- •§ 1. Поняття і предмет земельного права
- •§ 2. Методи регулювання в земельному праві
- •§ 3. Принципи земельного права
- •§ 4. Співвідношення земельного права з суміжними галузями права
- •§ 5. Система земельного права
- •§ 1. Розвиток земельного права до 1917 року
- •§ 2. Розвиток земельного права в Україні після 1917 року
- •§ 3. Сучасний період розвитку земельного права
- •§ 1. Поняття і класифікація джерел
- •§ 2. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства
- •§ 3. Закони як основні джерела земельного права
- •§ 4. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права
- •§ 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого
- •§ 6. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори
- •§ 1. Повноваження Верховної Ради України
- •§ 2. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад
- •§ 3. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •§ 4. Повноваження Ради міністрів
- •§ 5. Повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •§ 6. Повноваження органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів й інших органів виконавчої влади спеціальної компетенції
- •§ 1. Поняття та основні ознаки права власності
- •§ 2. Земля як об'єкт права власності
- •§ 3. Суб'єкти права власності на землю
- •§ 4. Право приватної власності на землю
- •§ 5. Право комунальної власності на землю
- •§ 6. Право державної власності на землю
- •§ 7. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •§ 8. Право спільної власності на землю
- •§ 9. Зміст права власності на землю, права й обов'язки власників земельних ділянок
- •§ 1. Поняття і принципи права землекористування
- •§ 2. Право постійного землекористування
- •§ 3. Право орендного землекористування
- •§ 4. Право концесійного землекористування
- •§ 5. Права і обов'язки землекористувачів
- •§ 1. Поняття та види земельних сервітутів
- •§ 2. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві
- •§ 3. Поняття і види обмежень прав на землю
- •§ 1. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами
- •§ 2. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою
- •§ 3. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам
- •§ 4. Умови і порядок надання земельних ділянок юридичним особам
- •§ 5. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку
- •§ 1. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок
- •§ 2. Види та зміст цивільно-правових угод щодо земельних ділянок
- •§ 3. Окремі види договорів щодо земельних ділянок
- •§ 4. Правове регулювання застави земельних ділянок
- •§ 5. Особливості спадкування земельних ділянок
- •§ 6. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •§ 1. Загальні підстави
- •§ 2. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •§ 3. Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю
- •§ 4. Умови припинення права постійного землекористування
- •§ 5. Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок
- •§ 1. Загальна характеристика гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правове забезпечення
- •§ 4. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •§ 5. Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів
- •§ 6. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення
- •§ 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення
- •§ 2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання
- •§ 3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •§ 4. Права й обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •§ 1. Визначення та склад земель житлової та громадської забудови
- •§ 2. Правове забезпечення використання земель житлової та громадської забудови
- •§ 3. Правове регулювання використання
- •§ 4. Використання земельних ділянок
- •§ 5. Особливості використання
- •§ 1. Поняття і склад земель
- •§ 2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду
- •§ 3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення
- •§ 4. Правовий режим земельних ділянок,
- •§ 1. Поняття і склад земель оздоровчого призначення
- •§ 2. Особливості надання земель оздоровчого призначення
- •§ 3. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення
- •§ 4. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони
- •§ 1. Поняття і склад земель рекреаційного призначення
- •§ 2. Загальний правовий режим земель рекреаційного призначення
- •§ 3. Спеціальні правові режими земель рекреаційного призначення
- •§ 4. Особливості правового режиму
- •§ 5. Особливості правового режиму
- •§ 1. Поняття і склад земель історико-культурного призначення
- •§ 2. Загальний правовий режим земель історико-культурного призначення
- •§ 3. Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення
- •§ 4. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду
- •§ 2. Умови і порядок надання земель лісового фонду
- •§ 3. Правове регулювання використання земель лісового фонду
- •§ 4. Особливості використання земель
- •§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду
- •§ 2. Правове регулювання використання земель водного фонду
- •§ 3. Особливості правового режиму
- •§ 4. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Правовий режим земель промисловості
- •§ 3. Правове регулювання використання земель транспорту
- •§ 4. Правовий режим земель енергетичної системи та зв'язку
- •§ 5. Правовий режим земель, наданих для потреб оборони та іншого призначення
- •§ 1. Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів
- •§ 2. Особливості правової охорони земель як просторово-територіального базису
- •§ 3. Правова охорона ґрунтів
- •§ 4. Правовий режим екологічно уражених земель
- •§ 5. Консервація земель
- •§ 1. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •§ 2. Планування використання і охорони земельних ресурсів
- •§ 3. Правові засади зонування земель
- •§ 2. Види землеустрою, система
- •§ 3. Державний земельний кадастр та значення його ведення
- •§ 4. Державна реєстрація, облік кількості
- •§ 1. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •§ 2. Громадський контроль за використанням та охороною земель
- •§ 3. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Правові засади плати за землю
- •§ 3. Пільги щодо плати за землю
- •§ 4. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •§ 1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •§ 2. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •§ 3. Кримінальна та адміністративна
- •§ 4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
- •§ 5. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за земельні правопорушення
- •§ 6. Проблема визначення
Земельне право України
Підручник
За редакцією
доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента АПрН України
О. О. Погрібного
та кандидата юридичних наук,
доцента Т. І. Каракаша
Київ Видавництво «Істина»
2003
Передмова
Земля належить нині й належатиме в майбутньому до найбільш важливих об'єктів матеріального світу. Землю не можна оцінити адекватно, оскільки припущення, що її не існує, призводить до висновку про тс, що всі інші об'єкти матеріального світу взагалі позбавляються будь-якої цінності. Цінність землі, її важливість для розвитку людства в цілому зумовили той факт, що земля є предметом правового регулювання багатьох галузей права, основною з яких є, безперечно, земельне право.
У цьому підручнику викладені основні елементи концепції навчального курсу "Земельне право". Отже, пропоноване видання не можна розглядати як вичерпне джерело знань з навчального курсу, який читається у вузах, а швидше — як путівник, покликаний допомогти зорієнтуватися в різноманітті наукових концепцій і великому обсязі нормативно-правового матеріалу, які стосуються земельного права.
Проблемні питання зазначеної навчальної дисципліни розкриваються, виходячи з положень теорії земельного права, аналізу сучасної системи нормативно-правових актів України, а саме: законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, актів міністерств І відомств, які регулюють земельно-правові відносини, а також із аналізу практики правозастосування.
Авторами при визначенні структури підручника враховувалась структура нового Земельного кодексу України, неприйняття якого протягом тривалого часу певною мірою стримувало подальше вивчення і розвиток такої дисципліни, як земельне право. Однак прийняття нового Земельного кодексу України, вирішивши одні проблемні питання, поставило перед наукою і практикою нові. Детальний аналіз норм Земельного кодексу України показав недоліки цього нормативно-правового акта, оскільки ряд статей містять небеззаперечнІ положення.
Зміни в концептуальному підході до викладання курсу "Земельне право", введення у вузах, в тому числі й в Одеській національній юридичній академії, як самостійних дисциплін курсів "Природ-норесурсове право" і "Екологічне право" вплинули на формування проблематики цього підручника, тому в ньому питання про правові режими земель лісового, водного фондів та деякі інші викладаються оглядово. Визначальним у книзі є також врахування суміжного правового регулювання ряду проблем земельного права, зокрема, окремих цивільно-правових характеристик права власності на землю, земельного сервітуту та інших питань. Враховано й такий суттєвий момент, як тривала відсутність нового Цивільного кодексу України, що зумовило наявність у національному законодавстві великої кількості колізій та суперечностей.
Авторський колектив прагнув викласти матеріал у доступній, але водночас не в спрощеній формі, тому в підручнику багато уваги приділено теоретико-правовим питанням земельного права. У ньому є посилання на велику кількість нормативних актів, дано оцінку стану і системності сучасного земельного законодавства, передбачені питання, які можуть виникнути щодо практики його застосування, а також даються рекомендації щодо практичного застосування певних норм права, роз'ясняються новели нового Земельного кодексу України, зміст тих чи інших понять і категорій.
По суті цей підручник серед подібних видань є першим, створеним після прийняття нового Земельного кодексу України. З огляду на те, що багато питань ні в теорії, ні в практиці правозасто-сування досі не знайшли свого однозначного вирішення і визначення, автори допускають можливість виникнення цілком обгрунтованих заперечень щодо окремих проблемних аспектів, незгоди з їх точкою зору, тим самим запрошуючи вчених і практиків до конструктивної дискусії з метою спільного пошуку шляхів вирішення всіх спірних питань.
Автори висловлюють щиру подяку рецензентам цього підручника: доктору юридичних наук, професору Василю Лук'яновичу Мун-тяну, члену-кореспонденту Академії правових наук України, доктору юридичних наук, професору Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Михайлу Васильовичу Шульзі та доктору юридичних наук, професору, завідуючій кафедрою еконо-міко-правового факультету Донецького національного університету Антоніні Григорівні Бобковій.
Олексій ПОГРІБНИЙ,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України
Розділ 1
Предмет, метод, принципи і система земельного права
Питання до теми:
1. Поняття і предмет земельного права.
2. Методи регулювання в земельному праві.
3. Принципи земельного права.
4. Співвідношення земельного права з суміжними галузями права
5. Система земельного права.
§ 1. Поняття і предмет земельного права
Земельне право як правова галузь являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні земельні відносини. Для виділення у системі права самостійної галузі необхідна наявність предмета і методу правового регулювання, кодифікаційного акта й об'єктивної зацікавленості суспільства у цьому. Головним критерієм такого виділення є наявність спеціального, особливого предмета правового регулювання.
Предметом земельного права, як і будь-якої іншої галузі права, є певне коло суспільних відносин, що регулюються його нормами. Щоб стати предметом самостійної галузі права, ці відносини повинні мати специфіку, яка відрізняла б їх від суспільних відносин, що регулюються нормами інших галузей права. Земельні відносини як самостійний вид суспільних відносин мають специфіку, обумовлену специфікою їх об'єкта — землі.
Відповідно до ч. І ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством. Термін "земля" може розглядатися у різних аспектах — як природний об'єкт, планета (земна куля), частина космічної системи. Як земна куля (планета) земля є об'єктом правового регулювання міжнародного права. Водночас вона може розглядатися як середовище проживання людини, що охоплює земну і повітряну оболонки земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослинний світ. У цьому значенні земля є об'єктом правового регулювання екологічного і природноресурсового права. У третьому значенні зазначений термін виступає тоді, коли земля розглядається як об'єкт правового регулювання земельного права. При цьому під терміном "земля" розуміється розташована над надрами частина земної поверхні, яка називається ґрунтовим шаром і розташована у межах території, на яку поширюється суверенітет конкретної держави.
Як об'єкт природи земля володіє унікальними для людини і суспільства властивостями. Вона є основою життя і діяльності людей, які на ній проживають. Як природний об'єкт земля виконує найважливіші функції: вона виступає засобом виробництва у сільському І лісовому господарстві та просторовим базисом для розміщення будинків, будівель І споруд. Земля існує незалежно від волі людини як загальна умова і предмет людського життя. Будучи просторовим базисом для розміщення різних об'єктів, вона водночас є просторовим базисом для таких природних об'єктів, як ліси, води, рослинність тощо.
Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність і нерухомість. Незамінність дістає вияв у тому, що земля незамінна для людського суспільства, усіх поколінь людей. Про обмеженість у просторі свідчить той факт, що площа землі чітко фіксована і не може бути збільшена людьми залежно від їх потреб. Вони користуються певною територією, що обумовлено самою природою. Ця риса відображена в одному з основних принципів земельного права — принципі раціонального використання земель. Локальність пояснюється тим, що кожна земельна ділянка знаходиться у певній географічній точці незалежно від зміни землевласників чи землекористувачів. Земельна ділянка як природний об'єкт не може бути переміщена в іншу частину земної поверхні, оскільки має фіксоване географічне положення, тобто є нерухомою.
Однією з визначальних рис землі як засобу виробництва є її ґрунтова характеристика. Адже їй притаманна така унікальна властивість, як родючість. Тому особливу роль земля відіграє у сфері сільськогосподарського виробництва, де основним об'єктом ЇЇ використання є грунти. Родючість значною мірою визначає споживну вартість землі, її корисність і здатність у поєднанні з працею бути джерелом одержання сільськогосподарської та лісової продукції1.
Аналіз норм земельного законодавства свідчить про те, що регулювання земельних відносин ґрунтується на поєднанні використання землі як природного ресурсу, територіального базису і основного засобу виробництва; на різноманітності форм власності на землю та інші природні ресурси; на повноваженнях органів державної влади та місцевого самоврядування, пов'язаних з регулюванням земельних відносин на їх територіях; на рівності учасників земельних відносин щодо захисту їх прав на землю; на недопустимості втручання держави у реалізацію громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; на державному управлінні землями незалежно від форм власності.
У земельному законодавстві є норми, які регулюють відносини, що мають характер цивільно-правових: угоди з земельними ділянками, спадкування, відшкодування збитків тошо. Такі відносини можуть регулюватися нормами цивільного законодавства лише тоді, коли вони не врегульовані земельно-правовими нормами. Таким чином, предметом земельного права є суспільні відносини, обумовлені специфічними властивостями землі як їх об'єкта у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права'.
Земля стає об'єктом земельних відносин тому, що використовується людьми, які привласнюють продукти землі і використовують ЇЇ корисні властивості. При цьому земля продовжує залишатися об'єктом природи. Особливості земельних відносин полягають в тому, що їх виникнення і розвиток безпосередньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку людського суспільства і суспільного виробництва.
Земельне право виходить з визнання множинності суб'єктів права власності на землю і видів прав на земельні ділянки. Воно регулює поведінку суб'єктів земельних прав у сфері раціонального використання та охорони землі, земельного обігу, встановлює порядок діяльності державних органів щодо організації раціонального використання й охорони земель, а також захищає конституційні права та інтереси громадян і юридичних осіб, пов'язані з використанням земельних ділянок у всіх сферах життєдіяльності суспільства2.
Усе викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що земельне право є самостійною галуззю права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, їх охорони від негативного впливу, захисту прав громадян та юридичних осіб на землю і додержання встановленого правопорядку в галузі земельних відносин.