
- •Дипломна робота
- •Згідно меню ”
- •Технологія приготування кулінарних
- •Пахлава
- •Розрахунок сировини і продуктів для приготування страв.
- •Вимоги до якості готової страви
- •Технологічна картка №313
- •Вимоги до якості
- •Вимоги до якості
- •Товарознавча характеристика сировини
- •Організація робочих місць кухаря та кондитера підчас виготовлення страв та виробів. Організація роботи овочевого цеху
- •Гарячий цех
- •Гарячий цех
- •Організація роботи рибних цехів
- •Організація роботи холодного цеху
- •Характеристика обладнання, інвентарю, інструментів та посуду, використовуються для виготовлення страв і виробів.
- •Техніка безпеки праці і санітарні вимоги до кулінарної обробки продуктів.
Головне управління освіти і науки
Львівської області державної адміністрації
Вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму
Дипломна робота
на тему:
“Організація приготування кулінарних страв
Згідно меню ”
Виконав:
учень гр.3.89
Вишотравка Михайло Михайлович
Рецензент:
Осміловська Марія Петрівна
Зміст
Вступ
Технологія приготування кулінарних страв і кондитерських виробів.
Розрахунок сировини і продуктів для приготування страв.
Товарознавча характеристика сировини.
Організація робочих місць кухаря та кондитера під час виготовлення страв і виробів.
Характеристика обладнання, інвентар'я, інструментів і посуду, які використовуються для виготовлення страв і виробів.
Техніка безпеки праці і санітарні вимоги до кулінарної обробки продуктів.
Використана література.
Вступ
Кулінарія – це мистецтво приготування їжі. Кулінарія – латинське слово (cookery-кухонна страва). Кулінарія відрізняється від технології приготування їжі тим, що вона є проста, але виникла набагато раніше ніж технологія приготування їжі. Своїми коренями кулінарія походить з прадавнього періоду де димівся вогонь жертовного вогнища. Найбільшу роль в розвитку кулінарії внесли античні народи стародавні греки і римляни.
Технологія приготування їжі – це наука, яка вивчає фізико – хімічні зміни, які відбуваються у продуктах при кулінарній обробці. Технологія виникла на базі крутої промисловості. Технологія приготування їжі вивчає раціональні способи механічної і теплової кулінарії обробки продуктів з приготування страв в умовах масового виробництва. Вона використовує традиції національної кухні, досвід кухарів – професіоналів досягнення науки й техніки.
Історія розвитку української кухні має тісний зв'язок з кухнею інших народів. Кожна народна кухня використовує одну і ту ж сировину яка додає стравам свій особливий смак. Це зумовлено такими факторами як набір вхідних продуктів.
Кулінарні рецепти створені народами не випадкові, і мають певне призначення. Так більшість рецептів розраховано до звичайного , буденного харчування. Чимало рецептів - для вишуканого пригощання , для святкового столу.
З далекої давнини наші пращури їли м'ясо яловичини, баранини, свинини а також птиці: курей, качок, гусей, та дичини. Смажені страви з м'яса та птиці вважали святковими. В їжу застосовували усі види риби : річкові, озерні, морські. Дуже давно наші пращури навчилися готувати вишукану рибу - солону ,
в'ялену і копчену. Від часів старовини збереглися звичаї лакомитися закопченою і смаженою рибою. Окрім смаження на сковороді застосовують інші засоби теплової обробки продуктів. На сам перед відмітити смаження м'яса, птиці та риби на відкритому вогні, на рожні. Це один із самих давніх видів продуктів над вогнем , відомий буквально у всіх народів. Українська кухня , звичайно , розвивалась не відокремлено. Частіше за все на неї впливали звичаї, традиції, близьких по мові та культурі народів. Так, таємниці приготування шпигованого м'яса, фаршированих страв із риби та овочів , рулети, галушки та другі страви прийшли від східних слов'ян ( росіян та білорусів).
Західні слов'яни ( поляки, чехи , словаки та інші ) збагатили українську кухню такими виробами як ковбаски, зрази, калачі та інші. Такі страви як кибаби фаршировані овочі та гострі приправи були запозичені від південних слов'ян ( болгарів, сербів, хорватів, македонців та інших. Запозичивши страви та вироби, українська кулінарія кулінари змінили технологію їх приготування, тому багато страв набули зовсім іншого , особливого смаку. Українська кухня сьогодні залишається самобутньою і оригінальною. Ще з давніх часів вважалося дуже почесною діяльністю навчати , готувати та лікувати. У Франції в минулому столітті ремісник не міг стати дворянином, але для кухарів було зроблено виняток, тому що праця його була на рівні з мистецтвом. Праця талановитого кухаря близька до творчості художника та скульптора, потребує художнього смаку, особливого почуття світла та форми. Треба добрими словами згадувати українських кухарів, які працювали в напівтемних підвалах корчми та ресторанів, та невідомих працівників, що залишили нам у спадок кулінарне мистецтво. Без них та без кулінарії не було б і нашої
сучасної кулінарії, не було б і тих страв, котрі і зараз лишаються гордістю української кухні. Громадське харчування в Україні існує й розвивається у різних соціально-економічних формах. Тому, необхідно розрізняти поняття «сфера громадського харчування « та «громадське харчування» як підгалузь торгівлі. Сфера громадського харчування — більш широке поняття. Крім підприємств громадського харчування державної, кооперативної та приватної торгівлі вона включає всі форми громадської організації харчування населення в дитячих домашніх установах, лікарнях, інтернатах, дитячих будинках, шкільних таборах відпочинку та ін. Харчування в державних дитячих установах, лікарнях, дитячих будинках, інтернатах організується в основному за рахунок суспільних фондів споживання безплатно чи на пільгових умовах. Громадське харчування як підгалузь торгівлі охоплює підприємства громадського харчування державної, кооперативної та приватної торгівлі. Головне завдання цих підприємств — надання платних послуг населенню у формі суспільне організованого харчування. На практиці їх часто називають підприємствами харчування загальнодоступного типу.