II. Актуалізація опорних знань:

Зміст

Методика

1. Багатозначність поняття «економіка».

Економічна теорія — багатопланова суспільна теоретична наука, яка послідовно протягом всього свого існування набула цілісної системи наукових поглядів та уявлень про економічне життя суспільства, закономірності розвитку народного господарства, його суб'єктів в умовах ринкових відносин. Економічна теорія, як і всі науки, має свої об'єкт дослідження та предмет вивчення, які в процесі розвитку господарської діяльності людини та суспільства постійно набувають нових характерних рис і особливостей. Людина виступає активним учасником і суб'єктом економічного життя суспільства, виробником матеріальних благ, які необхідні для задоволення її потреб та інтересів. Згодом виникають нові потреби, забезпечити які можна лише шляхом організації ефективної діяльності в рамках сім'ї, колективу, фірми, підприємства, галузі, регіону, країни або всього світу. Тому економічна теорія має складний предмет, що постійно формується та розвивається.

Існує багато визначень економічної науки та її предмета: економіка (IV—III ст. до н.е.) — це економічні погляди на мистецтво ведення домашнього господарства; політична економія (XVII—XX ст.) — наука, що вивчає економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання; економіко (XIX—XX ст.) — наука про ефективне використання обмежених ресурсів з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини та суспільства.

РОЗПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ підкріплюється демонстрацією презентації

(слайди 5-6 демонструють визначення поняття економічної теорії та підходи до неї)

1. Яке визначення економіки з приведених або Вам відомих ви вважаєте якнайповнішими? Узагальнюючи відповіді студентів, викладач говорить, що поняття "економіка" може розглядатися як наука, як господарство і як сфера життя суспільства.

2. Економічні категорії і закони. Систематизація економічних законів.

Економічний спосіб мислення містить в собі оцінку господарських альтернатив за критеріями, порівняння витрат і вигод внаслідок прийнятого рішення, вміння планувати ефективну виробничу програму та реалізувати її за допомогою дієвого управління.

Отже, сутність розуміння економіки полягає в умінні розібратися в довгому ланцюгу численних економічних процесів та явищ, що відбуваються в суспільстві, а також у здатності приймати ефективні, раціональні рішення у практичному житті.

Ключовими елементами такого розуміння є:

а) опанування головних економічних категорій, понять, концепцій. Аби розумітися на економічних явищах і мати власне судження щодо них, ти маєш оволодіти "абеткою" і "мовою" цієї науки;

б) уміння чітко уявляти, як ці категорії й економічні процеси співвідносяться одне з одним;

в) розуміння структури економіки й знання взаємодії і взаємовпливу різних секторів економіки та різноманітних ринків;

г) володіння методами прийняття зважених економічних рішень. У такому разі рішення будуть аргументованими й ефективними, що принесе безперечну користь і вигоду. Опанування економічного способу мислення зробить управлінську і господарську діяльність високоефективною.

Категорії економічної науки характеризують не речі, а відносини між людьми, що складаються у процесі виробництва і присвоєння його результатів.

В економічних законах виражається саме основне в економічних явищах, їх необхідний причинний зв'язок, внутрішні істотні відносини економічних явищ.

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, вони діють незалежно від волі чи бажання людей. Але подібність цих законів дуже відносна. Закони природи виникають і діють здебільшого без участі людини, вони абсолютно вільні від її примх чи бажань.

Всі економічні закони знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємодії між собою і створюють складну систему. Система економічних законів являє собою таку їхню сукупність, у якій вони взаємопов'язані, взаємозалежні і знаходяться у супідрядності один з одним. Одні закони у цій системі виступають у ролі визначальних, а інші – в ролі обумовлених. Всього ж виділяються три групи економічних законів:

Перша група – специфічні економічні закони. Це закони конкретних суспільних форм виробництва, розподілу, обміну і споживання. При феодалізмі, наприклад, діяли свої специфічні закони, при капіталізмі діють свої закони.

Другу групу утворюють загальні економічні закони, властиві не одному, а всім без винятку способам виробництва, всім цивілізаціям. До них відносяться: закон зростання продуктивності праці, закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон збільшення потреб тощо.

Третю групу економічних законів утворюють особливі економічні закони, які не можна віднести ні до загальних, ні до специфічних. До цієї групи відносяться закони ринкової економічної системи (закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон кількості грошей, закон конкуренції та інші), закони економічного зростання на інтенсивній основі (закон росту технічного розбудування виробництва, закон концентрації виробництва, закон випереджального розвитку виробництва засобів виробництва та інші).

На сучасному етапі розвитку нашої держави природним є першорядну увагу приділяти законам ринкової економіки. При цьому варто мати на увазі, що немає законів гарних чи поганих. Немає в економічній системі законів , які варто обмежувати чи ігнорувати, недооцінювати. Слід мати на увазі і таку істину: якщо економічні закони не пізнаються і не використовуються, то вони обов'язково пробивають собі дорогу через стихійну руйнівну дію

РОЗПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ підкріплюється демонстрацією презентації

(слайд 8 – поняття категорій законів;

слайд 9 – економічні закони, приклади;

слайд 10 – приклади економічних категорій)

3. Система економічних знань.

Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні принципи та системи

Багато економістів проводять чітку грань між питаннями ефективності та справедливості. Дискусії про ефективність розглядаються як частина позитивної економічної теорії, яка має справу з фактами і реальними залежностями. Дискусії ж про справедливість - це частина нормативної економічної теорії, тобто тієї галузі науки, яка виносить судження про те, гарні чи погані конкретні економічні умови і політика.

Що стосується економічних принципі, то вони складаються із шести складових.

Принцип перший: люди завжди вибирають. Кожен вибір пов'язаний із витратами. У будь-яку годину дня людям доводиться вибирати. Що вдягти? Готуватися до уроків чи піти гуляти? Знайти роботу чи продовжувати навчання? Незалежно від віку, добробуту і місця проживання всі люди мають робити вибір. Від вибору залежить як їхнє власне життя, так і життя пов'язаних із ними людей. Економісти вважають, що вся господарська діяльність населення, приватних компаній і держави має своїм підґрунтям приватні рішення окремих людей. Коли нам зрозуміло, як і чому відбувається вибір, тоді ми наближаємося до розуміння і передбачення економічних явищ.

У ринковій економіці вибір відіграє дуже важливу роль. Споживачам потрібно вибирати, які товари та послуги купувати, пам'ятаючи, що після прийняття рішення їм доведеться відмовитися від інших товарів. Виробники мають вирішити, які товари виробляти і яким чином виробляти їх ефективно. Якщо виробник прийматиме хибні рішення, він не зможе залишатися у бізнесі. Крім того, в демократичній державі виборці обирають бажаного політичного лідера.

Кожен вибір має альтернативну вартість — те, від чого слід відмовитися із найменшими втратами для себе.

Принцип другий: люди поводяться раціонально. В економіці поведінку називають раціональною, якщо люди обирають варіант, який їм видається найкращим, оскільки в цьому разі витрати найменші, а вигоди найбільші порівняно з іншими варіантами. Таким чином, раціональна поведінка виявляється в тому, що люди чинять так, щоб отримати найбільше задоволення або найповніше досягти власних цілей.

Принцип третій: люди передбачувано реагують на стимули. Стимулами називають чинники, що впливають на людину і визначають мотиви її поведінки. Економічні стимули зазвичай мають форму грошової винагороди або стягнення, залежно від поведінки людини, через надання великих чи незначних прав на товари та послуги. Якщо стимули змінюються, люди змінюють свої рішення, причому новий вибір може бути прогнозованим.

Найважливішим стимулом у ринковій економіці є прибуток. Прибуток — це те, що залишається від доходу, отриманого в результаті продажу товарів чи послуг, після вирахування з нього усіх виробничих витрат. Саме прагнення отримати прибуток спонукає підприємців розпочати нове або розширювати наявне виробництво і переходити з випуску одних видів товарів чи послуг на інші.

Принцип четвертий: добровільний обмін вигідний і для покупців, і для продавців. У всьому світі люди добровільно обмінюються з іншими людьми, щоб придбати потрібні їм товари і послуги. Торгівля виникла за сивої давнини. Чому? Тому що люди мають можливість поліпшити власний статок шляхом обміну того, що в них наявне у відносному залишку (і тому його цінність для них низька), на те, чого їм бракує (тому цінність цього для них велика).

Принцип п'ятий: вибір зумовлює наслідки, що матимуть місце в майбутньому. Економічний спосіб мислення змушує заздалегідь зважувати, як позначиться на майбутніх діях зміна економічних стимулів унаслідок сучасної політики. Кожна людина має прогнозувати наслідки свого вибору. Чому суспільство визнає потребу в тютюнопалінні нераціональною? Бо ця звичка може негативно позначитися на здоров'ї наших нащадків.

Принцип шостий: економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули. Правила і звичаї, характерні для економічної системи у певній країні, зумовлюють індивідуальний вибір.

РОЗПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ підкріплюється демонстрацією презентації

(слайд 12,13,14,15 – визначення економічних принципів та систем)

4. Предмет, основні функції економічної теорії, методи дослідження економічних явищ.

Сучасне розуміння терміна "економічна наука" охоплює визначення таких елементів. Її предмета: господарська діяльність; закономірності розвитку економічних систем; відносини, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ; відносини власності та ринку; використання людьми рідкісних чи обмежених ресурсів для виробництва різних товарів і послуг та розподіл їх між членами суспільства з метою задоволення їхніх потреб; механізми розв'язання головних економічних проблем (що, як, для кого, скільки виробляти і здатність економічної системи до реформування) та ін. Визначення цих елементів предмета економічної теорії перебувають у взаємозв'язку, доповнюють один одного і відображають різні сторони та проблеми економічного життя.

Предмет економічної теорії залежно від рівня дослідження економічних явищ і масштабу функціонування економіки має складну багатоярусну структуру.

Економічна теорія як наука виконує низку  функцій — пізнавальну, практичну й методологічну, а як навчальна дисципліна — ще й виховну функцію.

Ближче ознайомившись із економікою, з питаннями і проблемами, які досліджуються й описуються в ній, ти переконаєшся, що ця наука є дуже цікавою, практичною, необхідною і багатопроблемною.

Термін «метод» походить від грецького слова «methodos», яке буквально означає: «шлях до чогось», «шлях пізнання» (або дослідження), «вчення», «теорія». У найзагальнішому філософському значенні метод означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій для мисленого відтворення предмета, що вивчається.

Звичайно, економічні методи набагато бідніші, схематичніші, ніж реальне господарське життя, оскільки для його пояснення вони використовують припущення. Припущення спрощують уявлення про господарську діяльність, але дають змогу краще зрозуміти сутність багатьох явищ і закономірностей, допомагають окреслити межі явища, яке вивчається, і розглянути його в різних аспектах у різні проміжки часу.

Економіка — полісистемне утворення. Вона має складну структуру, яку можна вивчати з різних позицій, у різних аспектах залежно від критерію, покладеного в основу дослі­дження її будови. Зокрема, економічна система має дослі­джуватись на різних її рівнях: мікро-, мезо-, макро-, мега-

Із розвитком цивілізації людство дійшло висновку, що найважливішим завданням будь-якого суспільства є повне задоволення потреб людини. Отже, економічна наука вивчає, як саме люди, використовуючи наявні ресурси, намагаються досягти найповнішого задоволення своїх потреб. Вона досліджує, як необхідно організувати виробництво, обмін та розподіл створених товарів і послуг.

Вивчаючи різноманітні предмети, ви, мабуть, помітили, що кожна наука пов'язана з багатьма іншими. Наприклад, географія пов'язана з історією, екологією, математикою, соціологією, фізикою, хімією тощо. Аналогічно й економіка має зв'язки з Іншими предметами.

Економічна наука найчастіше пов'язана із суспільними науками: соціологією, політологією, правознавством. Вона має зв'язки з науками про людину і природу: географією, психологією, біологією. У сучасній економічній науці широко застосовують математичні методи.

Спробуємо в загальних рисах визначити, як економіка пов'язана з іншими науками.

РОЗПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ підкріплюється демонстрацією презентації

(слайд 17 – поняття предмету економічної теорії;

слайд 18 – функції економічної теорії;

слайд 19 - методологія - сукупність принципів, підходів та прийомів дослідження

слайд 20 – методи економічних досліджень

слайд 21 –

схема «Значення економіки». Порівняйте власні думки та твердження економістів щодо значення економіки?

слайд 22 – рівні економіки;

слайд 23 – рівні дослідження економічної науки;

слайд 24 - Хто є суб'єктами та що є об'єктами дослідження економіки, — спробуємо проаналізувати за схемою «Суб'єкти та об'єкти економіки»

слайд 25 - схема «Зв'язок економіки з іншими науками» Перед вами схема з назвами наук, які найбільше пов'язані з економічною наукою, і визначенням об'єктів їх досліджень. Подумайте, як саме економіка може бути пов'язана з цими науками. Стисло запишіть свої думки щодо цього питання. Потім ми разом проаналізуємо декілька припущень.)

5. Зародження економічної теорії як науки. Основні напрями і школи світової економічної думки.

Перші наукові уявлення про економіку зародилися у глибокій давнині. Проблему економічних відносин досліджували вчені Древньої Азії, Древніх Греції та Риму. Саме поняття економіка започаткував давньогрецький філософ Ксенофонт (ІV-ІІІ ст. до н.е.). "Економіка" розумілася як мистецтво ведення домашнього господарства – "ойкос" - будинок, "номо" - вчення, закон.. Проте формування, становлення економічної науки відноситься до періоду , коли феодалізм почав уступати місце новому суспільному устрою – капіталізму, який суттєво прискорив розвиток промислового виробництва і економіки в цілому. У 1615 році до поняття "економія" французький вчений Монкретьєн (1575-1621) додає термін "політична" (politikos - державний). З тої пори існує категорія "політична економія". В Україні її назвали економічною теорією.

Проте розвиток капіталізму виявив неспроможність меркантилізму як теоретичної бази виробництва в нових умовах. На зміну меркантилізму прийшли фізіократи. Засновником школи фізіократів був французький економіст Ф. Кене (1694-1774). Його праця "Економічна таблиця" принесла йому світову популярність. Вперше в історії Кене зробив досить вдалу спробу провести аналіз суспільного відтворення, йому належить і введення в науковий зворот терміну "відтворення". Фізіократи вважали, що справа не в накопиченні грошей, а в створенні "здобутків Землі". Вони перенесли дослідження щодо походження прибутку зі сфери обігу у сферу виробництва, хоча й обмежили цю сферу лише сільським господарством, вважаючи промисловість непродуктивною галуззю в порівнянні з землеробством. Фізіократи стверджували, що накопичення грошей – марна справа, їхня функція – засоби обігу. Торгівля ж без виробництва – марна справа.

Перші спроби науково осмислити економічні явища капіталізму були зроблені представниками меркантилізму (у перекладі меркантилізм означає торговець, купець), головним представником якого і був Антаун Монкретьєн.

Меркантилізм відзначався двома головними рисами: 1) багатство ототожнювалося з грошима: чим більше грошей, тим багатша держава або людина; 2) нагромадження грошей можливе лише за допомоги державної влади. Зосередивши свою увагу на сфері обігу, внутрішніх законів виробництва меркантилісти не досліджували. В їх уяві економічна теорія розглядалася як наука про торговельний баланс, а її головну задачу вбачали у тезі "багато продавати – мало купувати", головним джерелом багатства вважали нееквівалентний обмін у зовнішній торгівлі. Отже, треба заохочувати виробництво товарів на експорт, а держава повинна займатися активним протекціонізмом торговельному капіталу (Протекціонізм – заступництво, захист).

Класична буржуазна політична економія (Класична як синонім "наукова"). Її творці – англійські економісти В. Петті (1623-1687), Адам Сміт (1723-1790), Давид Рікардо (1772-1823), француз Сісманді (1773-1842). Вони вперше дали докази того, що в економічному житті панують об'єктивні економічні закони, порушення яких призводить до нещастя всього суспільства. Саме ці економісти поклали початок вивчення механізму конструкції, кредиту, грошового обігу. У. Петті вперше в історії сформулював зачатки теорії трудової вартості. З цією теорією було тісно пов'язане його вчення про зарплату як природну ціну праці. Зарплата визначається "мінімумом засобів існування" робітника. Проте він вважав, якщо робітнику будуть платити вдвічі більше цього мінімуму, то вони будуть працювати вдвоє менше.

Головним здобутком А.Сміта є "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776). Сміту належить визнання того, що існують економічні закони, які діють подібно законам природи, що вони визначають розвиток суспільства. Економічна теорія, на його думку, є наукою про природу, наукою про багатство. Сміт писав про "невидиму руку" ринку, що направляє складну взаємодію господарчої діяльності безлічі людей. Сміт визначив класову структуру буржуазного суспільства (землевласники, капіталісти, наймані робітники), довів, що заробітна плата визначається вартістю товарів для підтримки життєдіяльності робітника і його родини, чітко розмежував заробітну плату від прибутку, утворення якого обумовлене приватною власністю.

Марксистська економічна теорія. Важливим етапом у розвитку капіталістичної економіки був промисловий переворот, який широко виявився в першому десятиріччі ХІХ століття. Робітничий клас в цей період вперше вийшов на світову арену як велика суспільна сила. Гострота класових протиріч у Німеччині в 40-ві роки сприяли виникненню пролетарського революційного вчення, яке й було створено К.Марксом (1818-1883) і Ф.Енгельсом (1820-1895) на основі ґрунтовного аналізу сучасного їм капіталізму. Головна праця доктора філософії К.Маркса "Капітал", над якою він працював 30 років. Основна робота Енгельса – Положення робітничого класу в Англії".

Маркс вперше показав, що вироблений товар має дві властивості: споживчу вартість і вартість. Це обумовлено двоїстим характером праці, яка виступає, з одного боку, як корисна доцільна форма праці, як праця конкретна. Але праця робітника виступає і як витрата людської фізичної і розумової сили безвідносно до її конкретної форми, тобто як праця абстрактна. Маркс зумів вирішити складні проблеми теорії трудової вартості, яка була невирішеною загадкою для А.Сміта і Д.Рікардо. Маркс відкрив економічний закон доданої вартості, яка і складає прибуток підприємця, складає ренту.

Маркс розкрив основні закони простого і розширеного виробництва, показав неминучість економічних криз в умовах приватної власності і капіталістичного ладу. Теорія К.Маркса була спрямована на обґрунтування необхідності економічної і політичної боротьби робітничого класу. Саме цю, революційну сторону економічного вчення Маркса відкидала і відкидає сучасна економічна наука на Заході, а тепер її відкидають і вчені пострадянського простору.

Проте сучасні погляди в світі на економічну теорію Маркса потерпіли суттєві зміни. На Заході його праці справедливо вважаються здобутком загальнолюдської культури, всієї сучасної цивілізації. Більшість західних економістів заявляють, що Маркс дійсно геніальний вчений, але його внесок у економічну теорію треба оцінювати з позицій "Свого часу". Того робітничого класу, який був при Марксу, тепер не існує. Професор Каліфорнійського університету І.Адамсон пише: "Марксизм насамперед зберігає цінність, що вчить способу аналізу соціально-економічної та політичної реальності".

Економічна думка в Україні – ХІХ століття. Внесок українських учених у розвиток основ економічної науки. М.А. Балудянський — послідовник А. Сміта; автор праці «Економічна система», в якій обґрунтував принципи побудови національної економіки на основі вільних ринкових відносин. М. І. Туган-Барановський — дослідник теорії ринку та економічних криз, розробив концепцію економічної кон'юнктури. Є. Є. Слуцький — першим запропонував використовувати математичні методи в економічній науці.

Слід зазначити, що вже в період Киівської Русі, починаючи з якого ми маємо більш-менш достовірні свідчення про стан економічного розвитку, наші далекі предки вели постійний пошук раціональних форм організації економічного життя, а пізніше науковий пошук став постійним. Вже з початку ХІІ століття діяло зведення законів "Руська правда", розробку яких розпочав Ярослав Мудрий. В цей документ постійно вносилися певні корективи. З початку ХVІ наукові розробки економічної теорії становляться постійними. Нагадаємо, що в цей період Україна не була єдиною, частина її знаходилася під гнітом Польщі, інша частина під протекторатом Росії.

Вчені на території України були добре знайомими з науковими розробками західних економістів, але мали і оригінальні наукові розробки проблем економічного розвитку, адаптовані до умов того часу на території нашої нинішньої держави.

Так І. Вишенський (1550-1620) показав, як створюється багатство працею кріпосних і ремісників, проаналізував основні форми експлуатації: панщину, оброк, податі тощо. Великий інтерес представляють і гетьманські універсали Богдана Хмельницького (1595-1657). В них земля проголошувалася державною власністю Війська запорізького, панщина замінялася оброком, в торгівлі проводилася політика протекціонізму. В середині ХVІІІ століття плідно працював в розробці нового Уложення (по наказу цариці Катерини ІІ ) український економіст Я. Козельський. Його пропозиції виходили з того, що джерелом всіх багатств є праця та її результати повинні розподілятися між усіма виробниками, робочий день не повинен перевищувати 8 годин. Активно виступав проти кріпосництва український економіст А. Алейников. Він вважав неефективною працю кріпаків на фабриках, доводив, що в промисловості повинні працювати вільні наймані працівники. Зрозуміло, що в той час ці раціональні пропозиції не тільки не враховувалися, але їхні автори переслідувалися царською владою. З початком ХІХ століття економічна наука в Україні була практично вся орієнтована на необхідність відміни кріпосного права, на чому наголошували і ті вчені, що походили і з дворян (таких в ті часи була більшість). Серед цих вчених виділялися В. Каразін (1773-1842) – засновник Харківського університету, професор Харківського університету Т. Степанов, викладач історії Київського університету М.П. Драгоманов, якого було звільнено з посади за "вільнодумство" і який був змушений прожити в еміграції 19 років. З оригінальними економічними розробками виступали і десятки інших українських вчених.

Українські вчені також активно долучалися до процесу розвитку економічної науки.

Прихильником і послідовником А. Сміта був син закарпатського священика М. А. Балудянський (1769—1847), якого можна вважати першим українським професійним економістом. Йому не довелося працювати в Україні (викладав у Петербурзі, був першим ректором Петербурзького університету). У своїй праці «Економічна система» М.А. Балудянський обґрунтовує принципи й основи розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин.

У розвитку економічної науки велика заслуга належить видатному українському вченому М. І. Туган-Барановському, який зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму, економічних концепцій російського народництва.

Помітним явищем у світовій економічній науці XX ст. були праці представника «київської школи» Є.Є. Слуцького (1880—1948), який одним із перших застосував в Україні математичні методи в економічній науці.

РОЗПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ підкріплюється демонстрацією презентації

та відео файлів

(слайд 27-78 – історія розвитку економічної думки)

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПОВОЇ РОБОТИ «Розгляд основних шкіл і напрямів економічної думки»

Групи формуються по рядах, оскільки на даному етапі немає мети неодмінно організувати власне групову взаємодію, необхідно лише розділити навчальний матеріал на частини.

Кожен ряд отримує текст - фрагмент неадаптованого джерела соціальної інформації - уривок з праць представників основних економічних течій (див. розділ VI)

АНАЛІЗ ТЕКСТІВ