13. Сестринське спостереження та догляд за хворим після наркозу

Після переведення хворого до післяопераційної палати ме­дична сестра повинна:

1. Здійснити контроль за пацієнтом, а саме:

• Оцінити рівень свідомості. У ранній післянаркозний пе­ріод відразу після пробудження у деяких пацієнтів виникають такі емоційні реакції: рухова активність, дезорієнтація, не­розбірливе мовлення. За наявності таких реакцій слід терміно­во викликати до палати лікаря.

• Оцінити колір шкіри і видимих слизових оболонок. Огляд шкіри дає змогу виявити ознаки, які відображають адекват­ність анестезії і тяжкість стану пацієнта внаслідок оперативно­го втручання.

Блідість шкіри у ранній післяопераційний період може свід­чити про переохолодження пацієнта під час операції, анемію або спазм периферичних судин.

Диференціювати причини блідості шкіри допомагає колір нігтьових лож і губ. За наявності анемії вони бліді, при цент­ралізації кровообігу мають ціанотичний відтінок.

Ціаноз шкіри може спостерігатися через серцеву, судинну або дихальну недостатності внаслідок порушення оксигенації крові в малому колі кровообігу.

Гіперемія шкіри може бути спричинена гіперкапнією, пере­гріванням під час операції, алергійною реакцією на введення лікарських препаратів під час наркозу.

Дуже важливий контроль за температурою тіла: у разі її по­дальшого зниження або критичного підвищення слід терміново викликати лікаря.

• Оцінити функції зовнішнього дихання. Це повинна про­водити медична сестра незалежно від стану шкірних покривів і видимих слизових оболонок. У план спостереження входить оцінювання прохідності верхніх дихальних шляхів.

Одним із небезпечних ускладнень з боку дихальної системи є обструкція дихальних шляхів, яка спричинена аспірацією шлункового вмісту внаслідок блювання в ранній післянаркоз- ний період. Шлунковий вміст, що має виражену кислу реакцію, потрапляючи на голосові зв’язки, а потім проникаючи в тра­хею, може призвести до ларинго- або бронхоспазму з можливи­ми подальшими порушеннями дихання та розвитком гіпоксії.

Для запобігання аспірації в післянаркозний період треба покласти хворого на бік. Якщо це неможливо у зв’язку з прове­деним оперативним втручанням або індивідуальними особли­востями пацієнта, хворого укладають горизонтально або в поло­ження Тренделенбурга, повернувши голову набік.

Якщо виникає блювання, слід терміново очистити ротову по­рожнину марлевим тампоном або серветкою, потім аспірирува- ти вміст носової та ротової частини глотки за допомогою елект- ровідсмоктувача.

• Оцінити функції кровообігу шляхом об’єктивного та су­б’єктивного моніторингу. Об’єктивний моніторинг проводять за допомогою кардіомонітора, пульсоксиметра тощо. Суб’єк­тивну оцінку характеру пульсу визначає медична сестра.

За наявності патології потрібно терміново викликати до па­лати лікаря.

АТ вимірюють кілька разів (через 5—10 хв).

• Оцінити ранні післяопераційні ускладнення. Оцінюючи стан хворого в післянаркозний період, не можна забувати і про можливі ускладнення, що зумовлені операцією. Медична сестра, яка проводить спостереження за хворим, повинна оглянути ді­лянку післяопераційної рани, оцінити характер вмісту дренажу.

2. Здійснити контроль за пристроєм для анальгезії.

3. Провести знеболювання, яке призначив лікар.

4. Навчити хворого або його родичів методиці анальгезії, яка контролюється пацієнтом (АКП).

5. Створити атмосферу, що сприяє проведенню анальгезії (укладання пацієнта в зручне положення, розслаблення та нор­мальний сон, запобігання нудоті та блюванню, фізична актив­ність та інші заходи, з урахуванням психологічного стану па­цієнта).

6. Створити довірливі взаємини між медичним персоналом і хворими.

32