1. Організація документального забезпечення вексельних операцій

Заборгованість, яка виникає у підприємств за отримані товари, роботи, послуги, потрібно погашати відповідно до умов договору, укладеного з постачальниками. Однак в умовах економічної кризи, дефіциту готівкових коштів, неплатоспроможності окремих суб’єктів господарювання навіть укладені договори не є гарантією погашення заборгованості. Саме тому підприємства шукають альтернативні та дієві способи погашення кредиторської заборгованості, які можуть забезпечити вирішення цього питання та не залишити їх без обігових коштів. Одним із таких способів може бути вексельна форма розрахунків, оскільки її застосування дасть змогу відстрочити сплату на певний термін та використати кошти для потреб підприємства.

Документальне оформлення видачі векселів та їх подальше погашення потрібне для організації раціонального документообігу на хлібопекарних підприємствах.

В сучасних умовах кризи платежів особливо актуальним є питання використання векселів. Однією з переваг вексельної форми розрахунків є те, що для підтвердження зобов’язань не потрібно вимагати додаткових первинних документів, адже якщо у підприємства-кредитора наявний борговий документ – вексель, то це підтверджує існування боргового зобов’язання. Тоді для стягнення суми з боржника не потрібно доводити факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) [1].

Учасники обігу векселів наведено на рис. 1.1.

Векселі класифікують за різними ознаками (рис.1.2). Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Учасники обігу векселів

особа, яка отримала товар (роботи, послуги) і видала вексель (платник за векселем)

векселедавець

перший векселедержатель

особа, яка передала цінності (товар) і отримала вексель (отримувач грошей може виступати індосантом)

особа-власник векселя в силу здійсненого на його користь переда-вального надпису, яка робить на ньому наступний передавальний над-пис (індосамент)

наступний векселедержатель

(індосант)

отримувач векселя за індосаментом, є представником за отриманням плате-жу (власником векселя при залиша-ється індосант)

особа з вексельними повноваженнями

особа, уповноважена оплатити век-сельні зобов’язання

особливий платник

особа, яка здійснює аваль (вексельне поручительство), що забезпечує здійс-нення платежу за векселем у випадку несплати його платником

вексельний поручитель (аваліст)

отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю

останній

векселедержатель

(індосант)

особа, вказана векселедавцем, аваліс-том, індосантом для оплати векселя, або яка добровільно взялась оплатити вексель за будь-кого з них в порядку реєстру

посередник

Рис. 1.1 Учасники вексельного обігу в Україні

Види векселів

виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму грошей кредитору (векселеотримувачу)

Простий вексель (соло)

виписується кредитором (векселедавцем) і містить нічим не обумовлену пропозицію позичальнику сплатити певну суму грошей третій особі (згода позичальника на оплату переказного векселя називається акцептом)

Переказний вексель (тратта)

загальна сума, що виплачується за векселем у день погашення (сума погашення), включає відсотки

Відсотковий вексель

загальна сума, що виплачується за векселем, не включає відсотки

Відсотковий вексель

Рис. 1.2 Види векселів

Нормативно-правові документи, якими регламентується випуск, обіг та облік векселів, наведено на рисунку 1.3.

На сьогодні єдиним документом, який регламентує порядок видачі векселів, є Закон України “Про обіг векселів в Україні”. Відповідно до ст. 4 цього Закону видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги [2]. Тобто векселі видаються тільки за умови наявності фактичної заборгованості перед постачальниками та на суму зобов’язання, яке не повинне бути меншим суми платежу за векселем.

Як вже зазначалось, векселі бувають прості або переказні. Вони існують тільки у документарній формі з набором обов’язкових реквізитів. Якщо немає хоча б одного реквізиту на векселі, то такий вексель вважається недійсним.

Нормативно-правова база обігу векселів

Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою введено Уніфікований Закон про переказні та прості векселі», Закон України «Про обіг векселів в Україні», Закон України про цінні папери та фондовий ринок», Укази президента України.

Макрорівень

Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління НБУ; Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення бланків, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Порядок ведення реєстру виданих векселів, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Порядок випуску, авалювання, акцепту, індосування і погашення векселів, які випускаються державними підприємствами та акціонерними товариствами, затверджений постановою КМУ; Положення та листи НБУ, листи ДКЦПФР, листи ДПА, мін’юсту тощо.

Мезорівень

Наказ про облікову політику, робочий план рахунків; договори, укладені між підприємствами щодо форми розрахунків за товари, роботи і послуги.

Мікрорівень

Рис. 1.1 Рівні нормативно-правового регулювання обігу векселів

Форма бланка векселя та його реквізити регламентуються нормативно-правовою базою (рис. 1.3) на макро- та мезорівнях, з якої також випливає, що вексель є цінним папером. Бланки векселів, як і будь-яких цінних паперів, мають стандартну (типову) форму і випускаються двох видів: прості та переказні.

На рисунку 1.4 наведено обов’язкові та необов’язкові реквізити простих та переказних векселів, згруповані на основі проведеного аналізу літературних джерел [6-7]. З рисунка 1.4 видно, що хоча форма бланків векселів затверджена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, однак є й не обов’язкові реквізити. Що ж стосується обов’язкових реквізитів, то брак одного з них призведе до того, що вексель не матиме сили, адже відповідно до ст. 196 ЦКУ документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає їх формі, не є цінним папером [6]. Саме тому векселеодержувач обов’язково повинен перевірити реквізити документа і тільки тоді приймати його.

Простий вексель

Реквізити векселів

Переказний вексель

Найменування “вексель”

Дата складання

Найменування векселеодержувача

Підписи та печатка векселедавця

Адреса векселедавця

Сума за векселем

Платник (трасат)

Ідентифікаційний номер

Місце складання

Термін платежу

Підлягає до сплати в…

Рис. 1.3 Реквізити простих та переказних векселів

Розглянемо документальне оформлення видачі векселя підприємством-боржником та сплату по ньому. Схему документообігу за операціями з векселями наведено на рисунку 1.4.

Із моменту видачі векселя постачальнику зобов’язання за договором постачання замінюються на зобов’язання за векселем. Однак тоді для виникнення зобов’язання за векселем потрібно укласти договір або внести зміни до договору постачання чи укласти додаткову домовленість, якщо раніше такий вид розрахунків не був обумовлений.

Векселедавець

Вексель

Векселеодержувач

Договір

Реєстр виданих векселів

Акт приймання - передачі векселів

Реєстр отриманих векселів

Акт пред’явлення векселя до оплати

Журнал 3

Платіжне доручення

Рис. 1.4 Документообіг за операціями з векселями

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [7] при складанні документів, зокрема і тих, якими оформляються вексельні операції, слід дотримуватися таких правил: документи заповнюють українською мовою; записи у документах роблять чорнилами темного кольору; вільні рядки прокреслюють; підписують документ особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом; у тексті та числових даних не допускаються підчистки і необумовлені виправлення. Що стосується об’єкта нашого дослідження, то виправлення не допускаються у документах, якими оформлені операції з цінними паперами.

Строк зберігання документів встановлено у Переліку типових документів, які створюються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади й місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання матеріалів. Цей Перелік затверджено наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41.

Щодо документального оформлення видачі векселя, то варто зазначити, що згідно зі ст. 10 Закону “Про обіг векселів в Україні” векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів (рис. 3) у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстр є зведеним обліковим документом, який складений на підставі виданих бланків векселів та містить реквізити, що наведено у таблиці 1.

Н. М. Курганська зазначає, що реєстр ведеться у хронологічному порядку у міру виникнення фактів видачі векселя. Якщо реєстр ведеться у паперовому вигляді, він має бути прошнурований, аркуші пронумеровані, а їх кількість засвідчена підписом керівника та печаткою векселедавця [19].

Враховуючи те, що облік на досліджуваних хлібопекарних підприємствах автоматизований, то, на нашу думку, якщо реєстр ведеться в електронному вигляді, доцільно було б роздруковувати аркуші реєстру та зшивати їх один раз на звітний квартал. Також у реєстрі потрібно вказувати строки погашення платежу та призначити особу, яка відповідатиме за його ведення та стежитиме за термінами сплати.

Виправлення у реєстрі не допускаються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Особи, які складають та підписують документи несуть відповідальність за їх своєчасне та якісне складання та достовірність даних, наведених у них.

Розглянувши методику ведення реєстру виданих векселів, яку запропонувала Н. М. Курганська, ми вважаємо, що складання подібного реєстру потрібне і для векселеодержувача, щоб контролювати погашення дебіторської заборгованості та не допустити фактів прострочення заборгованості, забезпеченої векселем.

Чинне законодавство не передбачає складання інших документів для підтвердження передачі векселя крім реєстру.

Однак, на нашу думку, для відображення у бухгалтерському обліку передачі векселя та його отримання потрібно складати й інші документи. До документів, які пропонують вітчизняні дослідники, належить акт приймання-передачі векселя, книга (відомість) обліку векселів, книга (відомість) обліку реєстрації приймання-передачі векселів, картка аналітичного обліку векселя.

Акт приймання-передачі векселя, як зазначає Н. М. Курганська [19], підприємство розробляє самостійно, адже його форма не затверджена жодним нормативним документом.

У разі передачі переказного векселя, на нашу думку, в акті приймання-передачі векселів доцільно вказувати найменування платника та дані про особу, яка буде його представляти, підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки. Якщо ж передаватиметься авальований вексель, то слід вказувати найменування авалістів та підписи відповідальних осіб платника і відбиток печатки, при передачі відсоткових векселів потрібно обов’язково зазначати умови нарахування та сплати відсотків, дату початку нарахування відсотків тощо.

Однією з особливостей вексельної форми розрахунків є те, що платежі за виданими векселями мають здійснюватися тільки безготівковим розрахунком. Однак під час безготівкових розрахунків завжди має місце перерва між вимогою до сплати та фактичним надходженням грошових коштів за векселем. Тому набуває актуальності документальне оформлення операцій платежу за векселем, де основним документом є акт пред’явлення векселя до оплати.

Наведений на рисунку 1.3 документообіг не забезпечує повною мірою підприємства достовірною інформацією про векселі, тому ми погоджуємося з думкою С. З. Мошенського щодо доцільності відкриття додаткових регістрів: книги (відомості) обліку векселів, книги (відомості) обліку реєстрації приймання-передачі векселів, картки обліку векселів [21].

Книгу (відомість) реєстрації і картку обліку векселів С. З. Мошенський [21] пропонує вести за принципом “надходження-вибуття” для оперативного контролю за наявністю векселів.

До книги (відомості) обліку реєстрації приймання-передачі векселів С. З. Мошенський пропонує заносити дані про взаєморозрахунки за кожною вексельною угодою, а для кожного векселя відкривати окрему картку, яка заповнюється при його надходженні чи видачі та є дублікатом оригіналу на випадок його втрати.

Картка супроводжує вексель на рахунку, на якому він обліковується, заповнюється тільки раз, а якщо вексель переводять на інший рахунок, то вона переходить за ним. У ній повинні бути всі реквізити, що відображають характеристику та рух векселя. До картки аналітичного обліку векселя пропонується додавати його ксерокопію. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселем, в картці потрібно робити відповідну позначку і вказувати дату виписки бланка або іншого належного документа. Отже, саме у картці аналітичного обліку векселів буде відображатися детальна інформація про видані векселі.