5. Структурна теорія рис особистості р.Кеттела раймонд кеттел (народ. 1905 )

Теорія особистості Кеттела ґрунтується на психометричних процедурах, а не на клінічних дослідженнях. Він зібрав кількісну інформацію з трьох джерел:

• реєстрації загальної поведінки протягом життя (L - дані);

• свідчення людей про самих себе (Q – дані);

• результати об’єктивних тестів (Т – дані);

• вичислив взаємну кореляцію показників;

• сформував кореляційну матрицю;

У відповідності до поглядів Кеттела, риси особистості є відносно постійними тенденціями реагувати певним чином у різноманітних ситуаціях і в різний час.

У результаті факторного аналізу Раймондом Кеттелом були запропоновані принципи класифікації рис (фактори):

• Поверхневі – висхідні риси (16 PF)

• Конституційні – риси, сформовані навколишнім середовищем

• Здібності, темперамент та динамічні (мотиваційні) риси

• Загальні – унікальні риси

Мотиваційні або динамічні риси, у відповідності до поглядів Кеттела, поділяються на:

• вроджені спонукання або ерги;

• семи – набуті внаслідок впливу культури;

• аттитюди – схильність діяти певним чином в певній ситуації.

6. Г.Айзенк та концепція типів особистості ганс айзенк та концепція типів особистості

(1916 – 1997)

Англійський вчений німецького походження ввійшов в історію психології як творець чотирьохрівневої ієрархічної моделі особистості.

На теорію особистості Айзенка вплинули погляди трьох вчених: Сіріла Берта, Чарльза Спірмена, Івана Павлова.

Теорія Айзенка поєднує психометричний та біологічний компоненти.

Айзенк побудував ієрархічну систему організації поведінки:

• Нижній рівень – специфічні дії або думки (індивідуальний спосіб поведінки або думки, що можуть бути, а можуть й не бути характеристиками особистості). Наприклад, студент малює в конспекті геометричні фігури, якщо не може виконати завдання. Але якщо конспекти не розмальовані вздовж і впоперек, ми не можемо стверджувати, що такі його дії є звичними.

• Другий рівень – це звичні дії або думки, тобто реакції, що повторюються за певних умов.

• На відміну від специфічних реакцій, звичні реакції повинні виявлятися регулярно й бути послідовними.

• Третій рівень займає риса. Айзенк визначав рису, як “важливу, відносно постійну особистісну властивість”. Риса формується з кількох взаємопов’язаних первинних реакцій.

• Четвертий вищий рівень організації поведінки – рівень типів або суперфакторів. Тип формується на основі кількох взаємопов’язаних рис. Наприклад, наполегливість може бути пов’язана з почуттям власної неповноцінності, поганою емоційною адаптацією.... і ще кількома рисами, що разом утворюють інтровертований тип.

Айзенк побудував свою теорію на 3-х біполярних суперфакторах:

• Екстраверсія / інтроверсія;

• Невротизм / стабільність;

• Психотизм / суперего;

Екстраверсія характеризується комунікабельністю , імпульсивністю; інтроверсія – пасивністю, схильністю до роздумів; невротизм – тривожністю, вимушеними звичками; стабільність – відсутністю таких; психотизм – антисоціальною поведінкою, суперего – схильністю до співпереживання, співпраці.