3. Кількісні тести визначення т-лімфоцитів

Т-лімфоцити підраховують, визначаючи Е-розеткоутворюючі клітини, а також використовуючи специфічні моноклональні антитіла. У нормі у здорових осіб у периферичній крові - 50- 70% Т-лімфоцитів.

4. Визначення субпопуляцій т-лімфоцитів

5. Функціональна оцінка т-хелперів

   Із периферичної крові виділяють чисту суспензію В-лімфоцитів, культивують її in vitro з додаванням клітин, хелперну активність яких хочуть визначити. Оцінку хелперного ефекту проводять за величиною приросту синтезу імуноглобулінів по відношенню до культур, в які не додавали лімфоцити із хелперною активністю. Облік синтезу імуноглобулінів ведеться радіоімунним або імуноферментним методом.

   6. Визначення розчинних медіаторів лімфоцитів (лімфокінів)    Активація лімфоцитів антигенами або іншими біологічними стимуляторами (мітогени, АЛС тощо) зумовлює синтез лімфоцитами лімфокінів (фактор переносу, фактор, що пригнічує міграцію макрофагів МІФ, хемотаксичний фактор, лімфотоксин, інтерферон, інтерлейкіни тощо). Визначення кількості та активності цих речовин дозволяє робити певні висновки про функціональ ну здатність лімфоцитів.

7. Цитотоксична активність к- і пк-клітин

   Лімфоцити, виділені із крові здорових донорів, можуть руйнувати клітини-мішені, які покриті (сенсибілізовані) специфічни ми антитілами. Цей тип цитотоксичності отримав назву антитілозалежної клітинно-обумовленої цитотоксичної реакції. Такі лімфоцити були названі К-клітинами (К- кілер).    Для виявленя активності К-клітин використовують еритроцити, які сенсибілізують специфічними антитілами. Після такої сен сибілізації еритроцити (клітини-мішені) мітять Сr⁵¹ та інкубують з лімфоцитами. Останні, лізуючи еритроцити, зумовлюють виділення в середовище радіоактивного хрому. Чим більше ізотопу вивільняється в середовище, тим вища величина цитотоксичнос ті К-лімфоцитів. Зміна показників цього тесту може спостеріга тися при аутоімунних захворюваннях, а також при деяких імунодефіцитних станах.

   Природні кілери (ПК-клітини) знищують чужорідні клітини без участі антитіл. Їх можна виявити, якщо змішати лімфоцити із пухлинними клітинами, міченими радіоактивним хромом. Із кількості виходу із зруйнованих клітин радіоактивної речовини роблять висновок про активність природних кілерів.

   Визначення стану системи фагоцитозу

   Рухливість фагоцитів (лейкоцитів або моноцитів) досліджують за величиною спонтанної міграції із капілярів, а також за зміною міграції в присутності хемотаксичних агентів. Найбільш об'єктивним методом оцінки бактерицидної активності фагоцитів є використання бактерій мічених радіоактивними ізотопами з наступним радіоактивним обліком зруйнованих бактерій.    Бактерицидна активність фагоцитів в основному обумовлена ферментним набором клітини. Тому непрямі показники порушення бактерицидної активності можна отримати шляхом визначення різних клітинних ферментів, які характеризують окисні процеси (пероксидаза, кисла і лужна фосфатаза тощо). З цією метою часто використовують реакцію відновлення нітросинього тетразолію.

   Визначають також кількість нейтрофілів, що несуть на собі Fс, С3 рецептори тощо. ( в реакції ЕА і ЕАС-розеткоутворення).

   Визначення активності системи комплементу

   Окремі компоненти сироваткового комплементу визначають у реакції преципітації з використанням специфічних антисирова ток. Це має велике практичне значення - особливо для виявлення генетичних дефектів системи комплементу, тому що, визначаючи загальну гемолітичну активність комплементу, можна мати тільки загальне уявлення про стан комплементу і в жодному разі не можливо зробити висновок про стан імунної системи особи.    Нижче наведено орієнтовні показники стану імунної системи здорової людини:

Таблиця 12

Орієнтовні показники імунного статусу людини.

Показники	Норма
Абсолютне число лейкоцитів (109/л)	4-8
Абсолютне число лімфоцитів (109/л)	0,8-3,6
Лімфоцити (%)	18-38
Нейтрофіли (%)	50-77
Фагоцитарний індекс (%)	50-70
Фагоцитарне число	3-9
Бактерицидна активність сироватки крові (%)	50
Титр комплементу	0,02-0,08
Концентрація IgA (г/л)	1,4-2,0
Концентрація IgМ (г/л)	0,8-1.5
Концентрація IgG (г/л)	8,0-12,0
Концентрація IgЕ (г/л)	0,0002
Т-лімфоцити за Е-РУК (109/л)	0,6-1,6
Т-лімфоцити (%)	40-60
В-лімфоцити за ЕАС-РУК (109/л)	0,2-0,4
В-лімфоцити (%)	15-30
Т-хелпери (теофілін-резистентні) 109/л	0,3-0,7
Т-хелпери (%)	30-40
Супресори 109/л	0,2-0,4
Супресори (%)	15-20
Т-хелпери/супресори	1,2-3,0
Титр гетерогенних аглютинінів	2,5-3,0
Циркулюючі імунні комплекси	0,2
РБТЛ з фітогемаглютинінів (%)	50-75

   Нові підходи оцінки імунного статусу

   Існуючі принципи оцінки імунного статусу повною мірою не відповідають зростаючим вимогам клінічної імунології. В даний час розробляють нові підходи, що дозволять розкрити основні механізми функціону вання імунної системи і встановити рівень патогенетичного дефекту.

   Як відомо, до основних умовних компонентів функціонування імунної системи ряд авторів відносять розпізнавання, активацію, проліферацію, диференціацію і регуляцію. Через те для оцінки кожного з цих компонентів пропонується свій набір відповідних тестів.

   Тільки процес розпізнавання вимагає наявності специфічного антигену. Всі інші етапи імунної відповіді, як правило, відбувають ся без антигену.

   Як ілюстрацію такого патогенетичного підходу до оцінки імунної системи і його перспективи наводимо один із нових методів дослідження В-системи і корекції її вад за допомогою інтерлейкі нів. Більшість вчених вважає, що за активацію В-клітин відповідає ІЛ-4, за проліферацію - ІЛ-5, за диференціацію - ІЛ-6, хоч на окремих етапах крім цих трьох інтерлейкінів можуть приймати участь і інші лімфокіни, такі як ІЛ-1, ІЛ-2, інтерферон.

   Взявши за основу ці дані, розуміємо, що без одного із трьох компонентів, наведених в таблиці, не відбувається синтезу імуноглобулінів. Корекція цих станів здійснюється відповідними інтерлейкінами (табл. 13).

Таблиця 13

Корекція порушень імунної системи за допомогою інтерлейкінів.

Активація	+	+	+	+	-	-	-	-
Проліферація	+	+	-	-	+	-	+	-
Диференціація	+	-	+	-	+	+	-	-
Синтез імуноглобулінів	є	немає	немає	немає	немає	немає	немає	немає
Корекція		ІЛ-6	ІЛ-5	ІЛ-5, ІЛ-6	ІЛ-4	ІЛ-4, ІЛ-5	ІЛ-4, ІЛ-6	ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6

   Із таблиці видно, що ізольоване ураження на рівні активації вимагає для корекції тільки одного ІЛ-4, тоді як при комбінова ному ураженні всіх трьох рівнів необхідна терапія трьома інтерлейкінами.

На сучасному етапі розвитку науки найбільш важкою є оцінка розпізнавальноі функції імунної ситеми, основні тести дослідження якої перебувають на стадії розробки. Тести оцінки проліферативної, активуючої і диференціюючої здатності лімфоцитів розроблені більш детально і можуть бути використані в клінічній практиці.

Вважають, що до 2010 року буде застосовуватись реєстрація і кількісна оцінка розпізнавальних механізмів імунної системи, а пізніше - визначення генів, які контролюють силу імунної відповіді на будь-який антиген, генів імуноглобулінів, Т-клітинних рецепторів тощо.