомендації до вивчення теми

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Предметом договору підряду на капітальне будівництво є об’єкт будівництва, що будується і здається замовнику, або виконання будівельних робіт.

В свою чергу, поняття «будова» визначається вищевказаними ДБН як сукупність будинків та споруд (об’єктів), будівництво та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку в установленому порядку затверджується титул будови.

В багатосторонніх договорах встановлюються загальні строки будівництва об’єкта, а також строки початку та закінчення робіт окремими учасниками. Останні враховують комплексний графік, де передбачається послідовність та строки виконання зобов’язань кожним учасником.

Строки виконання всіх робіт на об’єкті встановлюються шляхом визначення в договорі календарної дати початку робіт та здачі об’єкта в експлуатацію (закінчення виконання замовлення) або строку від початку до закінчення робіт. Початок виконання робіт доцільно зв’язати з появою конкретних, найбільш важливих для початку будівництва подій. Це може бути передача будівельного майданчика, проектної документації, відкриття фінансування, перерахування авансу тощо. Про початок робіт складається двосторонній акт.

Можливість дострокового закінчення будівництва повинна передбачатись договором або узгоджуватись в процесі його виконання. Якщо підрядник не претендує на додаткову винагороду, він може достроково закінчити будівництво об’єкта і без такого узгодження.

Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке перевезення. Так, згідно зі ст. 2 Закону України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР «Про транспорт» відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, регулюються вказаним Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про транспорт» перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Частина 3 ст. 306 ГК України доповнює цей перелік космічним транспортом та іншими видами транспорту. З огляду на це перевезення поділяються на: а) залізничні; б) внутрішніми водними шляхами (річкові); в) морські; г) повітряні; д) автомобільні, хоча є сенс доповнювати цей перелік перевезеннями трубопровідним транспортом.

Вантажі класифікуються за видом продукції різних виробників, фізичним станом, наявністю тари, способом вантаження і розвантаження, специфічними властивостями, масою та габаритами.

За видами продукції вантажі поділяються на:

• продукцію сільського господарства;

• продукцію лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості;

• руди металічні;

• продукцію паливно-енергетичної промисловості;

• мінеральну сировину, мінерально-будівельні матеріали та вироби;

• продукцію металургійної промисловості;

• продукцію хімічної промисловості;

• продукцію харчової, м’ясо-молочної та рибної промисловості;

• промислові товари народного споживання;

• продукцію машинобудування, приладобудування і металообробної промисловості;

• інші вантажі.

За фізичним станом вантажі поділяються на тверді, рідкі і газоподібні; за наявністю тари – на ті, для яких тара потрібна і для яких вона не потрібна.

За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають штучними, сипучими, навалочними і наливними. Такі вантажі як швидкопсувні, небезпечні, антисанітарні та живі – мають специфічні властивості.

Залежно від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі поділяються на такі, перевезення яких здійснюється за загальними і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні тощо).

Згідно з п. 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, пасажиром є фізична особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним. Пункт 1.8 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України містить більш розгорнуту характеристику пасажира – це фізична особа, яка користується залізничним транспортом на підставі особистого проїзного документа або є членом організованої групи осіб, яка їде на підставі придбаного групового проїзного документа. Ці особи вважаються пасажирами з моменту придбання квитка на поїзд до моменту завершення поїздки. Пасажирами також вважаються особи, що здійснюють поїздку за посвідченням, якщо це передбачено законодавством України.

Зважаючи на це, перевізником за договором перевезення вантажів та пасажирів може бути суб’єкт господарської діяльності – юридичні особи, установчі документи яких дозволяють займатися відповідним видом діяльності, і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Підтвердженням цьому є визначення перевізника за Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов’язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі (ст. 1). Відправниками, одержувачами вантажу можуть бути юридичні та фізичні особи незалежно від наявності у останніх статусу суб’єкта підприємницької діяльності; пасажирами – відповідно фізичні особи.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність (див., зокрема, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201).

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Пункт 14.1.32 ст. 14 Податкового кодексу України визначає суміжний інститут відповідального зберігання як господарську операцію платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову (зберігання) матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Предметом договору зберігання є зберігання речі (майна). Проте на відміну від договору купівлі-продажу, де поняття «майно» тлумачиться розширено і включає як матеріальні, так і нематеріальні активи, предметом договору зберігання виступають лише матеріальні цінності (активи), тобто основні фонди і оборотні засоби. Це випливає з правової природи договору зберігання і підтверджується вищенаведеним визначенням поняття «відповідальне зберігання»

План лекційного заняття

1. Поняття та види договорів про виконання робіт та надання послуг.

2. Договір підряду та підряду на капітальне будівництво.

3. Транспортні договори. Договір перевезення пасажирів і багажу. Договір транспортної експедиції.

4. Договір доручення. Договір комісії. Договір консигнації. Договір схову.

План семінарського (практичного) заняття № 14

1. Поняття та види договорів про виконання робіт та надання послуг.

2. Договори підряду та підряду на капітальне будівництво.

3. Транспортні договори (перевезення пасажирів і багажу, вантажу, транспортної експедиції).

4. Договір зберігання та його види.

5. Комерційне посередництво у сфері господарювання. Агентський договір. Договір доручення. Договір комісії. Договір консигнації. Договір схову.

Самостійна робота

1. Співвідношення та функції договору доручення та довіреності.

2. Система та види перевезення вантажів, їх правове регулювання.

3. Поняття і види договору перевезення вантажу, підстави його припинення.

4. Відповідальність за порушення договору перевезення.

5. Види договорів зберігання.