Розділ 4. Розвиток методів хімічного аналізу

4.1. Виникнення хімічного аналізу

Аналітичні визначення, без сумніву, провадились вже в глибокій давнині, і практично зразу ж cформувались 3 головні хіміко-аналітичні задачі:

• ідентифікація (ототожнювання) випробовуваної речовини з уже відомою;

• повне чи часткове якісне визначення складу випробовувонаної речовини;

• повне чи часткове кількісне визначення вмісту складових частин у випробовувонаній речовині.

Ви вже знаєте, що словосполучення “хімічний аналіз” ввів у хімічну практику Р.Бойль. Цей термін поступово входить у хімічну літературу, а в 1801 році у Фрейберзі вийшов у світ “Посібник з хімічного аналізу мінеральних тіл”, написаний професором місцевої Гірничої Академії Вільгельмом Лампадіусом (1772-1842). В цьому творі вперше з’являється термін ”аналітична хімія” та її визначення як вид діяльності з розкладання мінеральних тіл із метою аналізу, тобто визначення складових частин.

По суті, перед сучасним хімічним аналізом стоять ті ж самі задачі, що і в давнину. В загальному значенні хімічний аналіз – це вивчення хімічного складу речовини. Залишається визначити, що розуміють під словом “склад”.

Уже стародавні мислителі розрізняли декілька рівнів складу. Так, в Аристотеля ми бачимо рівень якостей (сухість, вологість, тепло, холод), рівень елементів (вогонь, повітря, вода, земля), рівень сполук ( міксис) та рівень сумішей ( синтезис). В аристотелівских уявленнях багато аналогій із сучасними: елементний рівень ( сполука), речовинний чи компонентний (сумішей) та фазовий. І вже десь у середньовіччі розпочав виявлятись допоміжний рівень складу, який у нинішні часи ми називаємо структурно-груповим. Поняття про останній рівень сформувалось після відкриття мінеральних кислот. З’явились група солей – солі сірчаної кислоти ( з одним загальним началом), солі соляної, азотної та інших кислот.

Зрозуміло, що будь-яке уявлення про хімічний склад у кожному історичному періоді базувалось на пануючих теоретичних уявленнях. В алхімічний період, без сумніву, роль грала ртутно-сірчано-соляна концепція. В період флогістону аналіз зводився до визначення земель, тобто оксидів металів, що вважалися простими речовинами. І лише після формування нового поняття про елементи, відкриття кисню та виникнення вчень про стехіометричні співвідношення, про атоми, а потім і молекули, в аналітичній хімії з’являється надійна теоретична база.

Оскільки аналітична хімія – наука про методи, то в історії її формування цікаві ті рубежі, на яких відбувались якісні зміни в характері чи в групуванні аналітичних методів.

Початковий рубіж, коли окремі засоби сформувались у спосіб, тобто систему засобів, можна вважати 1-у половину XVI століття; у цей час у творах Агріколи та Бірінгучо з’явились перші аналітичні прописи.

Другий рубіж відноситься до останньої четверті XVII століття, коли Бойль формулює хіміко-аналітичну задачу, як особливий тип хімічного дослідження.

Третій рубіж – кінець XVIII століття, коли завершується важливий етап накопичення різних аналітичних способів та методів і об’єднання методів у групи, що призводить до появи перших спеціальних хіміко-аналітичних посібників та підручників.

Четвертий рубіж припадає на кінець першої третини XIX століття, коли в аналітичній хімії з’являються системи методів.

П’ятий рубіж припадає на початок 1860-х років, коли аналітична хімія розпочинає знаходити статус науки про аналітичні методи.