Принципи імунокорекції

   Для нормалізації функції імунної системи і корекції її ланок існують певні засоби і методи впливу. Для цього використовують різноманітні препарати: імуномодулятори, ад'юванти, імуностимулятори, імуносупресори тощо.    Імуномодуляторами вважають ті засоби, які можуть впливати на імунну систему як в позитивному, так і в негативному напрямах, усуваючи її дисбаланс.    До цієї групи медикаментозних засобів належать гормони і екстракт тимусу, мієлопептиди, монокіни, які виділяються макрофагами, лімфокіни що синтезуються лімфоцитами, інтерферони, а також імунотоксини. Серед природних імуномодуляторів використовують препарати мікробного походження, ад'юванти, вітаміни А, В, С тощо.

   Ад'юванти - речовини, які найбільш ефективно діють коли вводяться з антигеном: ад'ювант Фрейнда, поліаденілуриділова кислота, мураміл-дипептид - стимулюють Т-клітини; ЛПС стимулює В-клітини; інтерферон активує природні кілери; БЦЖ, мінеральна олія, ЛПС активують макрофаги; мінеральна олія, гідроксид алюмінію, фосфат алюмінію, латекс, бентоніт створюють депо антигену.

   Імунокоригуючими препаратами є гормони тимусу, лімфокіни, трансфер-фактор тощо.

   На практиці широко вживаються левамізол, препарати дріжджової ДНК (нуклеїнат натрію). Левамізол сприяє диференціації Т-клітин, коригує гіпофункцію Т-лімфоцитів і фагоцитоз. Нуклеїнат натрію стимулює міграцію стовбурових клітин, кооперацію Т- і В-лімфоцитів, індукує синтез інтерферону.    Речовини, які пригнічують імунітет (імунодепресанти), набули особливої актуальності в зв'язку із збільшенням кількості пересадок аллогенних органів, тканин, клітин. До них відносяться алкілуючі препарати, антиметаболіти, цитостатики, стероїди.

   В трансплантології вони знайшли найбільш широке застосуван ня, хоча відомий їх негативний вплив на всі клітини на стадії поділу, а не тільки на ті, які потрібно пригнітити. Терапевтичні ж дози цих препаратів близькі до токсичних, а тривале їх застосування підвищує ризик виникнення злоякісних пухлин. Багато імунодепресантів викликають вторинний імунодефіцит, особливо по Т-клітинах.

   Але якраз ці препарати часто використовують при захворюваннях, пов'язаних із дефіцитом Т-клітин (неспецифічні запальні процеси дихальних шляхів, інфекційна бронхіальна астма, ревматизм та інші).

   У будь-яких випадках - це імунодефіцити Т-системи і необхідно використовувати не імунодепресанти, а імуномодулятори.    Останніми роками в імудепресивній терапії набули поширення циклоспорин А, поліклональний сироватковий антилімфоцитарний глобулін, антиідіотипні, антирецепторні моноклональні антитіла.

   Особлива увага надається циклоспорину А. Він відрізняється від всіх попередніх препаратів тим, що його дія обмежується тільки імунокомпетентними клітинами, і ця дія - зворотна - зникає після відміни препарату. Циклоспорин А впливає тільки на ранню стадію антигенрозпізнаючого процесу, модуляцію диференціації Т-клітинних субпопуляцій, вибірково блокує Т-хелпери і пригнічує цитотоксичні та ефекторні клітини ГСТ без пошкодження активності супресорних механізмів. Завдяки його застосуванню різко зросла ефективність трансплантацій.    Велика надія покладається на широке використання моноклональних антитіл, які дозволяють вибірково пригнічувати певні субпопуляції Т-лімфоцитів, елімінувати клітини, що відповіда ють за РТПГ.    Приєднуючи до моноклональних антитіл токсини, що руйнують клітини, можна боротись з раковими клітинами та їх метастазами. Адже ці препарати специфічно знищують тільки ті клітини, проти антигенів яких вони синтезовані.    Сучасні досягнення наукової думки дозволяють надіятись, що в недалекому майбутньому багато первинних і вторинних імунодефіцитів, вірусні і паразитарні інфекції, онкологічні та аутоімунні захворювання будуть успішно лікуватись.

   

Література

1. Беклемишев И. Д. Иммунопатология и иммунорегуляция (при инфекциях, инвазиях и аллергиях). - М.: Медицина, 1986. - 256 с.

2. Вершигора А.Е. Общая иммунология: Учеб. пособие. - К.: Вища шк., 1990. - 736 с.

3. Дранник Г.М., Гриневич Ю.Я., Дизик Г.М. Імунотропні препарати. - К.: Здоров'я, 1994.- 288 с.

4. Жебрун А. Б. Полифункциональность молекулярных факторов иммунитета. Ленинград.: Актовая речь, 1989. - 27 с.

5. Задания для самостоятельной работы студентов по курсу общей и частной микробиологии / Под ред. Г.П. Кондратенко.- Донецк: Б.и., 1987. - 197 с.

6. Иммунологическая диагностика вирусных инфекций / Под ред. Т.В.Перадзе, П.Халонена. - М.: Медицина, 1985.- 302 с.

7. Иммунология: В 3-х т. Пер. с англ. / Под ред. У.Пола.- М.: Мир, 1987-1988. 8. Иммунология: Практикум / Е.У.Пастер, В.В.Овод, В.К.Позур, Н.Е.Вихоть.- К.: Изд-во КГУ, 1989. - 304 с.

9. Игнатьева Г. А. // Патол. Физиолог. И экспериментальная терапия. 1997. - № 4. - С. 26-37.

10. Искусственные вакцины 1. Обзорная информация медицина и здравоохранение. Серия: Медицинская генетика и иммунология. - М., 1986. - 80 с.

11. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1987. - № 16, - С. 182.

12. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1989. - № 19, - С. 238

13. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1990. - № 23, - С. 188

14. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1990. - № 24, - С. 160

15. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1990. - № 25, - С. 205

16. Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. Иммунология. - 1991. - № 27, - С. 218 16. Клиническая иммунология и аллергология: В 3-х т. Пер. с нем. / Под ред. Л.Йегера. - М.: Медицина, 1990.

17. Клинические аспекты иммунофармакологии / Кресюн В.И., Бажора Ю.И., Рыбалова С.С. - Одесса: Черноморье, 1993. - 208 с.

18. Коротяев А.И., Бабичев С.А. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. Учебник. - СПб: Специальная литература, 1998. - 592 с.

19. Кохан І. Імунологія: Підручник. - Київ-Торонто: Кобза, 1994. - 442 с.

20. Медицинская микробиология, вирусология и иммунологи: Учебник / Л.Б. Борисов, А.М.Смирнова, И.С.Фрейдлин и др.; под ред. Л.Б.Борисова, А.М.Смирновой - М.: Медицина, 1994. - 528 с.

21. Пособие по медицинским иммунобиологическим препаратам / Упоряд. К.М. Синяк, Т.Р. Жарко, В О.М.ернер. - К.: Здоров'я, 1992. - 272 с.

22. Пяткiн К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мiкробiологiя з вірусологією та імунологією: Підручник / Пер. з рос.- К.: Вища школа, 1992. - 431 с.

23. Прикладная иммунология / Под ред. А.А. Сохина, Е. Ф.Чернушенко. - К.: Здоров'я, 1984. - 316 с.

24. Ройт А. Основы иммунологии: Пер. с англ. - М.: Мир, 1991. - 328 с.

25. Ситник І.О., Климнюк С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: Підручник.- Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.- 392 с.

26. Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним хворобам / Під ред. Г.К.Палія. - Вінниця: Б.в., 1995. - 109 с.

27. СПИД - синдром приобретенного иммунитета / Под ред. В.П. Широбокова - К.: Здоров'я, 1988. - 232 с.

28. Творко М.С. Імунологія (лекції для студентів медичного факультету). - Тернопіль, Укрмедкнига, 1999. - 145 с.

29. Эпидемиология иммунодефицитов 3. Обзорная информация медицина и здравоохранение. Серия: Медицинская генетика и иммунология. - М., 1988. - 56с.