
- •Розділ 1 планування аудиторської перевірки кп « Івано-Франківськводоекотехпром»
- •1.1 Знайомство з бізнесом клієнта
- •1.1.1 Оцінка загальних економічних факторів і умов в галузі, що впливають на бізнес клієнта
- •1.1.2 Особливості діяльності та характеристика
- •1.1.3 Нормативні документи, що регулюють діяльність підприємства та встановлюють правила ведення бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності нематеріальних активів
- •1.2 Розуміння системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю
- •1.2.1 Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві
- •1.2.2 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю
- •1.2.3 Характеристика облікової політики кп « Івано-Франківськводоекотехпром»
- •1.3 Ризик і суттєвість
- •1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових
- •1.3.3 Визначення основних завдань аудиторської перевірки нематеріальних активів
- •1.3.4 Типові порушення в системі контролю, веденні бухгалтерського обліку та відображенні об’єкта аудиту у фінансовій звітності.
- •1.3.5 Визначення рівнів суттєвості для цілей аудиту
- •1.3.5 Аналітичні процедури для визначення основних тенденцій стану та руху об’єкту дослідження
- •1.3.6 Визначення складних областей аудиторської перевірки об’єкта
- •1.4 Програма аудиторської перевірки
Розділ 1 планування аудиторської перевірки кп « Івано-Франківськводоекотехпром»
1.1 Знайомство з бізнесом клієнта
1.1.1 Оцінка загальних економічних факторів і умов в галузі, що впливають на бізнес клієнта
Історія водопостачання та водовідведення м.Івано-Франківська налічує більше, як 100 років. Система очисних каналів міста, за архівними свідченнями, існували „з незапам’ятних часів”. Централізованого водопостачання не було, існували окремі локальні свердловини, або шахтні колодязі на один чи декілька будинків. Каналізування здійснювалось за допомогою відкритих лотків (канав). Постійно відбувалась їх очистка, ремонт та будівництво нових каналів. Перші документи датовані 1861 роком. На ці роботи Станіславський магістрат виділяв кошти, про що зафіксовано у міських бюджетах 70-90х років ХІХ ст. Поліція наглядала за санітарним станом міських каналів і криниць. Порушників норм карали штрафами.
Перші бетонні каналізаційні труби яйцевидного перетину знайшли у центральній частині міста при розкопках і датуються вони 1897-1898 роками.
Роботами по каналізуванню міста Станіславів 1899-1905 роки займалася фірма „Джованні Джуліані”, проте вони носили локальний (місцевий) характер.Тому для впровадження цивілізованого способу життя Станіславська міська рада і магістрат вирішили надати їм загальноміського значення. Проекти щодо цього були розроблені в 1908-1909 роках. З цією метою в одному з Віденських банків був узятий кредит на загальну суму 4 млн.крон.
У 1914 році оголосили конкурс на посаду керівника будівництва загальноміської каналізаційної системи. Початок Першої світової війни перервав будівельні роботи. На той час, загальна протяжність каналізаційних систем становила 12 тис. метрів вартістю понад 270 тис.крон.
Будівництво загальноміської каналізаційної системи відновилося в 1924 році. 7 серпня 1926 року Станіславське воєводське управління затвердило загальний проект каналізації м. Станіславова. Відповідно до проекту було побудовано три головні канали.
В 1931 році Станіславський магістрат запропонував воєводському управлінню на затвердження технічний проект побудови мережі дільничних каналів, які б з’єднувались з головними каналами. В 1931-1933 роках це питання розглядали спеціальні комісії, створені Станіславським воєводським управлінням. В результаті. Проект побудови мережі дільничних каналів було схвалено. За поданням Станіславського воєводського управління міністр внутрішніх справ Польщі видав розпорядження про правила побудови каналізаційної і водопровідної системи у м. Станіславові.
За 1924-1933 роки було збудовано понад 20 тис. метрів каналізаційної системи. На це було витрачено понад 1,6 млн. злотих, а загалом планувалося витратити 3,5 млн. злотих. На початку 1930 років проект каналізації охоплював 60 % площі м. Станіслава.
Проте будівництво загальноміської водопровідної системи знаходилось на початковій стадії. Для впровадження проекту будівництва загальноміської водопровідної системи передбачалось витратити близько 7 млн. злотих. Крім того, виникали проблеми із закупівлею земельних ділянок, через які мали проходити водопроводи. Ще у 1914 році Станіславський магістрат прийняв рішення з цією метою використати землі в с. Чукалівці та с. Черніїві. Проти цього виступили землевласники цих сіл, які, для вирішення цієї проблеми, подали позов до суду. 17 жовтня 1931 року Станіславська міська рада постановила закупити земельні угіддя в с. Крихівцях та с. Черніїві. Ці землі планувалося використати для потреб водопровідної системи. Землі в с. Крихівцях планувалось виставити на продаж і отримати за них 5 млн. злотих. Таким чином, було б отримано 70 % коштів, потрібних для проведення міського водопроводу. У 1933 році було укладено контракти для купівлі цих земель. Тільки 19 жовтня 1935 році Станіславський окружний суд затвердив контракти.
Значна кількість документів про приєднання приватних помешкань до міської каналізації (з дорученням планів, креслень) свідчить про її подальший розвиток.
Одним з тих, хто у другій половині 1930-х років займався справами каналізації м. Станіславова, був інженер Г.Вайцман. Найактивнішу роль у цій справі відіграв інженер М.Штенцель, який діяв за дорученням влади. У 1940-1941 роках він займав керівну посаду новоствореної організації „Каналізація міста Станіславова”.