httр://lit.govuаdосs.соm.uа/dосs/3110/іndех-383820-9.html
http://lit.govuadocs.com.ua/docs/3110/index-383820-9.html
Загальні відомості
Систему радіозв'язку можна представити в спрощеному виді як показано на рис. 3.4. Задачею системи є передача інформації та її точне відновлення на виході радіоприймального пристрою.
Під повідомленням розуміємо будь-яку форму представлення інформації (наприклад, промову, оптичне зображення, цифрові дані, дані про стан об'єкта і т.д.). Датчик перетворює повідомлення в так званий модульований сигнал, який являє собою змінний струм або напругу, що відповідає повідомленню. Так, наприклад, промова перетворюється мікрофоном у низькочастотну напругу, а дані про підвищену температуру або пожежу - в імпульсну напругу. Слід зазначити, що таке перетворення здійснюється однозначно, тому для конкретної системи радіозв'язку поняття "повідомлення" і "сигнал" тотожні. Сигнал моделює один із параметрів високочастотногоколивання (амплітуду, частоту, фазу). Таке модульоване коливання називається радіосигналом.
Рисунок 3.4 Структурна схема радіозв`язку
Радіосигнал формується в передавачі і випромінюється через антену в навколишній простір, а точніше у бік радіоприймального пристрою.
На приймальній стороні радіосигнал перетворюється на повідомлення. Для цього радіосигнал приймається антеною радіоприймального пристрою, посилюється, а потім демодулюється (перетворюється) у низькочастотну напругу, що відображається у виконавчому пристрої.
В якості виконавчого пристрою може бути динамік, телевізійний екран, буквопечатний апарат, лампочки і т.д. Очевидно, що точність відтворених радіоприймачем повідомленьзалежить від ступеня спотворень, яким піддається радіосигнал при проходженні в системі зв'язку.
Ці спотворення обумовлені деякими причинами:
технічною недосконалістю апаратури системи радіозв'язку;
різноманітними неоднорідностями середовища, у якому відбувається поширення радіосигналу;
дією зовнішніх перешкод (атмосферних, промислових, спеціально організованих і т.д.);
дією власного шуму радіоприймального пристрою, який принципово не усувається.
Узагальнені структурні схеми радіопередавального і радіоприймального пристроїв можна побудувати наоснові аналізу функцій, що вони виконують.
Сучасні радіопередавачі, відрізняються великим різноманіттям, що обумовлено їхнім призначенням, особливостями побудови і висунутими до них вимогами.
Радіопередавачі
3.5.1 Класифікація радіопередавачів
Основними параметрами, за якими здійснюється класифікація радіопередавачів, є: потужність, діапазон радіочастот, призначення, умови роботи, вид модуляції.
За потужністю:
передавачі малої потужності (Рср = 1...10 Вт);
передавачі середньої потужності (Рср = 0,1...1 кВт);
передавачі великої потужності (Рср > 1 кВт);
За видом модуляції:
з амплітудною (АМ) модуляцією;
з частотною (ЧМ) модуляцією;
з фазовою (ФМ) модуляцією;
з імпульсною (ІМ) модуляцією й ін.
За частотним діапазоном:
дуже низькі 3...30 кГц (понаддовгі хвилі);
низькі 30...300 кГц (кілометрові, довгі хвилі);
середні 0,3...3 МГц (гектометрові, середні хвилі);
високі 3...30 МГц (декаметрові, короткі хвилі);
дуже високі 30...300 МГц (метрові, ультракороткі хвилі);
ультрависокі 0,3...3 ГГц (дециметрові хвилі);
надвисокі 3...30 ГГц (сантиметрові хвилі);
понадвисокі 30...300 ГГц (міліметрові хвилі);
гіпервисокі 300...3000 ГГц (дециміліметрові, субміліметрові хвилі);
За призначенням:
зв`язкові;
радіолокаційні;
радіомовні;
телевізійні;
телеметричні;
фототелеграфні;
телеграфні;
передавачі перешкод;
спеціальні.
За умовами роботи:
наземні (стаціонарні і переносні);
літакові;
супутникові (космічні);
автомобільні, танкові;
корабельні (судові) і ін.
3.5.2 Основні вимоги до радіопередавачів
Виходячи зі свого призначення й умов експлуатації, передавачі повинні відповідати вимогам: електричним, конструктивним і експлуатаційним, спеціальним.
До електричних вимог відносяться: діапазон робочих частот, потужність передавача, коефіцієнт корисної дії,
припустимий рівень побічних випромінювань, стабільність і точність установки частоти;
діапазон робочих частот (fМІН ... fМАКС) передавача вибирається в залежності від призначення, дальності дії й умов організації зв'язку;
потужність передавача;
коефіцієнт корисної дії передавача визначається як відношення потужності, що віддається в антену, до всієї споживаної передавачем потужності;
припустимий рівень побічних випромінювань (визначається рекомендаціями міжнародного консультативного комітету з радіомовлення (МККР). Під побічними випромінюваннями розуміють випромінювання передавача за межами необхідної смуги частот для передачі повідомлення з необхідною якістю. Наприклад, для діапазону частот 30... 325 МГц та потужності, що віддається в антену, менше 25 Вт припустимий рівень побічних випромінювань не більше 25 мкВт;
стабільність і точність установки частоти характеризуються сумарним відхиленням частоти f передавача від заданого (необхідного) значення f0 (задаються вимогами МККР). Так, для зв'язкових радіопередавачів метрових і декаметрових хвиль стабільність частоти характеризується відхиленнями в 40...100 Гц для наземних рухомих радіостанцій і 20 Гц для стаціонарних;
конструктивні й експлуатаційні вимоги включають:
мобільність і придатність до роботи;
габарити, масу, тривкість (особливо важливі вимоги для рухомих передавачів);
економічність, що визначає забезпечення високого коефіцієнта корисної дії передавача малої потужності, споживаної від джерела живлення;
універсальність, що дозволяє працювати з декількома видами модуляції;
живучість, обумовлену середнім часом життя як окремих радіопристроїв, так і в цілому системи зв'язку;
безпеку експлуатації, що повинна забезпечувати систему блокування і сигналізації, захист обслуговуючого
персоналу при вмиканні і настроюванні передавача, контроль за його роботою;
ремонтоздатність, що характеризує можливість швидкого і якісного ремонту, заміну елементів схеми, їхню уніфікацію;
спеціальними вимогами є:
коефіцієнт нелінійних спотворень, що визначає якість переданого повідомлення (для амплітудної модуляції він не повинен перевищувати 8...10%, а для частотної модуляції - 3...5%).
паразитна модуляція та ін.