3.2. Пастки Біона

У роботах Біона (1961) виділено фази розвитку групи та проблеми, з якими стикається керівництво.

ЗАЛЕЖНІСТЬ

При утворенні будь-якої команди співробітники насамперед шукають людину, яка скаже їм, що робити. Це цілком природно, тому що багато хто хоче впоратися зі своїм завданням і думають, що хтось інший знає, як слід працювати.

У незнайомій ситуації або оточенні людина стає залежною. Джон Стоукс (у книзі Обхолцера і Робертса, 1994) описує те, що Біон помітив у своїх групах і назвав базовими груповими посиланнями:

«Група, в якій домінує базове посилання залежності, поводиться так, ніби головне завдання полягає тільки в задоволенні потреб і бажань її членів. Керівник повинен захищати і підтримувати, доглядати за членами групи, забезпечувати їм гарний настрій і не засмучувати реальними цілями групи».

Завдання керівника і самої групи - не тільки встановити довіру до начальства і закликати до відповідальності, але також визначити межі останньої. Решта членів команди отримають достатньо влади для виконання власних завдань. Керівник може нести індивідуальну відповідальність і уповноважити інших зробити те ж саме, а також упевнитися, що люди діють у правильному напрямку і розуміють цілі команди.

КОНФЛІКТ

Друге посилання Біон називає «битвою або втечею». Він каже:

Існує небезпека або "ворог" - потрібно нападати або втікати <...> члени команди звертаються до керівника за відповідним рішенням <...> наприклад, замість того щоб думати, як краще організувати роботу, члени команди можуть велику частину часу знемагати від неспокою через чутки про зміни в організації. З'являється відчуття згуртованості, а заодно і причина не звертати увагу на труднощі самої роботи. З іншого боку, така група може протестувати, не плануючи насправді ніяких конкретних дій проти небезпеки, що насувається».

Небезпека загрожує команді не тільки зовні, але і зсередини. Це конфлікт між керівником і групою або між членами команди. На даній стадії випливають питання про владу і місце кожного співробітника в неофіційній ієрархії.

Завдання керівника - вивести на поверхню всі питання та опрацювати їх за допомогою або чесного і відвертого обміну думками, або прояснення ролей і сфер відповідальності.

ТВОРЧІСТЬ

Третє посилання Біона - здвоювання. Воно «ґрунтується на неусвідомленій колективної вірі, що, які б не були справжні проблеми або потреби групи, майбутня подія все розставить по місцях. Група веде себе так, ніби здвоювання, утворення пар усередині групи або, як варіант, пари у вигляді керівника і якоїсь людини з боку принесе порятунок <...> насправді група не цікавиться практичною роботою над наближенням мети і тільки підтримує невиразну надію на вихід з поточної ситуації <...> члени групи неминуче розчаровуються і відчувають себе невдахами, що тут же пригнічується надією на наступне, більш успішне зібрання».

І знову йдеться про упередження. Цього разу про створення чогось нового, але в уяві, у вигляді захисту від практичних дій. Протиотрута, звичайно, полягає в заохоченні команди продовжувати виконання обов'язків і брати на себе особисту відповідальність за просування вперед. Спільна робота вимагає більшої відкритості спілкування і потоку інформації.

Згуртованість і затишок

Турке (1974) додав четверте посилання під назвою «єдність». Команда вважає, що зібралася для досягнення вищих цілей, у той час як за велінням вищої сили її члени можуть втратити себе на стадії повної єдності.

Ця ситуація чимось схожа на стадію дії, але і в даному випадку команда неусвідомлено відволікається від першочергового завдання. Досягнення почуття згуртованості і сьогоденного комфорту не є метою її існування. Хороша, тісна співпраця необхідна і для команди в цілому, і для окремих її членів, але це не самоціль. Зайва концентрація на єднанні призводить до відмови від завдання. Мета - взаємозалежні робоче існування при спільному вирішенні проблеми. Керівнику необхідно задати тон і темп, а членам команди поводитися «по-дорослому».