2. Радянсько –польська війна і Україна

Наприкінці квітня 1920 року Україна і Білорусія стали ареною радянсько – польської війни. Вторгненню польських військ у Радянську Україну передувало підписання представниками УНР (за дорученням С. Петлюри) і Польщі Варшавського договору 24 квітня 1920 р. За яким визначались політичні, економічні і військові конвенції .

Зміст Варшавської угоди.

Політичні та економічні питання:

Польща визнавала УНР і владу Директорії. Директорія і Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні. Польща одержує території Східної Галичини, Західної Волині, Холмщини, Полісся. УНР вводить спільну з Польщею валюту. Права польських землевласників на землю в УНР зберігалися. УНР погодилася на підпорядкування укр. залізниць польському управлінню.

Військові питання:

Збройні сили Петлюри підпорядковуються польському командуванню. Утримання польських військ в Україні здійснювалось за рахунок українського уряду. Польщя і УНР домовляються вести спільні бойові дії проти Росії і Радянської України.

Ця угода була таємним документом. Найблищі соратники С.Петлюри- В.Винниченко та М.Грушевський, які перебували в еміграції, засудили підписання Варшавської угоди. Ця угода суперечила Договору про «злуку» між УНР і ЗУНР, створювала умови для « законної » ліквідації ЗУНР, включення її територій до складу Польщі . Завдяки цьому документу Україна опинилась в залежному від Польщі становищі.

Польський уряд не визнав УСРР, яка була у військово-політичному союзі з РСФРР, уклав з дипломатичною місією УНР Варшавську угоду, спрямовану проти УСРР.

Керівництво РСФРР засудило позицію Польщі як ворожу і вважало неможливим продовжувати подальші спроби укладення мирного договору.

Наступного дня, після підписання військової конвенції в рамках Варшавської угоди – 25 квітня 1920 р. – польсько – українські війська почали наступ на територію України і Білорусії, який призвів до радянсько – польської війни.

Армії Польщі і УНР почали наступ на Київ і Правобережжя України.

Мета наступу – оточити і знищити радянську армію Південно -Західного фронту ; відновити Польщу в межах кордонів 1772р.

• Чисельність армії УНР складала – 15 тис. чол., Польщі – 40 тис. (краще оснащена);

• на бік Польщі перейшли дві бригади УГА ;

• війська Пілсудського захопили Житомир, Бердичів, Коростень, і 7 травня 1920 року увійшли до Києва. Потім переправились на лівий берег Дніпра і продовжили наступ;

• населення зустріло вороже польську окупацію. Поляки проводили реквізиції, репресії, єврейські погроми і грабежі.

• УСРР і РРФСР об’єднали збройні сили і у травні 1920 р. розпочали контрнаступ.

Польська армія почала відступати. В контрнаступі вирішальні визвольні бої вела 1-а кінна армія під командуванням С. Будьонного (під Уманню). В червні червоноармійці вступили в Київ.

Війська Південно -Західного фронту під командуванням М. Тухачевського витіснили польські війська з території Білорусії.

У другій половині липня радянські війська вступили на територію Польщі.

Міністр закордонних справ Англії лорд Дж. Керзон за дорученням Верховної ради Антанти звернувся 11 липня 1920 р. до радянського уряду з нотою, в якій пропонував Росії перемир’я з Польщею. Польські війська мали відійти за так звану «Лінію Керзона», визнану в грудні 1919 року Антантою східним Кордоном Польщі. Ця лінія проходила (з півночі на південь) через міста – Гродно – Ялівка – Немирів – Берестя- Дорогуськ –Устілуг , на схід від Грубешова і Крилуга і далі на захід від Рави –Руської і на схід від Перемишля до Карпат. У своїй відповіді 17 липня радянський уряд відкинув вимоги Керзона, заявивши, що польський уряд має безпосередньо звернутися до Раднаркому РСФРР. Але наступ радянських військ тривав і після 22 липня 1920 р., коли польський уряд від свого імені запропонував розпочати мирні переговори.

23 липня 1920 р. контрнаступ радянських військ відновився, тому що ЦК РКП(б) прийняв рішення не підкорятися вимогам Антанти, викладеним у ноті Керзона.

14 серпня 1920 р. Червона Армія підійшла до Варшави.

17 вересня 1920 р. розпочався контрнаступ польських військ під Варшавою; радянські війська були відкинуті за Буг.

Через кілька днів після початку контрнаступу польська армія відтіснила радянські війська в район Житомира і Бердичева.

Війна виснажила сили противників, тому 12 жовтня 1920 р. Польща з одного боку, Радянська Росія і УРСР – з другого підписали перемир’я. А 18 березня 1921 р. у Ризі було підписано Ризький мирний договір, який стосувався не тільки земель України, але й Білорусії. Згідно з цим документом Польща визнавала УСРР і БСРР. До Польщі відходили – Західна Волинь, Західне Поділля, Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя і західнобілоруські землі. Зі свого боку Польща відмовлялася на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від лінії кордону. Польща зобов’язувалась додержуватись національних прав українців, що мешкали на її території.