Які шкільні фактори сприяють проявам насильства?

1. Відсутність у батьків можливостей вибору освітніх установ

Перевантаженість навчальної програми, гучна атмосфера можуть негативно відбитися на емоційно лабільних і гіперактивних дітях з нестійкою нервовою системою. У великому шкільному колективі проявам насильсва сприяє анонімність, тобто менша ймовірність виявлення акту насильства і його обмеження, в силу того що вчителеві важко «дійти» до кожного, заглибитися в його проблеми. Відсутність поблизу інших шкіл, обмеження в виборі також розв'язують руки вчителям-насильникам, оскільки діти і батьки змушені терпіти свавілля.

2.Відсутність у педагогів можливостей контролювати формуючі жорстоку поведінку фактори

Вчителі та адміністрація не мають контролю над індивідуальними та сімейними факторами, які формують дітей, схильних до агресивної поведінки та жорстокості, хоча проблеми зі знущаннями можна значно зменшити за наявності відповідного нагляду, втручання та загальної атмосфери неприйняття цих проявів у шкільній громаді.

3. Поганий мікроклімат у вчительському колективі

Насильство у поведінці вчителя обумовлене, в принципі, тими ж факторами, що і у дітей. У вчительських колективах, що мають авторитарний стиль керівництва, такі ж відносини, що і між учнями і вчителями: «Хто зверху - той і сильніше». Дратівливість, незадоволеність вчителів може вихлюпуватися і переходити в агресію стосовно дітей. Якщо вчитель дозволяє впливати на себе зовнішнім чинникам (негаразди вдома, конфлікти з адміністрацією і т. інш.), то його професіоналізм піддається великому сумніву. На жаль, професійне вигоряння найчастіше зганяють на учнях.

3. Байдуже ставлення

Перевантажені роботою вчителі іноді не втручаються в дитячі розборки, за принципом «Нехай діти самі розбираються». Якщо до вчительського свавілля також ставляться і товариші по навчанню, і батьки, і керівництво школи, то гвалтівник відчуває себе безкарним.

Якими бувають наслідки шкільного насильства?

Шкільне насильство справляє на дітей прямий і непрямий вплив.

По-перше, тривалі шкільні глузування позначаються на власному «Я» дитини. Знижується самооцінка, вона відчуває себе зацькованою. Така дитина надалі намагається уникати відносин з іншими людьми. Часто буває й навпаки - інші діти уникають дружби з жертвами насильства, оскільки бояться, що самі стануть жертвами. У результаті цього формування дружніх відносин може стати проблемою для жертви, а відкинутість в школі нерідко екстраполюється і на інші сфери соціальних відносин. Така дитина і в подальшому може жити за «програмою невдахи».

По-друге, попадання в роль жертви є причиною низького статусу у групі, проблем у навчанні та поведінці. У таких дітей високий ризик розвитку нервово-психічних і поведінкових розладів. Для жертв шкільного насильства частіше характерні невротичні розлади, депресія, порушення сну і апетиту, в гіршому випадку можливе формування посттравматичного синдрому.

По-третє, у підлітків шкільне насильство викликає порушення в розвитку ідентичності. Тривалий стрес породжує почуття безнадії і безвиході, що, у свою чергу, є сприятливим грунтом для виникнення думок про суїцид.

Незалежно від віку діти, які постраждали від будь-якого виду насильства, як правило, в подальшому можуть мати такі проблеми:

• відсутність здібностей до навчання;

• небажання ходити до школи;

• схильність до скоєння злочинів, жорстоке поводження;

• проституція;

• інфекції, що передаються статевим шляхом;

• підліткова вагітність;

• вживання алкоголю або наркотиків;

• безробіття;

• посттравматичні стресові розлади;

• депресія або низька самооцінка;

• дефекти мовлення;

• ушкодження головного мозку;

• схильність до самогубства.