Індивідуальне консультування дітей, які зазнали насильства

Діти, які пережили сексуальне насильство, швидше за все, є набагато складнішими клієнтами, ніж діти, що зазнали фізичного або емоційного насильства. Одначе, незалежно від виду пережитого насильства, всі вони навчилися не довіряти оточуючим, оскільки відчули сильний біль від тих, кого любили. Це означає, що первинне встановлення контакту фахівця з такою дитиною та подальше формування довірчих відносин відбудеться невідразу і може буди непростим.

Які підходи до психологічного консультування жертв насильства найбільш ефективні?

Вибір підходу залежить від того, які у дітей існують проблеми у когнітивному, афективному та поведінковому плані. У жертв насильства найчастіше спостерігаються відхилення у всіх вищевказаних сферах.

	Сфера
	Когнітивна	Афективна	Поведінкова
Проблематика	•низька самооцінка •ірраціональні, руйнівні думки •проблеми з ухваленням рішення • проблеми із пошуком виходу із складних ситуацій	•гнів, злість •тривожність •почуття провини •страх відкидання •фобії •депресія	•бійки •сльози •низька навчальна успішність •нічні кошмари •ізоляція від оточуючих •конфлікти з оточуючими
Психотерапевтичний підхіді	•психоаналітичний •раціонально-емотивний •когнітивно- біхевіоральний	•екзістенційно-гуманістичний (клієнтцентрований, гештальт, психодрама, екзістенційний)	•біхевіоральний (поведінковий) •адлеріанский •терапія реальністю

Виходячи із множинних і багаторівневих проблем, з якими зіштовхуються фахівці в роботі з дитиною, Lazarus (1990) пропонує в консультуванні дотримуватися більш еклектичного, так званого мультимодального підходу, щоб мати можливість опрацювати всі три рівні. Визначивши проблемні зони, фахівці вибирають ті психотерапевтичні техніки, які, на їхню думку, найбільш адекватні віку дитини, її особистісним особливостям та особливостям проблеми, що виникла в результаті травми.

Що важливо враховувати у розмові з дитиною, яка зазнала сексуального насильства?

Розмовляючи з дитиною, важливо враховувати наступне:

1. Насамперед, важливо оцінити власне ставлення до даної проблеми, до насильства і до сексуального насильства, зокрема. Дорослий, у якого є власні проблеми, пов'язані з сексуальним життям, може зіткнутися зі значними труднощами в бесіді з дитиною, він насилу викличе його довіру і у результаті навряд чи зможе йому допомогти. Отже, необхідно оцінити, чи мають місце будь-які аспекти феномену перенесення.

2. Необхідно звернути увагу на висловлювання дитини. Часто мова, якою жертва насильства описує подію, шокує дорослих, виходить за рамки пристойності. Якщо фахівець хоче досягти поставленої мети, він повинен прийняти мову дитини і в розмові з нею використовувати ті самі слова і назви, які використовує сама дитина. НЕ МОЖНА давати дві суперечливі інструкції одночасно: «говори про все, що сталося» та «не кажи непристойних слів».

3. Необхідно зібрати інформацію про дитину, його родину, інтереси, ситуації насильства. Однак під час бесіди з дитиною слід використовувати тільки ті відомості, які повідомляє сама дитина, ні в якому разі не чинячи на неї тиск натяками на те, що фахівець «все знає і так».

4. Твердження, питання, вербальні та невербальні реакції дорослого повинні бути позбавлені будь-якого оціночного ставлення.

5. Фахівець, який має намір проводити бесіду з жертвою сексуального насильства, повинен бути готовий витратити на це стільки часу, скільки буде потрібно, іноді це може відбуватися протягом декількох годин.

6. Дитина, як правило, нічого не повідомить про насильство, якщо бесіда з нею буде проходити там, де насильство було вчинено. Місце, де проводиться бесіда, повинно бути зручним для тривалої роботи, приємним і комфортним для дитини.

7. Мова дорослого, тон його голосу не повинен бути інтимним, а скоріше легким і діловим. Також не слід нав'язувати дитині посилений і безперервний контакт очима - це може її налякати. Важливо чуйно відгукуватися на прийнятну для дитини дистанцію між дорослим і дитиною.

8. Необхідно уникати дотиків і таких форм тілесного контакту, як погладжування руки, волосся, притискання до себе, які дають хороший ефект при встановленні контакту в обстеженнях і бесідах з інших приводів. У даному випадку це може налякати дитину.

9. Під час розповіді дитину не можна перебивати, коректувати її висловлювання, ставити питання, які припускають цілком певні відповіді.

10. Не можна давати обіцянок і говорити дитині «Все буде добре», оскільки спогади про насильство і, можливо, судовий розгляд, навряд чи будуть приємні дитині.

11. В окремих випадках необхідно заздалегідь визначити, хто буде розмовляти з дитиною: чоловік або жінка, це залежить від того, хто був гвалтівником. Якщо фахівець чимось нагадує гвалтівника, це може значно ускладнити розмову.

Мета бесіди полягає в тому, щоб дитина якомога більше повідомила про факт сексуального насильства, намагаючись при цьому якомога менше її травмувати. Складність полягає в тому, що діти не хочуть про це говорити. Але якщо, бажаючи отримати якомога більше інформації, фахівець буде чинити на неї тиск, розмова може травмувати дитину. Тому дуже важливе встановлення успішного контакту з дитиною.