Практичні завдання

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Для яких господарських товариств установлено мінімальний розмір статутного капіталу?

   1. Акціонерне товариство.

   2. Товариство з додатковою відповідальністю.

   3. Товариство з обмеженою відповідальністю.

   4. Повне товариство.

2. Для яких із названих господарських організацій управління господарською діяльністю є основною діяльністю?

   1. Господарське об’єднання.

   2. Виробничий кооператив.

   3. Господарське міністерство (відомство).

   4. Державне підприємство.

3. Яке з перелічених підприємств належить до господарських організацій унітарного типу?

   1. комунальне;

   2. господарське товариство;

   3. виробничий кооператив;

   4. спільне підприємство.

Задача

Акціонери публічного акціонерного товариства «АО», що в сукупності володіють 8,5 % акцій, поставили перед спостережною радою товариства вимогу про скликання у грудні поточного року позачергових загальних зборів акціонерів у зв’язку з прийняттям правлінням акціонерного товариства рішення, що суперечить інтересам акціонерів і виходить за межі компетенції правління. Спостережна рада відмовилася виконати цю вимогу, посилаючись на недоцільність такого кроку у зв’язку із запланованими на березень наступного року черговими загальними зборами акціонерів.

На підставі аналізу норм ГКУ та Закону України «Про акціонерні товариства» дайте відповідь на запитання: 1) чи можуть акціонери-ініціатори до проведення позачергових зборів скликати такі збори самі; 2) якими правами наділено меншість в акціонерному товаристві щодо управління справами товариства; 3) який Ви можете запропонувати вихід із цієї ситуації?

Література: 1; 5; 11; 15; 20; 22; 24; 31; 32; 42; 62; 104; 108; 109; 110; 111; 117; 140; 161; 168; 172; 179; 182; 183; 186; 187; 188; 190; 193; 195; 199; 204; 205; 223; 230; 236; 242; 250; 264; 270; 279; 286; 309; 314; 332; 333; 356; 362; 363; 371; 404; 427; 433; 444; 470; 482; 488; 493; 498; 503; 507.

*     *     *

Тема 4. Правове регулювання легалізації та припинення діяльності суб’єктів господарювання

Основні терміни та поняття: організаційно-правова форма, легалізація, державний реєстратор, реєстраційна картка, статут, модельний статут, установчий договір, принцип мовчазної згоди, ліквідація, реорганізація (перетворення, поділ, виділ, злиття, приєднання), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

Методичні рекомендації до вивчення теми

Однією з основних ознак суб’єкта господарювання є легальність його існування у такій якості, що передбачає необхідність проходження спеціальної процедури легалізації. Вона включає в себе два умовних етапи – власне державну реєстрацію, зі здійсненням якої закон пов’язує набуття юридичною особою правосуб’єктності, а фізичною особою – підприємницької правосуб’єктності, та другий етап (деякі дослідники називають його постлегалізаційним), що передбачає взяття новоствореного суб’єкта на облік у окремих органах державної влади (передусім у органах Державної податкової служби та Пенсійного фонду України).

Виходячи з характеристики дозвільних процедур, необхідних для державного підтвердження законності входження суб’єкта в господарський оборот, легалізація суб’єктів господарської діяльності включає від 1 до 10 і більше складові:

1. державну реєстрацію суб’єктів господарювання;

2. ліцензування певних видів господарської (підприємницької) діяльності;

3. патентування деяких видів підприємницької діяльності;

4. дозвіл (висновок) органів санітарного, пожежного і екологічного контролю, органів охорони праці та інших органів на початок експлуатації торговельно-промислових об’єктів;

5. квотування і ліцензування господарської діяльності у ЗЕД;

6. реєстрація (поставлення на облік) в податкових, митних органах, органах соціального і пенсійного страхування;

7. дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію І узгоджені дії, що обмежують конкуренцію, тощо.

Перелік етапів легалізації не є вичерпним і залежить від виду і сфери господарської діяльності. їх склад залежить від суспільних вимог до безпеки, якості та інших характеристик господарської діяльності. Зокрема, в сфері морських перевезень додатково встановлюється порядок реєстрації морських суден, у сфері автоперевезень – реєстрація і періодичний технічний огляд автотранспортних засобів і т. п. [187, с. 80].

Основним призначенням державної реєстрації є:

1) здійснення обліку суб’єктів господарської діяльності;

2) збір даних про правове, майнове та організаційне становище суб’єктів господарювання;

3) контроль за законністю виникнення, зміни та припинення правового статусу суб’єкта господарювання.

Отже, легалізація є невід’ємним етапом при започаткуванні будь-якої господарської діяльності і студенти повинні оволодіти базовими правовими нормами, що регламентують цей подекуди складний процес. Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», іншими нормативно-правовими актами (ЦК України, ГК України, спеціальні закони, що встановлюють особливості правового становища окремих організаційно-правових форм господарювання як то Закони України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію» тощо).

Головним нормативним джерелом регулювання означених відносин є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» з основними положеннями якого необхідно ознайомитися з метою розкриття порядку й особливостей державної реєстрації суб’єктів господарювання. Зверніть увагу, що порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців регулюються різними розділами Закону (розділи ІІІ та V – відповідно), хоча сам порядок значною мірою є подібним (для фізичних осіб – простіший).

Підприємство може бути створене шляхом його реорганізації внаслідок виділення зі складу діючого підприємства чи організації одного або кількох самостійних структурних підрозділів, за рішенням трудового колективу і за згодою уповноваженого органу або власника. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов’язань і укладених договорів з іншими підприємствами.

Підприємство може створюватися внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Примусовий поділ підприємства здійснюється згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України та його територіальних управлінь. Розпорядження про поділ підприємства-монополіста є обов’язковим для власника або уповноваженого ним органу. Розпорядження про примусовий поділ визначає термін створення нових підприємств, який не може бути меншим ніж 6 місяців.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

• примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

• два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів – один примірник);

• документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

• інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем відповідно до ст. 42 Закону повинна подати державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

• копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;

• документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

• нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Форми реєстраційних карток затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2011 р. № 3178/5 «Про затвердження форм реєстраційних карток». Ознайомтеся зі складом реквізитів різних форм реєстраційних карток.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об’єднань громадян (зокрема професійних союзів), благодійних організацій, партій, органів державної влади і місцевого самоврядування, банків, торговельно-промислових палат, фінансових установ (зокрема, кредитних союзів), бірж, а також інших установ і організацій. Наприклад, державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. Окрім вищезгаданих установ і організацій спеціальні правила державної реєстрації встановлюються для засобів масової інформації, установ вищої освіти, охорони здоров’я, страхової діяльності тощо [187, с. 83].

Розглядаючи питання, присвячене особливостям створення та державної реєстрації господарських товариств різних видів слід звернути увагу, що специфіка має місце передусім у порядку створення, кількості та послідовності необхідних дій. Найбільш ускладненою додатковими вимогами є діями є процедура створення акціонерного товариства. Вона регламентується розділом ІІ (ст. 9-13) Закону «Про акціонерні товариства». Відповідно до ч. 5 ст. 9 вказаного Закону створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Особливості створення інших організаційних форм господарських товариств визначається окремими статтями Закону України «Про господарські товариства» (див. статті 2-7, 51-52, 67, 76).

Поняття «установчі документи» вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення відповідної «установи», тобто, в широкому розумінні, юридичної особи. Загальні положення щодо установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб містяться у ст. 87 ЦК України, ст. 57 ГК України та ст. 8 Закону України від 15 травня 2003 p. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», ч. 3 якої до установчих відносить такі документи: 1) установчий акт; 2) статут; 3) засновницький договір; 4) положення.

Крім того, особливості змісту установчих документів для різних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання визначено у спеціальних нормативних актах (наприклад, див. ст. ст. 4, 51, 67, 76 Закону «Про господарські товариства», ст. 10 Закону «Про акціонерні товариств» тощо).

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, – за рішенням суду. Слід з’ясувати підстави та правові наслідки прийняття кожного з рішень, спрямованих на припинення діяльності суб’єкта господарювання. Загальні положення щодо ліквідації юридичних осіб визначаються ст. 104-112 ЦК України, ст. 59-61 ГК України, порядок державної реєстрації припинення юридичної особи визначається розділом IV Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Окремо слід розглянути порядок припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців (розділ VІ вищезгаданого закону).

Зверніть увагу, що в рамках цієї теми не варто детально розглядати питання, пов’язані з припиненням підприємницької діяльності внаслідок банкрутства, оскільки їм присвячено окрему тему курсу.

План семінарського (практичного) заняття № 4

1. Порядок і особливості державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Статутний капітал.

2. Особливості створення та державної реєстрації господарських товариств різних видів.

3. Установчі документи юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності.

4. Підстави, форми та порядок реорганізації суб’єктів господарювання.

5. Ліквідація суб’єкта господарювання: підстави та порядок здійснення. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання.

Самостійна робота

1. Установчі документи юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності.

2. Ліквідація суб’єкта господарювання: підстави та порядок здійснення. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання.

3. Проблемні питання припинення підприємницької діяльності.