56.Філософія серця Сковороди

Григорій Сковорода є наслідником традицій Києво-Могилянської академії.

Сковорода створив свою філософію яка зверталась до духовного і морального світу людини,яка була покладена на самопізнання і самовдосконалення.Він прагне знайти принципи які б допомагали людині знайти шлях до щастя.Тому одним із напрямів філософствування його стає те,що найважливішим,найглибшим у людини її емоційно-вольове начало є серце.Із серця випливає все: і думка, і стремаління, і почуття.Вся моральність людини повинна бути звернена на серце:”пізнай себе”,”поглянь у себе”.Тобто Сковорода подає ідею самопізнання людиною своєї духовної сутності як необхідної умови досягнення внутрішнього миру і спокою.

57.Поняття сродної праці в філософії г.Сковороди.

Г.Сковорода вважав що необхідною передумою на шляху людини до щатя є дотримання принципу сродності праці.За Сковородою сродна праця-це така праця яка відповідає внутрішньому світу людини,її здібностям і потребам.Сковорода говорив,що кожна людина має здібності,і ці здібності дає людині Бог.Тому якщо людина загляне у свій внутрішній світ,пізнає себе і знайде заняття що відповідає її потребам,знайде місце що може дати глибоке внутрішнє задоволення ,і зможе принести користь іншим людям тільки тоді вона зможе бути щасливою.

58.Філософія серця Юркевича.

П.Юркевич висуває таку позицію:серце є центром в усіх пізнавальних діяннях душі.Звичайно розум,”голова”,керує планує цей процес,але серце –породжує.Не мислення утворює сутність людини,а життя-її серце.Межею між розумом і серцем за Юркевичем є індивідуальність людини.Де завершується загальність розуму,там і починається індивідуальність серця.”У серці людини,міститься джерело для таких явищ,які виявляють себе в особливостях,що не впливають із жодного загального поняття або закону”.

59-60.Романтизм та національне відродження у філософських творах.

Період романтизму тісно пов*язаний із культурно-літературною течією романтизму.

У цей період звертається більшою мірою увага на культ природи,почуттів,любові,релігійності.В цей час досліджуються знання рідної мови,народного життя, творчості,проголошується культура і мова як відображення “народної душі”.Романтизм являє собою поворот до народності і власної традиції,формується україноцентричне мислення.У цей період головною проблемою стає люди-нація,що започатковує розробку національної ідеї.Зміст філософії національної ідеї утворює рефлексія над сутністю і сенсом існування рідного народу,усвідомлення своєї самостійності.Яскравим представником цього періоду являється Пантелеймон Куліш.Який намагався спрямувати народ на піднесення свідомості та національної гідності.Куліш трактує людину як єдність внутрішнього і зовнішнього.Внутрішнє пов*язане із серцем,з духовністю,з поняттям рідного.А зовнішнє із раціональним,цивілізованим,міським,яке поверталося до природнього внутрішнього.