
- •Розділ 1. Виникнення хімії та принципи періодизації історії хімії
- •1.1. Виникнення хімії
- •1.2. Географія виникнення хімії
- •1.3. Періодизація історії хімії
- •Розділ 2. Від давнини до р. Бойля
- •Хімічні знання в передалхімічний період
- •2.2. Теоретичні уявлення стародавніх людей про природу
- •2.2.1. Грецькі елементи-стихії
- •2.2.2. Грецька атомістика
- •2.3. Алхімічний підперіод
- •2.3.1. Олександрія
- •Арабський період алхімії
- •2.3.3. Хімія в Індії та Китаї
- •2.3.4. Алхімія в Європі
- •Виникнення та розвиток іатрохімії
- •2.4.1. Обумовленість виникнення
- •2.4.2. Представники іатрохімії
- •2.4.3. Зачатки технічної хімії у XVI та XVII століттях
- •Розділ 3. II період історіЇ хімії. Учення про склад (Період об’єднання хімії)
- •3.1 Умови розвитку природознавства в другій половині XVII століття
- •3.2. Роберт Бойль. Експериментальна хімія та атомістика XVII століття
- •3.3. Теорія флогістону
- •Пневматична хімія
- •Уявлення про хімічну спорідненість у XVII – XVIII столітті
- •3.6. Підперіод анти флогістонної системи. Хімічна революція
- •3.6.1. Французька революція та наука
- •3.6.2. Біографія Лавуазьє
- •2.6.3. Боротьба Лавуазьє з алхімією та теорією флогістону
- •3.6.4. Експериментальні принципи Лавуазьє
- •3.6.5. Лавуазьє та атомістика XVIII століття
- •3.6.6. Ломоносов, як попередник Лавуазьє
- •3.7. Нова школа та хімічна номенклатура
- •Розділ 4. Розвиток методів хімічного аналізу
- •4.1. Виникнення хімічного аналізу
- •Розвиток аналітичної хімії у XVIII столітті
- •4.2.1. Виникнення способу аналізу за допомогою паяльної трубки
- •4.2.2. Виникнення хімічної мінералогії
- •4.2.3. Становлення хімічного аналізу твердих мінеральних тіл вологим шляхом
- •4.2.4. Виникнення аналізу мірою
- •4.3. Розвиток хімічного аналізу в першій половині XIX століття
- •4.3.1. Розробка спеціальних методичних основ хімічного аналізу
- •4.3.2. Становлення систем хімічного аналізу
- •4.3.3. Розвиток методів та системи об’ємного аналізу
- •4.3.4. Відкриття спектрального аналізу
- •5.1.2. Закон еквівалентів Ріхтера (сполучних ваг)
- •5.1.3. Закон простих співвідношень. Виникнення хімічної атомістики. Джон Дальтон
- •5.1.4. Закони сполучення газів між собою, Гей-Люсак
- •5.1.5. Гіпотеза Авогадро
- •5.1.6. Закон ізоморфізму
- •5.1.7. Закон Дюлонга та Пті
- •5.1.8. Гіпотеза Праута
- •5.1.9. Електрохімічні дослідження. Закони електролізу
- •5.2. Атомістичні уявлення Берцеліуса
- •5.3. Атомна реформа Каніцаро
- •Розділ 6. Періодична система елементів (розвиток III періоду іСторії хімії)
- •6.1. Відкриття та класифікація хімічних елементів до середини XIX століття
- •6.1.1 Накопичення знань про елементи
- •6.1.2. Відкриття елементів та розвиток хімії
- •6.1.3. Хибні відкриття
- •6.2. Теорія валентності
- •6.2.1. Зародження теорії валентності (атомності)
- •6.2.2. Багатовалентність
- •6.3. Спроби класифікації та систематизації хімічних елементів до відкриття періодичного закону
- •6.4. Періодична система елементів д.І.Менделєєва
- •6.4.1. Передумови відкриття періодичного закону
- •6.4.2. Біографічні дані Дмитра Івановича Менделєєва та його роботи до 1869 року
- •6.4.3. Перша спроба системи елементів. Зміна форми таблиці
- •6.4.4. Тріумф закону
- •Розділ 7. Історія органічної хімії від виникнення до утвердження структурної теорії
- •7. 1. Періодизація історії органічної хімії
- •7.2. Зародження органічної хімії
- •7.3. Аналітичний (другий) період
- •7.3.2. Відкриття ізомерії
- •7.3.4. Доструктурні теорії
- •7.3.4.1. Теорії радикалів
- •7.3.4.2. Теорії типів
- •7.4. Розвиток уявлень про валентність та хімічний зв’язок
- •7.5. Виникнення та розвиток класичної теорії хімічної будови
- •7.5.1. Передумови її виникнення
- •7. 5. 2. Теорія хімічної будови та її розвиток. Питання пріоритету
- •7.6. Теорії спорідненоємності
- •7.7. Стереохімія
- •7.8. Органічний аналіз у структурний період
- •7.9. Препаративна органічна хімія. Тріумф органічного синтезу
- •7.10. Прикладна органічна хімія
- •8.1.2. Періодизація історії фізичної хімії
- •8.2 Виникнення термодинаміки. Хімічна термодинаміка
- •8.3. Розчини та електролітична дисоціація
- •8.3.1. Рауль і кріоскопія
- •8.3.2. Електролітична дисоціація
- •8.4. Кінетика та каталіз хімічних реакцій
- •8.4.1 Закони газового стану. Кінетична теорія
- •8.4.2 Хімічна кінетика
- •8.4.3 Каталіз
- •8.5. Фізична органічна хімія
- •8.5.1. Вступ
- •8.5.2. Теорія резонансу
- •8.5.3. Теорія перехідних станів
- •Розділ 9. Неорганічна хімія та хімічна технологія від початку третього періоду до наших днів
- •9.1. Вступ
- •9.2. Нова металургія
- •9.3. Порошкова металургія
- •9.4. Хімія неметалів
- •9.5. Елементоорганічна хімія
- •Розділ 10. Розвиток хімічної науки та хімічної промисловості в Україні
- •10.1 Вступ. Донауковий період хімії в Україні
- •10.2. Роль наукових і освітянських центрів у становленні та розвитку хімії в Україні
- •10.2.1. Предтечі університетів.
- •10.2.2. Університети в Україні до 1917 р.
- •10.3. Національна Академія Наук України. Профільні інститути.
- •10.4. Хімічна промисловість на Україні
- •10.4.1. Азотна промисловість на Україні
- •10.4.2. Промисловість фарбників та напівпродуктів на Україні
- •Головні хімічні підприємства України
- •Розділ 2. Від давнини до р. Бойля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
- •Розділ 4. Розвиток методів хімічного аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
4.3.1. Розробка спеціальних методичних основ хімічного аналізу
Найвидатнішим ученим початку XIX століття був Ієнс Якуб Берцеліус, глибокий теоретик та витончений експериментатор. Щоб виходити з достовірних даних, він зайнявся розробкою та вдосконаленням аналітичних методів. Як вправний склодув, він сам виготовляв свій лабораторний посуд та вдосконалював аналітичну апаратуру. Вважається, що він винайшов пробірку та виготовив ділильну лійку, застосував платинові тиглі для прожарювання речовин, вдосконалив нагрівальні бані, застосовував малозольні фільтри. Для підвищення надійності результатів рекомендував проводити аналіз декілька раз. Точної схеми аналізу не наводить, але запропонував багато нових прийомів, наприклад, розкладання речовини хлором, методи дробної кристалізації. Ретельність аналітичних визначень дозволила йому відкрити нові елементи: церій, селен, торій. Берцеліус зосередив свої зусилля на визначенні хімічних пропорцій та атомних ваг. Він визначив сполучні та атомні ваги 45 елементів та відсотковий склад 2000 речовин.
В розвитку хімічного аналізу важливе місце займає Жозеф Луї Гей-Люсак (1778-1850). Учень Бертоле та Фуркруа, з 1809 року він професор Сорбони. Його внесок у розвиток методів хімічного аналізу багатогранний, перш за все це титрометричний (об’ємний) аналіз. Він досяг високої досконалості в аналізі газів, стандартизації умов та правильності виміру об’ємів. Відкритий ним закон об’ємного розширення газів при нагріванні (1802 р.) став науковою основною всього газового аналізу та для відкриття закону об’ємних відношень тим же Гей-Люсаком, так важливого в історії хімії (1805-1808 р.)
В 1810 р. разом із Тенаром Гей-Люсак опублікував розробку нового приладу та методики визначення вуглецю й водню в органічних сполуках. Суть цієї методики: наважку спалюють із хлоратом калію, продукти згорання підіймаються вертикальною трубкою, потім проходять через хлоркальцієву трубку та луг, за доважками того й іншого визначають кількість води та CO2 , що утворюються. В подальшому хлорат калію було замінено оксидом міді. Гей-Люсак займався дослідженням йоду, розробив сірководневий метод осаджування металів. Після робіт Гей-Люсака сірководневий метод розпочинає входити в широку практику аналітичної хімії, бо переваги, які він давав, виявилися суттєвішими, ніж незручності роботи із сірководнем.
Методичні досягнення Гей-Люсака в хімічному аналізі за перші 15 років XIX століття найшли відображення в п’ятитомному курсі хімії Тенара. Луї Жак Тенар (1777-1857), учень Воклена, п’ятий том свого курсу присвятив аналізу, але ця книжка не зіграла ролі в розповсюдженні методів аналізу. Таку роль зіграла книга Христіана Генріха Пфаффа (1773-1852), “Посібник з аналітичної хімії”, що вийшла в 1821 році. У своїй двохтомній книзі він зібрав практично всі нові методики аналізу. У схемі аналізу, яку запропонував Пфафф, вже проглядається певна система, пов’язана з послідовним застосуванням групових реактивів, але це ще тільки зародок системи аналізу, формування якої сталося в найближче десятиліття з моменту виходу у світ посібника Пфаффа.