13.Атомістичне трактування буття за Демокрітом і його теорія пізнання.

За Демокрітом, існує певна частинка, яка неподільна. Якщо вона неподільна, то не може бути знищена, так як не складається з частин, які можуть розпастися. Вона існує вічно, а тому і є дійсною основою Буття, його носієм. Ділиме грецькою звучить як «томос», тому неподільне «атомос», «атом».

Але як і Геракліт, Демокріт визнавав, що світ змінюється. За Демокрітом, атоми рухаються у порожнечі. У своєму русі вони стикаються, з’єднуються, народжуючи нові речі, роз’єднуються – викликають їх загибель.

Чому речі відрізняються одне від одного, якщо вони зроблені з одного матеріалу? Саме тому, що атоми з’єднані в кожній речі у різних пропорціях.

Зверніть увагу на такі міркування Демокріта: будь-який предмет – це тимчасова комбінація атомів і існує до тих пір, поки вони разом. Все, що нас оточує, не є справжньою реальністю. Існує еально лише світ атомів, а все, що ми чуттєво сприймаємо, є їх породженням.

За атомістичною теорією будови світу:

- вся природа складається з атомів;

- атоми мають кількісні властивості, а не мають якісних;

- атоми відрізняються формою, місцем знаходження, порядком;

- властивістю атомів є рух;

- атоми рухаються в порожнечі, яка є матеріальною.

Атомістичну теорію Демокріт переносить на людину. За його трактуванням, душа складається з атомів, але на відміну від тих, які складають матеріальний світ, атоми душі тонкіші і делікатніші.

Теорія пізнання:

Існує 2 поняття пізнання: «темне» (з допомогою почуттів) та «істинне» (завдяки розуму). Саме тоді, коли сваряться розум і почуття, – народжується істина.

Демокріт розробив теорію «витікання». З предметів, з їх поверхні стікають копії цих речей, торкаються атомів душі, викликаючи певні відчуття, оформлюються у думку про них.

«Подібне пізнається подібним».

Своїм атомістичним вченням Демокріт підвів риску під грецькою натурфілософією.

14.Софісти-людина міра всіх речей.

Софісти не визнавали існування однієї абсолютної істини. Скільки людей – стільки і думок. Кожна людина сама собі істина. Серед відомих софістів виділіть Протагора.ін запропонував таку формулу: «Людина є мірою усіх речей». Ця фраза являється яскравим виявом суб’єктивізму та релятивізму (принципу «все є відносним») у філософії софістів.

15 Етичний раціоналізм Сократа

Розглядаючи наступне питання, зазначте, що софістам протистояв відомий грецький філософ Сократ Афінський (469 – 399 р. до Р.Х.). Він, на відміну від софістів, був переконаний, що істина є тільки одна (існує Сонце, людина народжується і помирає), але цю істину людина має шукати самостійно. Цей метод отримав назву евристичного(від грец. «еврико» – я находжу). На думку Сократа, філософ має допомогти людині у її пошуках: не дати готові відповіді, а спрямувати на пошук істини. філософ допомагає народитися думці, яка приведе людину до істини.

Знання, за Сократом, – основа доброчинності, незнання – джерело аморальності. «Той хто знає, що є правильним, правильно і чинитиме». Правильне розуміння веде до правильних дій. І тільки той, хто чинить правильно, стане «правильною людиною». Неправильно чинить лише той, хто не знає, як чинити ліпше. Тому так важливо помножувати наші знання.

Сократ поклав початок евдемоністичній традиції, стверджуючи, що сенс життя людини, найвище благо – у досягненні щастя. За Сократом, щастя залежить від моральності (доброчинності) людини, тому відповідним завданням стає: допомогти людині стати моральною. Філософія Сократа отримала назву – етичний антропологізм.

Сократ відмовився від безплідних, з його точки зору, космологічних проблем і проголосив: «пізнай самого себе». Тільки самопізнання, пізнання своєї моральної суті і її наступна реалізація (пізнай, хто ти є і стань ним) є шляхом досягнення щастя.