Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми².

Тестові завдання для самоконтролю

1. Господарське право як галузь права – це:

   1. Система знань.

   2. Частина науки про право.

   3. Система правових норм.

   4. Сукупність категорій та суджень.

2. Що є предметом Господарського права?

   1. Майнові відносини.

   2. Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення господарської діяльності.

   3. Товарно-грошові відносини.

   4. Відносини у сфері підприємництва.

3. Для якого виду господарської діяльності притаманні такі ознаки: здійснення діяльності щодо виробництва товарів (робіт, послуг), реалізація зазначених товарів на платній основі, здійснення такої діяльності не для власних потреб виробника, здійснення цієї діяльності на професійній основі, основна мета діяльності – задоволення суспільних потреб у певних товарах (роботах, послугах) безвідносно до її прибутковості?

   1. Благодійна діяльність.

   2. Підсобне господарство.

   3. Підприємницька діяльність.

   4. Господарська некомерційна діяльність.

Практичне завдання:

Знайдіть у нормативно-правових актах господарського права та випишіть імперативні та диспозитивні, уповноважуючи, зобов’язальні та заборонні, регулятивні та охоронні норми.

Необхідно, користуючись списком нормативно-правових актів, наведених до теми, проаналізувати норми кількох із них після того, як ви ознайомилися із теоретичними питаннями, винесеними на самостійне опрацювання. Достатньо виписати по 1–2 зразки правових норм кожного виду. Свою позицію щодо їх віднесення саме до тієї чи іншої категорії необхідно стисло аргументувати.

Література: 1-181; 182; 183; 187; 190; 193; 195; 200; 248; 253; 254; 258; 261; 267; 294; 315; 326; 327; 336; 348; 365; 397; 413; 425; 436; 481.

*     *     *

Тема 2. Державне регулювання у сфері господарської діяльності

Основні терміни та поняття: державне керівництво економікою, програмування, управління, контроль, нормативне регулювання, механізм правового регулювання, економічна стратегія, економічна тактика, ліцензування, ліцензія, патентування, торговий патент, дозвільна система, дозвільний документ.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Опрацьовуючи цю тему, слід звернути увагу на причини, які зумовлюють необхідність здійснення державного керівництва у сфері господарювання (наявність державного сектору економіки, необхідність впливу на макроекономічні показники, потреба досягнення сталого розвитку, уникнення циклічності розвитку економіки тощо). Це допоможе зрозуміти цілі, які повинна переслідувати держава, здійснюючи таке регулювання. Його принципи закріплено в Господарському кодексі. З ними необхідно ознайомитися, розкрити їхню сутність та значення. Держава реалізовує свій вплив на сферу господарювання шляхом здійснення економічної політики, яка втілюється у стратегії та в тактиці. Необхідно знати значення цих термінів, а також основні напрямки економічної політики держави, визначені статтею 10 Господарського кодексу.

Економічна політика держави втілюється у певні правові форми: прогнозування і програмування, контроль, управління, нормативне регулювання, а здійснюється з допомогою специфічних методів: адміністративних та економічних. Потрібно ознайомитися зі змістом цих форм та методів. З-поміж правових форм здійснення державного керівництва економікою слід найбільшу увагу приділити нормативному (правовому) регулюванню економіки та розкрити механізм цього регулювання (його структуру, стадії). Важливість цієї правової форми зумовлена тим, що Господарське право є її проявом.

Для безпосереднього впливу на сферу господарювання держава має спеціальні засоби. Це державне замовлення і завдання, ліцензування, патентування, квотування, стандартизація, сертифікація, застосування нормативів і лімітів, регулювання цін і тарифів, пільги, дотації, компенсації, цільові інновації та субсидії. Потрібно знати ці засоби, умови та можливі наслідки їх застосування. Необхідно стисло з’ясувати сутність кожного з них. При цьому достатньо зробити це спираючись на норми Господарського кодексу України (статті 13-16). Ознайомитеся з програмою курсу, скажіть в яких його темах розглядатимуться глибше названі засоби. Приділіть більшу увагу тим з них, які в подальшому глибоко не вивчатимуться. Передусім це такі засоби як пільги, дотації, компенсації, цільові інновації та субсидії.

Особливо детально необхідно розкрити поняття і значення ліцензування і патентування, їхні спільні та відмінні риси. З’ясувати, які види господарської діяльності підлягають ліцензуванню, які – патентуванню. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законами (відповідно – Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., стаття 4 якого єдина залишається чинною і визначає обмеження у здійсненні підприємницької діяльності).

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон) визначає види господарської діяльності, підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія Закону поширюється на усіх суб’єктів господарювання. При цьому слід зважати, що певні види діяльності, передбачені ч. 1 ст. 9 Закону підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів. Це банківська діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів, із надання фінансових послуг, зовнішньоекономічна діяльність, діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, діяльність у сфері освіти, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, діяльність у сфері телекомунікацій, будівельна діяльність, надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом.

Ліцензія – дозвільний документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування – це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:

• забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб’єктів господарювання;

• захист прав, законних інтересів, життя та здоров’я громадян, захист;

• навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

• встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;

• встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

• недопущення обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.

Безпосередніми органами ліцензування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. №1628. «Про затвердження переліку органів ліцензування», є галузеві міністерства і відомства щодо відповідних ліцензованих видів діяльності суб’єктів господарювання, їх територіальні органи та держадміністрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ГК України у сфері торгівлі за грошові кошти (готівка, чеки, а також із використанням інших форм розрахунків і платіжних карток на території України), обміну готівкових валютних цінностей (зокрема, операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, з платіжними картками) і побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб’єктів господарювання. Торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб’єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності протягом встановленого терміну.

До 2010 року відносини щодо патентування підприємницької діяльності регулювалися спеціальним Законом «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Станом на сьогодні цей закон втратив чинність, його функції перебрав на себе Податковий кодекс України, а саме – стаття 267 – Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до Податкового кодексу, платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Необхідно з’ясувати виключні випадки, коли певні суб’єкти можуть здійснювати торговельну діяльність без сплати відповідного збору та одержання патенту; коли така діяльність може провадитися з придбанням пільгового торгового патенту. Необхідно ознайомитися з положеннями Податкового кодексу України, що регламентують порядок придбання торгових патентів, порядок та строки сплати збору, порядок використання торгового патенту.

План лекційного заняття

1. Основні форми і методи державного керівництва економікою.

2. Засоби регулюючого впливу на сферу господарювання.

3. Правове регулювання господарської діяльності: типи, способи, механізм.

План семінарського (практичного) заняття № 2

1. Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва.

2. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Дозвільні документи.

3. Ліцензування господарської діяльності.

4. Патентування у сфері підприємництва.

Самостійна робота

1. Економічна політика держави та її основні напрямки.

2. Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва.

3. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Дозвільні документи.