7.10. Прикладна органічна хімія

Нема сумніву, що потреби суспільства та виробництва сприяли розвитку теоретичної та препаративної органічної хімії, а ті у свою чергу сприяли створенню потужної хімічної промисловості з перевагою органічних виробництв. На перше місце в промисловому органічному синтезі вийшла Германія, яка перегнала Англію навіть у виробництві фарбників.

Треба перш за все згадати розвиток нафтохімічної промисловості, котра розпочала розвиватись в кінці структурного періоду, а разом із нею потужний ривок зробила хімія вуглеводнів.

Величезне значення для економіки мав розвиток виробництва фарбників. Видатну роль у цій галузі зіграли Баєр ( автор теорії напруженості циклів) та Август Вільгельм Гофман (1818 – 1892). Гофман - учень Лібіха, ще молодим був запрошений в Англію викладачем на 2 роки, але затримався там на 20 років, після повернення з Англії організував Німецьке хімічне товариство для зв’язку промисловості та науки, став його президентом. Своїми дослідженнями та роботою в товаристві він вивів Германію на перше місце з виробництва хімічної продукції, тут вона перегнала й Англію , й Францію. Гофман відкрив 4-и іменні реакції (синтез амінів та ізонітрилів, розкладання четвертинних амонійних солей та амідів).

Розвиток індустрії фарбників сприяв розвитку виробництва лікарських засобів, бо напівпродукти синтезу фарбників виявлялися придатними для синтезу ліків.

Прикладна органічна хімія ніколи не мала рутинного характеру, залишаючись у великій мірі наукою, а тому для її успіхів мали важливе значення наявність наукових кадрів, шкіл та лабораторій. Усім цим більше всіх володіла Германія, завдяки чому промислове застосування успіхів чистої органічної хімії найшло місце саме в цій країні, а не в Англії та Франції, які в середині XIX століття мали більш високий рівень хімічної промисловості. Тому приблизно з 1870 року 0,9 світової промисловості, пов’язані з органічною хімією, опинились в руках німців, які зберігали першість до першої світової війни. Ось вам приклад впливу чистої науки на економічну сферу суспільства.

Розділ 8. Огляд історії фізичної хімії

(кінець III-го та початок IV-го періодів історії хімії)

8.1 Вступ до теми

8.1.1 Історичний аспект поняття фізичної хімії

Термін “фізична хімія” вперше з’явився в 1599 році в працях німецького алхіміка Г.Купрата, пізніше зустрічається в працях інших учених: Ніколя Лефевра (1660), Йоганна Кункеля (1739), М.В.Ломоносова (1752), Юхана Валеріуса (1761) та інших. В той період цей термін – синонім чи еквівалент “чистої” чи теоретичної хімії.

В першій половині XIX ст. основну увагу хіміки звертали на отримання нових речовин та визначення їх складу та будови. Механізм процесів перетворення та їх швидкість (тобто фізична сутність хімічного процесу) тоді мало цікавили хіміків. Не ставили тоді питання про кількісну сторону перетворень і хімічні виробництва.

Ситуація змінилась після 60-х років, коли з’явилась теорія хімічної будови та хімічна термодинаміка, а бурхливе зростання хімічних виробництв прямо вимагало ретельного вивчення проблеми хімічної рівноваги та швидкості хімічних процесів із метою збільшення кількісного виходу продуктів виробництва.

Унаслідок цих глибоких причин хімія перетворилась з описової науки в науку, що пояснює закони, причини та механізми хімічних перетворень речовин. Звідси зрозуміло, чому у 70-80-х рр. XIX ст. на перший план висувається вивчення хімічних процесів, тобто розпочинається фізикалізація хімії та змінюється поняття терміну “фізична хімія”. На сучасному тлумаченні цього поняття ми не зупиняємось, бо воно добре знайоме студентам з курсу фізичної хімії.