2. Види публічних фінансів.

Публічні фінанси нерозривно пов'язані з існуванням суспільства, хоча в історичному аспекті є значно пізнішою за часом вини­кнення категорією. В процесі руху публічних фінансів відбувається розподіл і перерозподіл сукупного суспіль­ного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.

Обмеження сфери втручання фінансового права переважно публічними фінансами достатньо аргументовано в сучасній нау­ці фінансового права. В свою чергу, в економічних працях або роботах власне з фінансів (неюридичного характеру) публічні, державні, муніципальні фінанси виділяють в окремий розділ і розмежовують за предметом дослідження, методами регулюван­ня, категоріальним апаратом тощо. Наголошують на визначен­ні місця й ролі державних та муніципальних фінансів в економі­ці країни (на відміну від фінансів приватних).

Сучасна система публічних фінансів в Україні містить такі ланки:

1) публічні фінанси держави (державні фінанси) — складаються із суспільних від­носин, які виникають із приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів держави. Державні фінанси – це система відносин з приводу розподілу ВВП, яка включає централізовані та децентралізовані фінанси.

2) публічні фінанси органів місцевого самоврядування (місцеві фінанси). — скла­даються із суспільних відносин, які виникають із приводу розподілу (перерозподілу) та контролю за публічними фондами коштів органів місцевого самоврядування всіх видів. Регулювання місцевих фінансів здійснюється на підставі ратифікованої Європейська Хартія про місцеве самоврядування, Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування». Сюди входять фінансові ресурси територіальних громад:

• кошти місцевих бюджетів;

• позабюджетні кошти місцевого самоврядування;

• кошти комунальних підприємств.

Місцеві фінанси. Закріплення принципів організації місцевого самоврядування у Європейській Хартії місцевого самоврядування, прийнятій Радою Європи у Страсбурзі 15 жовтня 1985 р. та ратифікованій Верховною Радою України 15 липня 1997 р., у Конституції України (1996) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. як права і спроможності місцевих влад, в межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції в інтересах місцевого населення (ст. 3); як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України (ст. 140); як гарантованого державою права та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення (ст. 2) спричинило виділення місцевих фінансів в окремий елемент фінансової системи України.

Об'єктом місцевого самоврядування виступає частка публічних справ у сфері правового регулювання публічних фінансів, що віднесені до його компетенції. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування відповідно до Конституції України (ст. 142), ст. 16, 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

3) публічні фінанси суспільного (соціального) призначення — складаються із суспільних відносин, що виникають із приво­ду утворення, управління, розподілу (перерозподілу) публіч­них фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні) інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, та які не є державною чи комунальною влас­ністю.

Їх матеріальною основою виступають:

1. публічні солідарні фонди коштів обов’язкового соціального страхування:

   • фонд загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття;

   • фонд загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;

   • фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2. публічні накопичувальні фонди коштів загальнообов’язкового соціального страхування: недержавні пенсійні фонди.