3. Функції публічних фінансів.

Фінанси мають ряд функцій, через які розкриваються їх найважливіші ознаки, риси, властивості. Із з’ясування сутності публічних фінансів, можна ствердити, що публічним фінансам притаманні розподільна, перерозподільна та контрольна функції. Деякі науковці розрізняють також стимулюючу, дестимулюючу, накопичувальну, установчу, організаційну функції. Проте, ці науковці нелогічно змішують такі категорії та їх природу як функції та вплив публічних фінансів, що далеко не одне і теж. Значення функцій для фінансового права полягає в тому, що вони становлять його матеріальний зміст.

За допомогою розподільної функції виявляється сутність фінансів як розподільчих відносин та їх суспільне призначення – забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами, підтримання суспільних пропорцій між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, сприяння розширеному відтворенню. Ця функція реалізується на стадії формування первинних фондів базового рівня (доходів домогосподарств, прибутків підприємств тощо), тобто тих, сукупність яких формує національний дохід держави.

Розподільна функція фінансів повинна сприяти організації збалансованого і ефективного виробництва, розвитку усіх галузей економіки відповідно до потреб держави, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Завдяки цій функції створюються, розподіляються та використовуються фонди коштів, що забезпечують різноманітні суспільні, державні та місцеві потреби.

Розподільна функція сприяє розподільчим процесам: 1) у всіх сферах суспільного життя (в матеріальному виробництві, невиробничій сфері, сферах обігу та споживання); 2) на різних рівнях управління економікою: державному, місце­вому, внутрішньогалузевому, внутрішньогосподарському.

Значення розподільної функції фінансів полягає в тому, що вони забезпечують планомірну організацію суспільного виробництва та його зростання, пропорційний та збалансований розвиток галузей матеріального виробництва, виконання соціально-економічних зав­дань держави, найбільш повне задоволення потреб юридичних та фізичних осіб.

Розміри зазначених фондів можна визначити лише після надходження запланованих доходів — як податкових, так і неподаткових. Зазначені процеси становлять зміст перерозподільної функції публічних фінансів: відбувається формування так званих вторинних доходів держави органів місцевого самоврядування та їх перерозподіл між первинним і наступними власниками. Наприклад, при сплаті податків й інших обов'язкових платежів суми переходять від платника у власність держави (або місцевої влади). В свою чергу, із державного фонду коштів (державного бюджету) фінансові ресурси можуть бути передані у власність місцевій громаді як міжбюджетний трансферт — дотації вирівнювання, або субвенції тощо.

Що стосується контрольної функції публічних фінансів, то вона органічно пов'язана з двома попередніми і випливає із природи фінансів. Розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів об'єктивно потребує постійного контролю — на всіх стадіях правового регулювання публічних фінансів, всіх суб'єктів, на внутрішньому і зовнішньому рівнях, у правових формах, визначених чинним законодавством.

Фінанси слу­жать засобом контролю за виробництвом та розподілом сукупного валового продукту. Завдяки контрольній функції публічних фінансів суспільство, територіальна громада, держава отримують інформацію про те, як розподіляються кошти; наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять до бюджетів різних рівнів; як ефективно, за призначенням вони використовуються суб'єктами господарювання. Контрольна функція фінансів сприяє здійсненню фінансового контролю за формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Контрольна функція фінансів реалізується у тісній єдності з розподільною: у реальному житті фінансові відносини одночасно мають і розподільний, і контрольний характер. Розподільча та контрольна фун­кції фінансів - це дві взаємопов'язані сторони, в яких розкривається економічна сутність фінансів. Контрольна функція публічних фінансів є правовим відображенням контрольної функції фінансів, яка насамперед створює об’єктивні передумови для дотримання вартісних пропорцій в ході розподільних та перерозподільних процесів і процедур. Як справедливо зазначає О.М.Горбунова, «фінанси є найкращим інформаційним джерелом як у сфері економіки, так і щодо соціальних процесів, які відбуваються у державі та в суспільстві». Тому контрольна функція фінансового права проявляється у юридичному нормуванні публічних фінансових відносин, які завжди відзначаються планомірним характером. З її допомогою регламентуються як умови розподілу доходів і прибутку, що вкладаються власниками у розширене відтворення доданої вартості, так і умови їх платежів у публічні фінансові фонди. Тому роль контрольної функції фінансового права у правовому забезпеченні правового регулювання публічних фінансів інститутів публічної влади переоцінити важко. Тим не менше в науці фінансового права вона досліджена значно менше двох попередніх функцій фінансового права, недостатньо.

20