4. Філософія, наука, мистецтво, релігія.

філософія відрізняється від інших провідних форм людської інтелектуальної діяльності. Філософія та мистецтво схожі між собою у тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги. Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль життєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння

5. Філософські школи стародавньої Індії.

Є 6 філософських шкіл – даршан, які визнають священність і богооткровенність Вед(ортодоксальні): санкх’я, веданта, міманса, йога, ньяя, вайшешика. Одночасно виникають 3 опозиційні системи до Вед (неортодоксальні): буддизм, джайнізм, чарвака-локаята.

Система санкх’я є дуалістичною, вона визнає 2 рівноправні першооснови світу: перший початок – пуруша – духовна першооснова світу, вона нерухома, але має свідомість; другий початок – пракріті матеріальна основа, рухома завдяки наявності ГУН. Весь світ з’явився від взаємодії пуруші і пракриті.

Система ньяя і вайшешика є атомістичні. Світ складається з дрібних частин – АНУ, вони є вічними, неподільними, різними за якістю, формою, розміром.

Система чарвака-локаята (заперечення існування Бога) визнає 4 першооснови світу: вогонь, воду, землю , повітря. Згідно з йогою людина складається з: фізичного тіла; тонкого тіла (думки і почуття людини); душі (дживи) – сутності людини.

У зв’язку з цим формується мета людського життя: з’єднання індивідуальної душі людини з світовою душею. Для цього необхідно усвідомити, що сутністю людини є не фізичне і не тонке тіло, а душа. Шлях досягнення мети людського життя демонструє йога (з’єднання). Техніка йоги базується на двох основних принципах: самообмеженні, аскетизмі; медитації.

Буддизм заперечує субстанціональну модель світу і розглядає суще як процес. Все суще складається з психічних і матеріальних елементів (дхарм). Уся навколишня реальність є результатом з’єднання та переплетіння дхарм. Проголошується досягнення нірвани, позбавлення від страждань. Основним моральним принципом є ненанесення шкоди живому. В інтелектуальній сфері увага акцентується на практиці медитації, споглядальних роздумах. Мета медитації: не стільки пізнання світу, скільки перебудова психіки

6. Проблема «Схід-Захід»

З’ясовуючи різницю між цими двома типами культури найпершим таким аспектом є ставлення до природи. східна людина злита зі стихією природи. Схід орієнтований не на зміну зовнішніх умов людського існування, а на розвиток природи людини, на її морально-духовне вдосконалення. Захід вибрав шлях активного перетворення природи і підкорення її людині, йшов активний розвиток науки і техніки. Другим аспектом стає те, що суспільству східного типу притаманне прагнення не до прогресу, а до збереження своєї культури в традиційному стані. Західна культура висунула ідею історичного прогресу, розвитку суспільства по висхідній. Третім аспектом характеризуються духовно-психологічні риси людини. На Сході мислення інтуїтивне, містичне, а не раціональне, Схід стає охоронцем вічних істин духовності людства. Західній людині притаманні більшою мірою раціонально-логічний тип мислення, схильність до чіткості, послідовності.

• філософська думка і Сходу, і Заходу зароджується в лоні міфології;

• філософія і Сходу, і Заходу зароджується як форма суспільної свідомості;

• філософія і Сходу, і Заходу звернена до загальнолюдських цінностей;

• і східна, і західна філософія замислювалась над колом космічних проблем і особистісного буття людини;

• методологічна спрямованість у розвитку філософії Сходу і Заходу – це пошук істинного знання.

західна філософська парадигма орієнтована на ідеал раціонального знання, що зближує її з науковим пізнанням. Ознакою є розробленість понятійного апарату, теорії пізнання, методології. Східна філософія тяжіє до таких форм духовної культури, як релігія, мистецтво, мораль. Філософська система на Сході є релігійно-філософським вченням. Домінуючою є філософія внутрішньої людини.