- •Навчально-методичний посібник
- •Ужгород–2011
- •Вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища. Адсорбція
- •1.1.Визначення поверхневого натягу і адсорбції поверхнево-активних речовин на межі рідина–повітря
- •Хід роботи
- •1.2.Дослідження поверхневої активності речовин гомологічного ряду
- •Хід роботи
- •1.3.Визначення питомої поверхні вугілля методом вимірювання ізотерм адсорбції поверхнево-активної речовини
- •1.4.Адсорбція оцтової кислоти вугіллям
- •1.5.Вплив адсорбційних шарів на змочування твердих поверхонь
- •Хід роботи
- •1.6. Визначення критичної концентрації міцелоутворення в розчинах пар
- •А) Визначення ккм по поверхневому натягу
- •Хід роботи
- •Б) Кондуктометричне визначення ккм
- •Хід роботи
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем
- •2.1.Одержання золей методом заміни розчинника
- •2.1.1.Одержання золю каніфолі
- •2.1.2.Одержання золю сірки
- •2.1.3.Одержання етерозолю хлориду натрію
- •2.2.Одержання золей при проходженні хімічної реакції
- •2.2.1.Одержання золей галогенідів срібла
- •Хід роботи
- •2.2.2.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Крекке)
- •2.2.3.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Грема)
- •2.3.Одержання золей методом пептизації
- •2.3.1.Одержання золю гідроксиду алюмінію
- •2.3.2.Одержання золю оксиду ванадію (V)
- •2.3.3.Одержання золю сірчистого кадмію
- •2.3.4.Одержання золю берлінської лазурі
- •2.3.5.Одержання золю гідроксиду хрому (III)
- •2.3.6.Одержання золю фосфату алюмінію
- •2.3.7.Одержання золю фосфату заліза
- •2.5.2.Одержання гелю хлориду свинцю
- •2.6.Діаліз розчину желатину
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем з.1.Визначення величини електрокінетичного потенціалу методом електрофорезу
- •3.2.Визначення знаку заряду колоїдної частинки (капілярний аналіз)
- •3.3.Аналіз суміші барвників
- •3.4.Визначення ізоелектричної точки білків
- •3.5.Вплив домішок солей на положення ізоелектричної точки казеїну
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •4.1.Коагуляція колоїдних розчинів електролітами
- •4.2.Визначення порогу коагуляції золів гідроксиду заліза і йодиду срібла
- •Хід роботи
- •4.3.Визначення коагуляції золю каніфолі хлоридом алюмінію (перезарядження золю і неправильні ряди)
- •4.4.Порівняння висолюючої дії електролітів на розчин желатини
- •4.5.Захисна дія желатини
- •Хід роботи
- •Тема 5. Молекулярно-кінетичні та оптичні властивості дисперсних систем
- •5.1.Визначення концентрації золю каніфолі
- •Візуальний нефелометр
- •Хід роботи
- •5.2.Вивчення кінетики утворення золю сірки
- •Хід роботи
- •5.3.Визначення середнього розміру частинок золю нефелометричним методом
- •Хід роботи
- •5.4.Седиментаційний аналіз
- •Хід роботи Методика аналізу на седиментометрі Фігуровського
- •Методика аналізу на торзійних терезах
- •Тема 6. Структуроутворення дисперсних систем
- •6.1.Визначення молекулярної маси полімерів віскозиметричним способом
- •Хід роботи
- •6.2.Вплив нагрівання на в’язкість суспензії крохмалю
- •6.3.Визначення часу тиксотропного застуднівання гелей гідрату оксиду заліза
- •6.4.Набухання гелів
- •Хід роботи
- •6.5.Дослідження швидкості набухання желатини
- •6.6.Утворення кристалів йодиду свинцю в студні кремніевої кислоти
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •7.1.Методи визначення фаз в емульсії
- •А) Метод змішування
- •Б) Метод електропровідності
- •В) Метод забарвлення
- •7.2.Приготування емульсії бензолу у воді
- •7.3.Одержання і дослідження емульсій типу м/в та в/м
- •7.4.Одержання розведених емульсій різних масел у воді методом заміни розчинника
- •7.5.Одержання прозорої емульсії гліцерину в оцтовоаміловому ефірі
- •7.6.Тиксотропні властивості емульсій
- •7.7.Дослідження стійкості піни
- •7.8.Визначення “часу життя” крапель на поверхні розділу масло-вода
- •Перелік питань для підготовки до колоквіумів вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища
- •Тема 1. Адсорбція
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем. Методи їх очищення
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •Тема 5. Оптичні та молекулярно-кінетичні властивості дисперсних систем
- •Тема 6. Структуроутворення в дисперсних системах
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •Рекомендована література
1.2.Дослідження поверхневої активності речовин гомологічного ряду
Поверхневою активністю g, називається величина, яка рівна зниженню поверхневого натягу розчину при зміні концентрації поверхнево-активної речовини на одиницю:
.
Для органічних речовин поверхнева активність залежить від розміру та будови вуглеводневого радикалу. Траубе та Дюкло сформулювали відповідне правило:
При збільшенні вуглеводневого радикалу на одну СН2-групу поверхнева активність зростає в 3,2 рази:
,
де n – число СН2-груп у вуглеводневому радикалі.
Експериментальне підтвердження правила Траубе-Дюкло здійснюють слідуючим чином.
За кутовим коефіцієнтом дотичних, проведених в точці С = 0, де =0 визначають поверхневу активність трьох сусідніх членів гомологічного ряду ПАР (тобто gn, gn+1, gn+2) згідно ж правила Траубе-Дюкло
.
Рис.1.4. Ізотерми поверхневого натягу гомологічного ряду ПАР
Визначення здійснюють графічним методом (рис.1.4). Для побудови графіка використовують результати зміни величини поверхневого натягу для розчинів різної концентрації С при сталій температурі.
Максимальну поверхневу активність визначають як тангенс кута нахилу дотичної, проведеної до ізотерми поверхневого натягу ( =f(C) )через її початкову точку 0. Тангенс кута tg виражають відношенням у відповідних масштабах: g0=tg .
Поверхнева активність в даній точці ізотерми рівна відношенню пониження поверхневого натягу до тієї концентрації ПАР – С,яка її викликає:
.
Особливу увагу слід звертати на проведення досліду в одних умовах, оскільки від цього залежить точність розрахунків величини поверхневої активності поверхнево-активних речовин.
Хід роботи
Із вихідних розчинів ПАР готують 5–6 розчинів різних концентрацій послідовним розведенням попереднього розчину в два рази (для кожної ПАР). Природа ПАР та концентрації їх вихідних розчинів вказуються викладачем. Величину поверхневого натягу одержаних розчинів ПАР вимірюють за методом Ребіндера, описаного в роботі 1.1.
За результатами досліду будують ізотерми поверхневого натягу =f(C). Найоптимальнішим порядком розрахунку коефіцієнта Траубе є графічний метод. Масштаб при побудові графіків вибирають таким чином, щоб кути нахилу початкових ділянок ізотерм до горизонтальної осі (осі абсцис) становили від 30 до 600. На початку осі ординат необхідно відкласти найменше значення із отриманих під час досліду або ж близьке до цього число. Вісь концентрації розпочинають з початку координат, коли С=0, що відповідає дистильованій воді.
Після побудови ізотерм досліджуваних ПАР, розраховують поверхневі активності згідно описаного вище графічного методу.
Одержані результати записують в слідуючу таблицю:
Концентрація речовини, См, моль/л |
Висота підняття рідини в манометрі h , мм |
Поверхневий натяг , дин/см |
Поверхнева активність g |
Дистильована вода |
|
|
|
ПАР ... |
|
|
|
|
|
|
|
