Практичні завдання

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання для самоконтролю

1. До правових форм здійснення державного керівництва економікою не належить:

   1. Програмування.

   2. Нормативне регулювання.

   3. Ліцензування.

   4. Управління.

2. У який строк орган ліцензування має прийняти рішення про видачу ліцензії?

   1. не пізніше десяти робочих днів;

   2. протягом семи календарних днів;

   3. не пізніше десяти календарних днів;

   4. протягом семи робочих днів.

3. Строк дії ліцензії:

   1. не може бути меншим як три роки;

   2. не може бути меншим як один рік;

   3. два роки;

   4. не більше трьох років.

Задача:

Приватне підприємство упродовж року торгувало горілчаними виробами, не придбавши ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала до суду позов про ліквідацію підприємства. Підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації підприємства.

Чи необхідна ліцензія для торгівлі алкогольними напоями? Якщо так – який порядок її отримання?

Якими можуть бути правові наслідки здійснення торгівлі алкогольними напоями без ліцензії?. Чи може підприємство бути ліквідованим? Чи має право податкова служба подавати такий позов?

Яке рішення має прийняти суд?

Література: 1; 2; 8; 11; 12; 16; 34; 35; 36; 39; 40; 43; 48; 59; 71; 72; 96; 112; 113; 114; 115; 126; 144; 162; 163; 166; 175; 177; 182; 183; 184; 186; 187; 190; 193; 195; 203; 255; 256; 291; 310; 318; 323; 329; 334; 335; 336; 337; 353; 388; 430; 457; 464; 473; 500.

*     *     *

Тема 3. Правовий статус суб’єктів господарювання

Основні терміни та поняття: суб’єкт господарювання, організаційно-правова форма господарювання, суб’єкт підприємницької діяльності, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, господарська організація, товариство, виробничий кооператив, об’єднання підприємств, комерційне (фірмове) найменування, статутний капітал, акціонерне товариство, акція, дивіденди, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, концерн, консорціум, асоціація, корпорація, холдинг.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Починати вивчення теми необхідно з детального визначення основних понять. Перш за все, необхідно з’ясувати значення термінів «суб’єкт господарювання» та «учасник відносин у сфері господарювання». Оскільки будь-яке визначення містить у собі основні ознаки предмета чи явища, – для його детального усвідомлення необхідно проаналізувати всі ознаки суб’єкта господарювання, розкрити їхній зміст та значення (визначені у ст. 55 Господарського кодексу України).

Для упорядкування суб’єкти господарювання прийнято класифікувати. Класифікацію можна здійснювати за різними критеріями. Відповідно до ГК України всі суб’єкти господарювання прийнято поділяти на: господарські організації, фізичних осіб-підприємців, філії та відокремлені підрозділи господарських організацій, створені ними для здійснення господарської діяльності. За безпосереднім відношенням до здійснення господарської діяльності суб’єкти господарювання поділять на: суб’єктів основної ланки господарювання, суб’єктів господарського керівництва, господарські об’єднання.

Однак найбільш послідовною ознакою для класифікації суб’єктів господарювання є організаційно-правова форма суб’єкта господарювання, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав та особливості відповідальності за зобов’язаннями суб’єкта.

Студентам слід знати ознаки, через які розкривається організаційно-правова форма, її значення, основні організаційно-правові форми юридичних осіб – суб’єктів господарювання.

Фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності мають низку відмінностей від юридичних осіб. Навіть загальні ознаки суб’єктів господарювання мають неоднакове значення для фізичних і юридичних осіб (наприклад, організаційна єдність, майнова відокремленість тощо). Водночас здійснення підприємницької діяльності індивідуальними підприємцями в Україні надзвичайно розповсюджене. Це зумовлює важливість детального розгляду студентами цієї організаційно-правової форми господарювання. Необхідно знати умови, які висуваються законодавством до осіб, котрі хочуть зареєструватися як індивідуальні підприємці (вік, документи тощо). Слід звернути увагу на особливості реєстрації підприємцями неповнолітніх, одружених осіб тощо.

Індивідуальні підприємці можуть здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, крім тих, щодо яких законодавством встановлені умови її здійснення виключно у певній (відмінній від названої) організаційно-правовій формі. Однак фізична особа-підприємець має право виступати засновником або співзасновником суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми, а отже, здійснювати будь-які не заборонені законом види господарської діяльності (наприклад, банківська діяльність, страхування, довірче управління майном тощо).

Певні особливості має також припинення господарської діяльності індивідуальними підприємцями, процедура банкрутства щодо них.

Студентам слід детально ознайомитися з підприємством як надзвичайно поширеною організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання. Підприємства можна класифікувати за різними критеріями (форма власності, порядок заснування, розміри). Слід знати види підприємств за кожним із названих критеріїв, характеризувати їх, вміти визначати основні спільні та відмінні риси таких підприємств. Слід приділити особливу увагу колективним підприємствам (підприємствам колективної власності), які передбачені ГКУ (гл. 10), але доцільність їх виділення у зв’язку зі втратою чинності Закону України «Про власність» є сумнівною. Підзаконними актами передбачено, що в подальшому вони не створюються.

Ще однією поширеною організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання в сучасних умовах є господарські товариства, які дозволяють поєднати капітали та/або підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Студентам слід знати їхні основні види (акціонерне товариство, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства). Кожному з п’яти названих видів необхідно дати загальну характеристику (підвиди, якщо є, порядок заснування, установчі документи, мінімальний статутний фонд, відповідальність за зобов’язаннями, правовий статус учасників, порядок управління, порядок припинення, виходу одного з учасників тощо). Характеристика кожного з видів господарських товариств дозволить, узагальнюючи, визначити їхні відмінні та спільні риси, переваги та недоліки кожного з видів.

Під час розгляду теми, присвяченої суб’єктам господарювання, важливо усвідомити, що існує досить велика кількість їхніх організаційно-правових форм, які неможливо детально розглянути в межах навчального курсу. Тому необхідно знати нормативні документи, якими такі організаційно-правові форми визначаються, звернути увагу на особливості правового статусу інших, найбільш поширених, суб’єктів господарювання. Основними нормативно-правовими актами, якими визначаються організаційно-правові форми суб’єктів господарювання, є «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, затверджена Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 листопада 2007 р. № 297, ГКУ, окремі закони (наприклад, «Про фермерське господарство», «Про кооперацію», «Про кредитні спілки» тощо).

Детальну увагу слід приділити таким суб’єкта господарювання: кооперативам, виробничим кооперативам, фермерським господарствам, кредитним спілкам.

Окрему категорію з-поміж суб’єктів господарювання складають суб’єкти некомерційного господарювання. Це питання безпосередньо пов’язане з першою темою, під час розгляду якої студенти вивчили сутність і мету здійснення некомерційного господарювання. Тепер їм слід детально вивчити організаційно-правові форми, в яких може здійснюватися некомерційне господарювання, особливості правового статусу таких суб’єктів (зокрема, порядок створення, види діяльності, режим оподаткування, порядок припинення). Особливу увагу необхідно приділити розмежуванню понять «неприбуткова організація» і «суб’єкт некомерційного господарювання» (співвідносяться як ціле і частина). Необхідно з’ясувати, які неприбуткові організації, відповідно до законодавства, не можуть бути суб’єктами некомерційного господарювання. Після засвоєння цих загальних засад доцільно охарактеризувати окремі види суб’єктів некомерційного господарювання (благодійні організації та фонди, більшість кооперативних організацій, релігійні громади тощо).

До окремої категорії суб’єктів господарювання можна віднести господарські об’єднання – господарські організації, утворені у складі двох або більше підприємств з метою координації їхньої виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Студентам необхідно знати основні їхні групи (договірні та статутні), види (асоціація, корпорація, консорціум, концерн), уміти характеризувати їх (порядок та мета створення, установчі документи, правовий статус учасників, порядок виходу тощо).

Окремим питанням є вивчення системи і правового статусу такого різновиду суб’єктів господарських правовідносин, як органи господарського керівництва. Необхідно приділити увагу всім елементам системи, але зосередити увагу доцільно на так званому «господарському міністерстві».

Глибоке вивчення теми, присвяченої суб’єктам господарювання, є запорукою подальшого успішного оволодіння навчальним матеріалом курсу.

План лекційного заняття

1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.

2. Підприємство як суб’єкт господарювання.

3. Правовий статус господарських товариств.

План семінарського (практичного) заняття № 3

1. Правове становище фізичної особи-підприємця.

2. Види та особливості правового становища некомерційних суб’єктів господарювання. Правове становище кредитних спілок.

3. Господарські об’єднання: поняття, організаційно-правові форми, правове становище.

4. Поняття, типи і правові засади діяльності акціонерних товариств. Особливості структури управління. Акціонери.

5. Правове становище товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Самостійна робота

1. Поняття та значення організаційно-правової форми суб’єкта господарювання.

2. Особливості правового статусу підприємств різних форм власності.

3. Правовий статус органів державної влади та місцевого самоврядування у господарських відносинах.

4. Правове становище виробничих кооперативів.