Фактори, що впливають на токсичність речовин

Група факторів	Фактори
Біологічні	Видові та індивідуальні особливості, вік, стать, маса тіла, етнос
Фізіологічні	Фізичні навантаження, сон і положення тіла, гемодинамічні фактори, стрес, прийом їжі, вагітність, пологи і лактація, циркадні ритми
Патологічні (хворобливі стани)	Патологія серця, нирок, печінки. Інфекційні хвороби. Онкологічні хвороби. Алергізм. Наркоманія
Фактори навколишнього середовища	Сезон року, температура середовища, тиск кисню. Різні забруднювачі
Хімічні властивості речовин	Доза, концентрація. Будова і склад речовини
Взаємодії ксенобіотиків в організмі	Прийом алкоголю, куріння; прийом лікарських препаратів

2.5. Коергізм ксенобіотиків

У реальних умовах людина і тварини нерідко піддаються впливу кількох речовин. При цьому більшість сполук, діючи в достатній дозі, змінюють стан організму так, що наступний контакт з іншими ксенобіотиками призводить до формування ефектів, що якісно і кількісно відрізняються від спричинених ними спочатку. Наприклад, тільки один повторний прийом хлорорганічного інсектициду алдрину мишами призводить до істотної зміни їх чутливості до фосфорорганічних інсектицидів.

Для позначення всіх форм ефектів, що розвиваються при спільній дії хімічних речовин незалежно від їх будови і виду біологічної системи на яку впливають, використовують термін коергізм. Прояв коергізму можливий як внаслідок одномоментної (комбінації), так і послідовної (сукцесія) дії речовин.

Прояв коергізму за показниками якості та інтенсивності токсичних ефектів речовин, що розвиваються, А і В можна представити у формі трьох основних типів: адитивний синергізм (сумація), потенціюючий синергізм (потенціювання), антагонізм (табл. 2.4).

Токсикокінетичні механізми коергізму. Концентрація речовин в тканинах пропорційна вмісту її у крові і визначається співвідношенням швидкостей надходження і відтоку. У цьому зв'язку речовина В може впливати на токсикокінетику речовини А кількома способами:

- Змінювати абсорбцію речовини А внаслідок модифікації проникності біологічних бар'єрів в органі (тканини);

- Вступати в хімічну або фізико-хімічну взаємодію з речовиною А, що призведе до зміни концентрації кожного з реагентів у внутрішньому середовищі організму (дія ряду антидотів засноване на цьому принципі);

- Витісняти речовину А із зв'язку з транспортними білками плазми крові та збільшувати вміст токсиканту в біосередовищах (витіснення дікумарола із з білка крові фенілбутазоном);

- Змінювати швидкість і характер елімінації шляхом впливу на біотрансформацію речовини А (індукція мікросомальних ферментів, призначення сечогінних засобів). Деякі ксенобіотики можуть збільшувати активність ферментів, які беруть участь у біотрансформації інших чужорідних з'єднань, тобто виступати в ролі індукторів. Як правило, до числа індукторів відносяться речовини з різною будовою, але розчинні переважно в ліпідах і мають великий період напіввиведеня. Наприклад, етанол значно уповільнює біоперетворення метанолу в організмі, що дозволяє використовувати його як антидот метанолу.

Таблиця 2.4

Види коергізму і характер спільного ефекту токсичної дії

Вид коергізма	Характер спільного токсичного ефекту
Адитивний синергізм	Спільний ефект дорівнює сумі ефектів кожного з речовин. Речовини мають або близьку структуру, або однаковий механізм дії
Потенціюючий синергізм	Спільний ефект більший суми ефектів кожної з речовин. Речовини мають різні механізми дії. Можлива дія однієї з речовин як активатора рецептора іншої речовини
Антагонізм	Спільний ефект істотно нижчий суми ефектів кожної з речовин аж до повного усунення ефекту

Токсикодинамічні механізми коергізму. До них відносяться взаємодії на рівні рецепторів. Коергізм на цьому рівні може реалізовуватися наступними способами:

- Впливом на один і той же рецептор біологічно активної макромолекули, коли речовини, які беруть участь у взаємодії, виступають в якості агоністів або конкурентних антагоністів;

- Впливом на різні ділянки зв'язування одного і того ж рецептора біологічно активної молекули, при цьому речовини, які беруть участь у взаємодії виступають в якості агоністів або неконкурентних антагоністів.

Якщо токсиканти діють на різні рецепторні структури і при цьому посилюють ефект з боку біологічної системи (клітини, тканини, органу, організму в цілому), то говорять про функціональний (фізіологічний) синергізм; якщо цей ефект послаблюється - про функціональний (фізіологічний) антагонізм.

Токсикологічне значення коергізма. На виробництві, в побуті, в природі на людину, як правило, діє велика кількість хімічних речовин. Практично ніколи ефект поєднаної дії не є простою сумою ефектів, і це суттєво ускладнює нормування хімічного впливу: визначення гранично допустимої концентрації (ГДК) і т.д. Коергізм - одна з основних причин значної невизначеності суджень при оцінці ризику, пов'язаного з дією шкідливих чинників на організм, популяцію, екосистему. Коергізм лежить в основі розробки антидотних засобів, терапії отруєнь. В якості засобів, ефективних при інтоксикації тією чи іншою речовиною, можуть виступати лише хімічні сполуки, які володіють антагоністичними відносинами з токсикантом.