5. Представництво за довіреністю

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність являє собою документ, що визначає обсяг і зміст повноважень, даних особою яку представляють своєму представнику. Довіреність призначається для третіх осіб, які по її тексту судять, якими повноваженнями володіє представник; для самого ж повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, отримане чи те, що підлягає передачі за змістом правочину, не породжує. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Для самого ж повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, отримане або таке, що має бути переданим за правочинами з іншими особами, не породжує.

З іншого боку, довіреність визначається як односторонній правочин, оскільки в ній висловлюється воля тільки однієї особи – довірителя.

Видача довіреності, як вчинення одностороннього правочину, і порядок її посвідчення визначаються загальним правилам Цивільного кодексу України, які стосуються правочинів взагалі, і довіреності, зокрема. Основні правила оформлення довіреності викладені в ст. 58 Закону України «Про нотаріат», і Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Оскільки довіреність є одностороннім правочином, то її чинність не ставиться в залежність від одержання згоди на її видачу (отримання) з боку представника. Повноваження виникають незалежно від згоди останнього. Інша справа, що здійснення повноваженнь залежить від представника, тому що він сам вирішує, чи використовувати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), або відмовитися від неї.

В довіреності встановлюються характер і межі повноваження, яке надається довірителем повіреному.

В залежності від обсягу повноважень довіреності можна розділити на такі види:

- для здійснення однієї дії (разова);

- для здійснення одноразових дій протягом визначеного строку;

- для здійснення різних дій протягом визначеного строку.

Прикладом разової довіреності може бути довіреність на підписання статутних документів товариства з обмеженою відповідальністю, де довіритель виступає засновником. За цією довіреністю довірена особа має вчинити усього одну дію: підписати статутні документи замість учасника, що не зміг особисто прибути на таке підписання. І хоча при цьому довіреній особі можуть бути надані повноваження погодити умови участі цього засновником у конкретному товаристві, розмір статутного внеску тощо, повноваження припиняються в зв'язку з виконанням цієї довіреності – підписанням статутних документів.

Одноразова довіреність уповноважує представника на здійснення будь-якої однієї дії (отримати заробітну плату, прийняти товар від постачальника тощо).

Спеціальна довіреність надає повноваження на вчинення однорідних юридичних дій чи правочинів визначеного характеру. Якщо особа, яку представляють, має на увазі здійснення якого-небудь одного правочину чи юридичної дії, то спеціальна довіреність в цьому випадку буде називатися разовою довіреністю (часто її виділяють у самостійний вид довіреності). Такі довіреності видаються, наприклад, юристам для захисту інтересів організацій у суді, господарському суді тощо.

Спеціальна довіреність видається представникові для здійснення будь-яких однорідних дій протягом певного часу. Наприклад, спеціальна довіреність видається представникові торгівельної організації на отримання товару від постачальника, вантажу від органів залізничного транспорту тощо на протязі місяця. Спеціальна довіреність видається також юрисконсульту на ведення справ у суді, господарському суді.

Прикладом довіреності, що видається для здійснення однорідних дій протягом визначеного строку може бути довіреність на розпорядження відкритим у банку рахунком. Ця довіреність має ціллю періодичне одержання коштів: частини грошового внеску, відсотків від нього тощо, яке є одноразовим виконанням однорідних дій протягом визначеного, зазначеного у довіреності, строку.

Загальна довіреність містить повноваження представника на здійснення різних дій, пов’язаних з управлінням майном довірителя на протязі певного часу. Прикладом такої довіреності може служити довіреність, яка видається заводом-виробником фірмі-посереднику для укладання правочинів в певному регіоні і других необхідних дій.

Інтереси однієї особи на підставі довіреності можуть також представляти кілька осіб. Це можливо, якщо повноваження, передані цим документом, є однорідними. Наприклад, власник автомобіля надає право керування своїм автомобілем одночасно кільком особам.

Довіреність може бути видана й кількома особами на ім'я декількох осіб. Наприклад, акціонери відкритого акціонерного товариства надають за довіреністю право розпоряджатися акціями, що їм належать, декільком особам, які мають досвід роботи на ринку цінних паперів.

Стаття 240 ЦК України встановлює, що не допускається укладення через представника правочинів, які за своїм характером можуть бути укладені тільки особисто. Стосовно випадків видачі довіреності, це означає, що нотаріус не має права засвідчити довіреність на представництво по укладенню правочинв і вчиненню дій, які громадянин може здійснювати лише особисто. Тому не може бути видана і засвідчена довіреність на посвідчення заповіту, укладення шлюбу, на одержання паспорта, оскільки чинним законодавством передбачається особисте вчинення цих дій.

Дата видачі довіреності є її обов'язковою умовою - в іншому разі вона є недійсною.

Приступити до вчинення передбачених довіреністю дій представник може одразу після її отримання. Спеціальної згоди на початок дії від того, кого представляють, закон не вимагає. Це пов’язано з тим, що довіреність, як зазначалося вище, є правочином одностороннім.

Прийняття довіреності і виконання дій, які в ній передбачені, призводять до виникнення певних прав і обов’язків між представником і тим, кого представляють.

Так, представник повинен особисто здійснювати ті дії, на які він одержав повноваження. Поряд з цим, він має право відступити від зазначеного обов’язку (ч.1 ст. 240 ЦК України).

Права і обов’язки представника і того, кого представляють за довіреністю, можуть входити як складова частина у деякі цивільно-правові договори (доручення, експедиції тощо), а також у трудові договори. В цьому випадку представник може здійснювати права того, кого представляє, маючи повноваження не в формі довіреності, а у вигляді частини договору.

Діяльність представника припиняється виконанням дій, передбачених у одноразовій довіреності. Повноваження представника за загальною (генеральною) чи спеціальною довіреністю припиняються також закінчення строку довіреності; скасуванням довіреності, відмовою представника від довіреності (відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю), припиненням юридичної особи, яка видала довіреність або якій вона видана, а також у разі смерті, оголошенні померлою, визнанні безвісно відсутньою чи обмеження цивільної дієздатності особи, яка видала довіреність або особи якій видана довіреність (ч.1 ст. 248 ЦК України).

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

У простій письмовій формі можуть бути видані довіреності на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних із трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, посібників і стипендій, грошей з ощадних банків, а також на одержання кореспонденції, у тому числі грошової і посилкової. Такі довіреності можуть бути засвідчені організацією, у якій довіритель працює чи вчиться, посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч. 4 ст. 245 ЦК України).