Хто найчастіше стає насильником в школі?

Найчастіше агресор – найпопулярніша особистість, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює.

Дослідники зазначають, що діти, виховані в умовах материнської депреваціі, тобто такі, які немовлятами не отримали достатньої любові, турботи, з несформованою прихильністю до батьків, так звані «діти притулків» і «соціальні сироти», пізніше більше схильні до насильства, ніж діти, що виховувались в нормальних сім'ях.

Психологи рекомендують звертати увагу на зазначені нижче внутрішньосімейні фактори, що провокують формування у дитини насильницьких рис особистості.

1. Неповна сім'я

Дитина, яку виховували батьки-одинаки, більше схильна до проявів емоційного насильства стосовно інших дітей. Причому дівчинка в такій сім'ї достовірно частіше буде застосовувати емоційне насильство, аніж хлопчик.

2. Сім'ї, в яких у матері відзначається негативне ставлення до життя

Матері, які відчувають дефіцит довіри та негативно налаштовані до світу, зазвичай не бажають співпрацювати зі школою. У зв'язку з цим насильницьтво дитини матір'ю не засуджується і не коригується. У таких випадках матері схильні виправдовувати насильство як природну реакцію на спілкування з «ворогами».

3. Владні і авторитарні сім'ї

Виховання в умовах домінуючої гіперпротекціі характеризується безумовним підпорядкуванням волі батьків, тому діти в таких сім'ях часто пригнічені, а школа слугує каналом, куди вони виплескують внутрішньо придушувані гнів і страх.

4. Сім'ї, які відрізняються конфліктними сімейними відносинами

У сім'ях, де дорослі часто сваряться, лаються, агресивно самостверджуючись в присутності дитини, працює так звана «модель навчання», яку діти засвоюють і надалі застосовують в повсякденному житті як спосіб подолання ситуації. Таким чином модель поведінки може передаватися з покоління в покоління. Фрустріруюча і тривожна атмосфера сім'ї змушує дитину захищатися, поводитись агресивно, практично відсутні близькі стосунки та взаємна підтримка. Діти із сімей, в яких практикується насильство, сприймають такі ситуації дещо інакше, можуть не бачити в них нічого поганого. Адже, вони вже призвичаїлись до покрикувань, побоїв, оцінюють як стандартний наказовий і підвищений тон спілкування.

5. Сім'ї з генетичною схильністю до насильства

У дітей різна генетична основа чутливості до стресу (толерантність). У дітей з низькою толерантністю до стресу виявляється висока схильність до насильницьких дій.

Найкраще задукоментований індивідуальний фактор у знущаннях – темперамент, на базі якого розвиваються певні типи особистості та стилі спілкування. Активні, імпульсивні за темпераментом діти можуть мати схильність до розвитку агресивної поведінки, особливо із сімей, де панує авторитаризм і агресія як стиль внутрішньосімейного спілкування. Хлопчики, характеристикою яких є агресивна поведінка, вирізняються більшою фізичною силою.

Низька успішність також є фактором ризику щодо прояву насильства. Дослідження показали, що хороші оцінки з предметів позитивно корелюють (прямо пов'язані) з більш високою самооцінкою. Для хлопчиків успішність у школі не настільки значуща і в меншій мірі впливає на самооцінку. Для них важливіше бути успішним у спорті, позашкільних заходах, походах та інших видах діяльності. Невстигаючі дівчата мають більший ризик прояву агресії стосовно однолітків, аніж хлопчики з поганою успішністю.