Розділ 2. Від давнини до р. Бойля

1. Хімічні знання в передалхімічний період

Процес накопичення практичних хімічних знань розпочався в глибокій давнині і проходив повільно. Важкі життєві умови первісних людей не сприяли розвитку продуктивних сил, накопичення знань плило випадково. В доісторичні часи первісна людина познайомилась з кухонною сіллю, із її консервуючими властивостями. Потреба в одежі навчила наших далеких предків примітивних засобів обробки шкір тварин.

Приблизно 100 тисяч років тому людина оволоділа вогнем, що ознаменувало нову еру в історії культури. Вогнище стало своєрідною лабораторією, де людина спочатку випадково спостерігала деякі хімічні перетворення, а потім цілеспрямовано їх використовувала. То ж саме вогнище – результат хімічного перетворення – горіння. На вогнищі стали готувати їжу (це одне хімічне перетворення), на вогнищі можна було обробити глину, внаслідок чого виникло гончарне ремесло. Випадково у вогнище чи у вогонь підчас лісної пожежі попав синій камінь (мідна руда – азурит) і перетворився в блискучі мідні кульки, внаслідок чого людина поступово навчилася виплавляти мідь. А ще раніше людина навчилася використовувати самородну мідь, як і самородне золото, для виготовлення прикрас. З цього моменту кам’яний вік змінився мідним (десь біля 4000 р. до н.е.). Можливо, мідь вперше навчилися виплавляти на Синайському півострові чи в гірських областях Шумера (територія сучасного Іраку). До 3000 р. до н.е. стали виплавляти бронзу – міцніший від міді метал. Спочатку це відбулося випадково, наприклад, у плавильну піч для отримання міді випадково разом із мідною рудою попала олов’яна.

З бронзи виготовляли всі мислимі знаряддя праці, а також зброю та обладунок.

Залізо на вогнищі отримуватись не могло, бо для цього треба більш жаркіше полум’я. Секрет виплавляння заліза був відкритий приблизно 1500 р. до н.е. в Малій Азії. Очевидно, потрібну температуру люди навчились отримувати, коли стали через палаюче вугілля продувати повітря за допомогою міхів (ковальських). Чисте залізо не дуже міцне, але воно і не могло отримуватись, бо в процесі плавки воно зв’язувалось з вуглецем, утворюючи сталь, що міцніша від найкращої бронзи. Отримання сталі стало поворотним моментом у розвитку й металургії, і суспільства взагалі. Наступив залізний вік.

Озброєні залізною зброєю дорійці у 1100 р. до н.е. удерлися на Балканський півострів і розгромили Мікенських греків, що були більш високоцивілізованим народом, але не знали сталі і були озброєні бронзовою зброєю. Частина греків проникла в Ханаан, і принесла із собою ремесло виготовлення заліза та зброї з нього.

Ассірійська армія була першою армією, повністю спорядженою залізною зброєю гарного гатунку. Завдяки цій перевазі в зброї ассірійці підкорили багато сусідніх народів і до 900 р. до н.е. заснували могутню державу.

Таким чином, стародавнім людям були відомі мідь, олово, залізо, безумовно, золото та срібло. Трішки пізніше їм стали відомі свинець та ртуть.

Поряд із металургією важливим кроком став розвиток виробництва кераміки, скла, мінеральних та рослинних барвників, вапна, як в’яжучого будівельного матеріалу, фармацевтичних та косметичних засобів.