Розділ 3. II період історіЇ хімії. Учення про склад (Період об’єднання хімії)

3.1 Умови розвитку природознавства в другій половині XVII століття

Іатрохімія принесла велику користь розвитку хімії, відокремивши її від алхімії. Але вона протягом усього часу була і перешкодою розвитку хімії, бо звужувала поле її діяльності. Діячі технічної хімії йшли зовсім іншим шляхом, ставлячи хімію на службу людині. Але технічна хімія тоді не могла ні поставити, ні розв’язати основну проблему хімії. Використовуючи накопичені знання, на сцену історії виходять дослідники, які в XVII та XVIII століттях сприяли створенню перших наукових теорій хімії.

В II половині XVII століття в Європі широкий розвиток отримала мануфактура. Це призвело до розвалу старих феодальних кріпосних виробничих відносин та до великих змін в області ідеології. В ряді країн Європи ще в XVI столітті виник рух проти влади Ватикану. Настала епоха реформації в управлінні церквою, виникли самостійні, незалежні від Ватикану релігійні течії: лютеранство, кальвінізм, англіканська церква. Рух реформації супроводжувався тривалими релігійними війнами та соціальними потрясіннями.

Усе це призвело до краху релігійно – схоластичного світогляду, що панував у Європі протягом багатьох століть, та до виникнення матеріалістичного світогляду. У практику досліджень міцно ввійшов експериментальний метод, що призвів до ряду наукових відкриттів.

Найбільші успіхи були досягнуті в області механіки, математики, астрономії та фізики. Галілео Галілей (1564 -- 1642) заснував механіку. Торрічеллі (1608 – 1647) та Паскаль (1623 – 1662 ) досліджували атмосферу. Гюйгенс (1629 – 1695) створив хвильову теорію світла. Величезний внесок у розвиток механіки та астрономії вніс Ісак Ньютон (1643 – 1727), сформулювавши закони руху та відкривши закон всесвітнього тяжіння. Бурхливий розвиток науки супроводжувався виникнення наукових товариств та академій наук. В 1652 р. в Германії була заснована Академія природодослідників (Леопольдіна), яка існує й донині. В 1657 році у Флоренції розпочала свою діяльність Академія досвіду. В 1662 р. в Лондоні було засновано Королівське товариство (Royal Society) , нарешті, в 1666 р. виникла Паризька академія наук.

Зі значних філософів не можна не відзначити Френсиса Бекона Веруламського (1561 – 1626), який запропонував замість старого дедуктивного методу, що базується на релігійній схоластиці, індуктивний метод дослідження, поставивши перед натуралістами завдання дослідного випробування. Головним методом наукового дослідження він проголосив організований та спланований експеримент. Його філософія вплинула на розвиток природознавства. В XVII столітті відродилась грецька атомістика у вигляді корпускулярної теорії ( від латин. corpuscula – частка), її розвивали Рене Декарт (1596 – 1650), П’єр Гасенді (1592 – 1655), та Г. Лейбніц (1643 – 1727). Але їх погляди недалеко відійшли від античних.

Хоч за Ньютона наукова революція досягла найвищої точки, в хімії перехід від простого якісного опису до кількісного виміру відбувся лише по столітті після відкриттів Ньютона. Як це і не парадоксально, але, зводячи будинок класичної астрономії та фізики, грандіозність та красота якого захопила науковий світ, Ньютон залишався прибічником алхімії і завзято шукав рецепт перетворення металів у золото.

Але хіміки лише частково винні в тому, що алхімічний шлях виявився таким довгим. Справа в тому, що кількісні методи Ньютона дуже важко застосувати в хімії, бо для цього результати хімічних дослідів треба подати таким чином, щоб їх можна було піддати математичній обробці. Та все ж хіміки робили успіхи , про що свідчать роботи Р. Бойля.