3.Теорія особистості е. Еріксона. Ерік Еріксон

(1902-1994)

В основі його праць – теорія періодів людського життя, модель, що характеризує розвиток від народження до похилого віку (психосоціальна стадія періодизації розвитку).

Основний внесок полягає в тому, що поряд з псхосоціальними стадіями розвитку за Фрейдом, він показав, що

1. Людина проходить одночасно етапи психосекс-го розвитку Его.

2. Довів, що розвиток особистості продовжується все життя і кожний етап розвитку може мати як позитивний, так і негативний результат.

Кожна з 8 стадій розвитку складається з психологічних, біологічних, соціальних комплексів та базується на попередніх.

Еріксон сформулював зміст кожної з 8 стадій як конфлікт між протилежними тенденціями.

1.	Конфлікт між довірою і недовірою до оточуючого світу	до 1 р.
2.	Конфлікт між почуттям незалежності та почуттям сорому й сумніву	1-3 р.
3.	Конфлікт між ініціативністю та почуттям провини	4-5 р.
4.	Конфлікт між працелюбством та почуттям неповноцінності	6-11 р.
5.	Конфлікт між усвідомленням належності до певної статі і нерозумінням форм поведінки, що притаманні	12-18 р.
6.	Конфлікт між намаганнями до інтимних стосунків і почуттям ізольованості	20-40-45
7.	Конфлікт між життєвою активністю та зосередженістю на вікових проблемах	40-45-60
8.	Конфлікт між відчуттям повноцінності життя та відчаєм	>60 р.

1. Радикально-гуманістична психоаналіз та теорія особистості е. Фромма Еріх Фромм

(1990-1980)

На думку Е. Фромма, особистість є продуктом динамічної взаємодії між вродженими потребами й тиском соціальних норм. Він перший сформулював теорію типів характеру, що базується на соціологічному аналізі того, як люди в суспільстві формують соціальний процес і культуру.

Фромм вважав, що прірва між свободою і безпекою є причиною труднощів людського існування.

16. Люди борються за свободу й автономію, але ця боротьба викликає почуття відчуження від природи та суспільства.

17. Люди хочуть керувати своїм життям і мати право вибору, але їм також необхідно почувати себе в зв’язку з іншими.

Інтенсивність даного конфлікту й шляхи його вирішення залежать від економічних та політичних систем суспільства.

Фромм вважав, що конфлікт між прагненням до свободи й прагненням до безпеки є найбільшою мотиваційною силою в житті людини.

Фромм виділив 5 основних екзистенційних потреб людини:

1. Потреба у встановленні зв’язків (людям необхідно про когось турбуватися, за когось відповідати).

2. Потреба в подоланні (потрібно подолати свою пасивну тваринну природу, щоб стати активним творцем свого життя).

3. Потреба в корінні (протягом життя люди відчувають потребу в корінні, в почутті стабільності, потрібному тому почуттю безпеки, яке з дитинства давав зв’язок з матір’ю).

4. Потреба в ідентичності (необхідність бути самим собою, завдяки чому відчувати свою несхожість на інших).

5. Потреба в системі поглядів і відданості (Фромм підкреслював значення формування об’єктивного й раціонального погляду на природу й суспільство. Він вважав, що раціональний підхід необхідний для збереження здоров’я, в тому числі, й психічного).

Люди відчувають потребу присвятити себе чомусь чи комусь, в чому й полягає для них зміст життя.

На основі взаємодії екзистенціальних потреб і соціального контексту, в якому живуть люди, Фромм виділив 5 соціальних типів характеру, розділивши їх на 2 класи: непродуктивні (нездорові); продуктивні (здорові).

1. Рецептивні типи – пасивні, довірливі, сентиментальні, котрі вважають основним своїм завданням – бути коханими (любимими). Хоча вони можуть бути оптимістичними й ідеалістичними.

2. Екстпуатуючі типи – нездатні до творчості, досягають любові, ідей …, беручи це в інших. Негативні риси: агресивність, егоцентризм, самонавіяність. Позитивні риси: впевненість у собі, імпульсивність.

3. Накопичуючі типи – намагаються володіти якомога більшою кількістю матеріальних благ, влади, любові; їх лякає все нове; ригідні, вперті, підозрілі. Позитивні риси: передбачливість, стриманість.

4. Ринковий тип – девіз: „Я такий, яким ви хочете мене бачити”. Оцінюють особистість як товар, який можна продати або вигідно поміняти (знайомства з потрібними людьми, презентація потрібних особистісних якостей тощо).

5. Продуктивний характер є кінцевою метою в розвитку особистості.

Продуктивна орієнтація в гуманістичній теорії Фромма – ідеальний стан людини.

Фромм був переконаний, що в результаті корінної соціальної реформи продуктивна орієнтація може стати домінуючим типом у будь-якій культурі.

З продуктивним типом характеру пов’язане поняття біофілії – любові до життя у всіх проявах. Біофілії, любові, абсолютній волі протистоять некрофілія, злоякісний нарцисизм, інцестуальний симбіоз.

Подолання почуття самотності, власної незначущості і відчуженості вимагають відмови від свободи і пригнічення своєї індивідуальності. Фромм описав декілька стратегій “утечі від свободи”:

• Авторитаризм, що визначається як “тенденція поєднати самого себе з кимось або чимось зовнішнім, щоб набути сили, втраченої індивідуальним “Я”: мазохічна форма авторитаризму виявляється в надмірній залежності, підпорядкованості і безпомічності, садистська форма – в експлуатації інших, домінуванні і контрол над ними;

• Деструктивність – подолання почуття неповноцінності шляхом знищення, підкорення або приниження інших;

• Конформність – абсолютне підпорядкування соціальним нормам, що регулюють поведінку, через що людина стає такою, як вс інші, поводиться загальноприйнято.

Проте Фромм вважав, що люди можуть бути автономними й унікальними, не втрачаючи при цьому відчуття єдності з іншими людьми та суспільством, називаючи це позитивною свободою. Досягнення позитивної свободи вимагає від людей спонтанної активності в житті , дій відповідно до внутрішньої природи. У книзі “Мистецтво любові” Фромм підкреслював, що любов і праця – це ключові компоненти, за допомогою яких здійснюється розвиток позитивної свободи.