Анотація

В курсовій роботі досліджується порядок обліку операцій підприємства з векселями. Зокрема, розглядається: облік операцій за розрахунками з дебіторами і кредиторами шляхом використання короткострокових простих і переказних векселів виданих та одержаних; облік розрахункових операцій з використанням довгострокових векселів; документальне забезпечення вексель-них операцій.

Ключові слова: вексель, векселі видані, векселі одержані, короткострокові векселі, довгострокові векселі, векселедавець, векселеодержувач, вексельне повноваження, індосант, індосамент, акцепт, трасант, трасат, ремітент.

ЗМІСТ

Стор.

Вступ………………………………………………………………………..	5
1. Організація документального забезпечення вексельних операцій…...	9
2. Облік розрахунків короткостроковими векселями…………………….	18
2.1. Облік видачі і погашення короткострокового простого векселя…..	20
2.2. Облік видачі і погашення короткострокового переказного векселя..	22
2.3. Облік індосаменту короткострокового векселя……………………...	23
3. Облік розрахунків довгостроковими векселями………………………	27
Висновки ……………………………………………………………………	32
Список використаних джерел……………………………………………...	34

ВСТУП

Сучасний інститут векселя, так само як і прийоми здійснення вексельних операцій, є наслідком тривалого історичного розвитку вексельного обігу, протягом якого і сам вексель, як універсальний фінансовий інструмент з усталеними економічними функціями, і норми вексельного права набули тієї форми, яку можна бачити сьогодні.

Очевидно, що без аналізу історії векселя і вексельних операцій неможливо вірно зрозуміти ні економіко-правову сутність цього своєрідного фінансового інструменту, ні побудувати адекватну методику бухгалтерського обліку вексельних операції. Тому зупинимося на основних моментах історії вексельного обігу та його обліку.

Питання про появу векселя привертало увагу багатьох авторів, але воно й досі залишається достатньо складним, хоча тривалий історичний розвиток векселя і вексельних операцій дозволяє сьогодні дати комплексну оцінку різних теорій походження векселя.

Успішне реформування народного господарства потребує налагодження управлінського процесу на макро- і мікрорівнях. Створюючи управлінську інформаційну базу на рівні окремих суб’єктів господарювання, бухгалтерський облік повинен давати обґрунтовані відповіді на питання економіко-правового характеру. Без розкриття інформації про вексельні операції бухгалтерський облік не буде повним і таким, що відповідає інформаційним потребам зацікавлених сторін, серед яких – власники, акціонери, кредитори, управлінці, контрагенти.

Ринкові умови господарювання викликали необхідність переосмислення теоретичних і методичних підходів до управління підприємством, зокрема бухгалтерського обліку і, передусім, до обліку операцій з векселями. Процес дослідження в кожній конкретній галузі знань розпочинається з уточнення основних понять і наукової термінології. Будь-яке наукове вивчення об’єктів потребує уточнення основних термінів.

Види векселів за своєю сутністю різноманітні та залежать від обраних ознак класифікації. Завданням класифікації векселів є, насамперед, зручне кодування інформації, отже, система класифікації може мати з точки зору змісту штучний характер. Проте в науці вибір системи класифікації векселів диктується змістом і не може зводитися до простої угоди з погляду зручності. Оскільки класифікація є необхідною умовою кожного пізнавального процесу, в практиці розвитку науки відбираються такі системи, які відображають глибинні закономірності руху та розвитку об’єктивної дійсності. 

Класифікація векселів за різними ознаками необхідна, передусім, для розуміння їх економічної сутності, для правильного використання векселів у практиці і прискорення та зручності розрахунків між учасниками господарського процесу. 

В умовах ринку господарюючі суб’єкти повинні мати чітке уявлення про окремі види векселів як засобів платежу, які сприяють прискоренню розрахунків і тим самим розвитку економіки країни. Науково обґрунтована класифікація векселів має досить велике значення при організації обліку векселів, зважаючи на те, що векселі не є одноманітними ні за своїм складом, ні за роллю в діяльності господарюючих суб’єктів.

Однією з основних невирішених і дискусійних проблем бухгалтерського обліку є проблема оцінки. Це пов’язано з тим, що грошова оцінка об’єктів обліку, як елемент методу бухгалтерського обліку, забезпечує співставність даних різноманітних активів (вимог) і пасивів (зобов’язань). Без такого співставлення бухгалтерський облік уявити неможливо.

На практиці, економічна сутність векселів, як безумовного боргового зобов’язання, розмита, оскільки одержати за ними грошові кошти можна далеко не завжди – деякі підприємства здійснюють платежі за векселями тільки власними послугами (електроенергією, енергоносіями, залізничними перевезеннями і т.п.). Тоді виникають проблеми з оцінкою векселів, що не мають чітко вираженої ринкової ціни. 

Порядок вирішення проблеми оцінки є предметом гострих дискусій різних груп користувачів бухгалтерської звітності, кожна з яких переслідує власні цілі, які в короткостроковій перспективі співпадають далеко не завжди.

Основним нововведенням в галузі нормативного регулювання бухгалтерського обліку за останні роки стало надання підприємствам прав самостійно формувати методологію обліку господарських операцій.

Як в теорії, так і на практиці існує сукупність різноманітних способів, що дозволяють один і той же факт господарського життя відобразити в бухгалтерському обліку зовсім по-різному: він може бути представлений як прибуткова, так і збиткова операція. 

Бухгалтерські прийоми, що формують оцінку активів, порядок визнання виручки і списання витрат мають безпосередній зв’язок з оподаткуванням, з одного боку, і фінансовими вкладеннями підприємства, що демонструються засновникам (учасникам), потенційним інвесторам і кредиторам – з іншого. Використовуючи різноманітні варіанти облікової методології в дозволених законом рамках, існує можливість обирати найвигідніший для себе спосіб ведення обліку, що забезпечує бажану величину прибутку.

Питаннями обліку векселів упродовж останніх років займалися такі вітчизняні вчені та дослідники, як: Ф. Ф. Бутинець, С. З. Мошенський, В. В. Сопко, І. Я. Омецінська, Н. М. Курганська, О. Єрмак і О. Масенко та ін. Ці питання висвітлено також у працях А. С. Бакаєва, Дж. Блейка, Б. Нідлза, Глен А. Велша, Г. Деніела, Д. Колдуела.

Проте на сьогодні мало уваги приділено правовому статусу векселів, документальному забезпеченню та актуальним аспектам обліку вексельних операцій, що і обумовлює актуальність наукового дослідження, мету і завдання курсової роботи.

Метою дослідження є узагальнення теоретичних і методологічних положень з питань обліку вексельних операцій.

Відповідно до поставленої мети передбачено вирішення таких основних завдань:

• дослідити правовий статус вексель та їх види;

• дослідити систему учасників вексельного обігу та документального забезпечення видачі (передачі, погашення) векселів;

• розглянути особливості обліку операцій за розрахунками короткостроковими та довгостроковими векселями виданими (одержаними) тощо.

Предмет дослідження становлять теоретичні, методологічні і методичні питання обліку вексельних операцій в Україні.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали основні положення та висновки, сформовані в наукових працях провідних вітчизняних вчених у галузі бухгалтерського обліку, законодавчі та нормативні документи, що регулюють питання обліку вексельних операцій.