6.2. Ефективна система управління

Зміни, що відбуваються як в економіці країни, так і на окремих підприємствах, вимагають адекватної зміни змісту, спрямованості і методів у системі управління. У нових умовах господарювання керівники одержують право вибору напрямків діяльності і зіштовхуються з реальною проблемою побудови ефективно діючої системи управління, де недостатні поодинокі міри, а необхідні серйозні зміни якісного характеру.

Необхідно знати, що діяльність по управлінню настільки складна, що теорія менеджменту, а особливо сучасний підхід до управління стверджують, що ніхто не знає простих рецептів вирішення управлінських проблем. Сучасний стан наукового знання про управління, досвід ведення бізнесу неоднозначні, вони можуть привести до самих протилежних результатів діяльності. Однак вивчення теорії і практики менеджменту необхідно для тих, хто займається управлінською діяльністю і хоче досягти ефективних результатів.

На розвиток управління впливають досягнення багатьох наук, і завдання менеджера полягає в тому, щоб використовувати їх для вирішення головної проблеми – одержання бажаних результатів на основі узгодження дій людей, виробляючи продукцію та послуги і використовуючи різноманітні ресурси. Поняття „менеджмент”, „менеджер” тісно пов’язуються із поняттям „організація” („підприємство”), що є об’єктом прикладення зусиль менеджера, об’єктом управління.

Організація (підприємство) – це група людей, діяльність яких координується для досягнення загальних цілей, одобрених і визнаних усіма його членами. Об’єктом управління по відношенню до розглянутого визначення складні, наукомісткі організації (підприємства), тісно взаємодіючі із зовнішнім оточенням, що мають чітке горизонтальне утворення підрозділів з конкретними завданнями і цілями. Цілі і задачі підприємства скоординовані за допомогою вертикального поділу праці.

Об’єкти управління можна класифікувати в такий спосіб:

• по основній націленості – підприємницьки або непідприємницьки орієнтовані, у залежності від того, чи мають вони за основну мету систематичне отримання прибутку і його наступним розподілом серед учасників чи ні;

• по наявності усередині самодіяльних суб’єктів господарювання;

• по винятковості або відомій перевазі виробничого або іншого виду товарної продукції – моно продуктивні і диверсифіковані;

• по галузевій, видовій або продуктивній спеціалізації;

• по наявності значимих або домінуючих за впливом параметрів управління випадкової природи – ризикові (венчурні) і звичайні;

• по розміру – великі, середні і малі. Розмежування розмірів, наприклад підприємств, передбачає введення деякого правила класифікації. Такі правила найчастіше пов’язують з величинами обсягів виробництва або обсягів реалізації товарної продукції (послуг), оцінками ціни майнових активів, чисельністю зайнятих, розмірами земле відводу і т. д.

Економічні об’єкти, як правило, є складними.

Об’єкт управління визнається складним, якщо:

• має сукупність взаємно незвідних властивостей, що не можуть бути незалежно змінені;

• по відношенню до нього переслідується кілька цілей, що не можуть бути одночасно досягнуті і/або рух у напрямку їхнього одночасного досягнення нездійснений;

• наявна група (перелік, сукупність, безліч) управлінських рішень і відповідно управлінських впливів, які не можуть бути зведені одні до одних.