- •Основні напрямки і розділи токсикології
- •Класифікація отруйних речовин
- •Розділ 2 механізми дії ксенобіотиків в організмі
- •2.1. Рецептори токсичності
- •2.2. Характеристика зв'язку отрути з рецептором
- •Типи зв'язків, що виникають між токсикантами і молекулами-мішенями організму
- •2.3. Дія токсикантів на структурні елементи клітин
- •2.4. Зв'язок токсичності з будовою та фізико-хімічними властивостями отрут
- •Залежність токсичності аліфатичних спиртів від їх ліпідорозчинності*
- •Фактори, що впливають на токсичність речовин
- •2.5. Коергізм ксенобіотиків
- •Розділ 3 токсикокінетика
- •3.1. Надходження отрут в організм
- •3.2. Розподіл отрут в організмі
- •3.3. Біотрансформація ксенобіотиків в організмі
- •3.3. Шляхи виведення ксенобіотиків та їх метаболітів з організму
- •Розділ 4 токсикометрія
- •4.1. Критерії і методи оцінки токсичності шкідливих речовин
- •Норми для класу небезпеки
- •4.2. Поріг шкідливої дії
- •4.3. Характеристика небезпеки розвитку отруєнь
- •Розділ 5 види отруєнь і фактори, їх визначення
- •5.1. Види отруєнь
- •5.2. Фактори, що визначають розвиток отруєнь
- •5.3. Канцерогенна небезпека
- •Розділ 6 токсикологія розчинників
- •6.1. Механізми токсичної дії розчинників на організм людини
- •Токсична дія розчинників на організм
- •6.2. Надходження, метаболізм і виведення розчинників з організму
- •6.3. Токсична дія на організм окремих розчинників
- •6.4. Допустимі рівні впливу деяких розчинників
- •Розділ 7 токсикологія тяжких металів
- •7.2. Механізми токсичної дії важких металів на організм людини
- •Порівняльна токсичність оксидів деяких металів в різних ступенях окислення (при підшкірному введенні в організм миші)
- •7.3. Характеристика отруєнь важкими металами
- •7.4. Основні принципи захисту організму і лікування отруєнь важкими металами
- •Розділ 8 детоксикація організму
- •8.1. Методи активної детоксикації організму
- •8.2. Методи штучної детоксикації
- •8.3. Антидотна (фармакологічна) терапія
- •Токсичні речовини і відповідні антидоти
- •Розділ 9 екологічна токсикологія
- •9.1. Предмет і завдання екологічної токсикології
- •9.2. Екотоксикокінетика
- •Масштаби надходження в біосферу різних забруднювачів
- •Період напівзруйнування деяких ксенобіотиків у навколишньому середовищі
- •Біоакумуляція деяких полютантів в організмі риб
- •9.3. Екотоксикодинаміка
- •9.4. Екотоксикометрія
- •Групи токсичності ксенобіотиків для хребетних тварин
- •9.5. Екологічне нормування
- •Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі
- •Гдк деяких шкідливих речовин у водних об'єктах господарсько-питного та культурно-побутового призначень
- •9.6. Характеристика деяких екотоксикантів, небезпечних для людини
- •Глава 10 радіаційна небезпека
- •10.1. Радіаційний фон
- •10.2. Одиниці радіоактивності
- •10.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм
- •Продукти, що утворюються при радіолізі води
- •10.4. Нормування опромінення населення
- •10.5. Виведення радіонуклідів з організму
6.4. Допустимі рівні впливу деяких розчинників
Допустимі рівні впливу хімічних речовин, що використовуються в якості розчинників, коливаються в досить великих межах. Принципи встановлення цих рівнів у різних країнах базуються на різній основі. Даний факт свідчить, зокрема, про те, що в них ступені охорони здоров'я працюючих істотно розрізняються. Однак є речовини, для яких допустимі рівні у багатьох країнах або однакові, або близькі. Звідси можна зробити висновок, що група пропромислових розчинників потребує єдиного міжнародного підходу з метою створення гарантій безпеки умов праці та встановлення гігієнічних регламентів.
Програма ВООЗ «Рекомендовані на основі показників здоров'я рівні професійного впливу» розглядає біологічну дію ОР (зокрема, розчинників) на людину, залежність доза-ефект деяких розчинників і пропонує наступні рекомендації:
- По толуолу в якості допустимої середньозваженої за робочий день (8 годин) концентрації парів у повітрі робочої зони повинна складати не більше 375 мг/м3 і в якості допустимого короткочасного впливу (15 хв) не повинна бути більше 800 мг/м3;
- По ксилолу рекомендована концентрація не більше 215 мг/м3 в якості орієнтовного рівня впливу протягом робочого дня;
- По сірковуглецю -10 мг/м3 як середньозважена ГДК за робочий день для чоловіків і 3 мг/м3 - для жінок репродуктивного віку; короткочасний вплив - не більше 60 мг/м3;
- По трихлоретилену в якості середньозваженої ГДК за робочий день рекомендована концентрація не більше 135 мг/м3; допустимий короткочасний вплив - 1000 мг/м3.
Повні відомості про допустимі рівні впливу розчинників на організм можна знайти в відповідній довідковій та нормативній літературі.
Розділ 7 токсикологія тяжких металів
7.2. Механізми токсичної дії важких металів на організм людини
Важкі метали і миш'як накопичуються у високих концентраціях і тривало депонуються в нирках і печінці, що пояснюється високим вмістом в нирковій і печінковій тканинах особливого білка - металотіоніна, багатого тіоловими SH-групами, що забезпечують біологічну активність більше 50% білків-ферментів. Важкими металами блокуються також амінні, карбоксильні та інші групи білкових молекул.
Іони Рb2+, Hg2+, Нg+, Со2+, Сd2+ в біосередовищах утворюють найбільш міцні зв'язки з м'якими основами, перш за все з білками, пептидами та амінокислотами. Але ці метали одночасно можуть приєднуватися, хоча і менш міцно, до інших групувань білків, утворюючи хелати. Так, Не2+ і Рb2+ найбільш активно зв'язуються з SН-групами білків і пептидів.
Відомо, що характер дії токсиканту визначається не тільки його властивостями і дозою в початковому стані, але і його проміжними і кінцевими метаболічними формами. Метали та їх сполуки, на відміну від багатьох органічних сполук, потрапляючи в організм, багаторазово можуть змінювати свою форму. У результаті взаємодії з окисно-відновними буферними системами клітини, при якому здійснюється перенесення електронів, ступінь окислення металів змінюється. При цьому перехід в стан нижчого ступеня окислення для більшості перехідних металів зазвичай пов'язаний зі зменшенням їх токсичності (табл. 7.1).
З'єднання одного і того ж металу, але різного ступеня окислення виявляють неоднакову ступінь токсичності внаслідок різної здатності утворювати малорозчинні з'єднання з біокомплексом і неоднакової спорідненості до білків і ферментів. Залежність токсичної дії від ступеня окислення металу досить чітко проявляється при надходженні оксидів металів в організм у вигляді пилу інгаляційним шляхом. Оксиди більшості перехідних металів (наприклад, марганцю, молібдену, ванадію та ін.) у вищій ступені окислення мають більшу здатність подразнювати слизову оболонку органів дихання і легеневу тканину, викликаючи бронхопневмонію.
Існує тісний зв'язок між токсичністю металу та його фізико-хімічними властивостями. Токсичність зростає зі збільшенням атомної маси металів і залежить від здатності до дисоціації їх комплексів з білками, від розчинності сполук у воді і ліпідах.
Таблиця 7.1