Хід роботи

Для виконання роботи в пробірках готують шість слідуючих буферних розчинів:

Склад розчинів, мл	Номери пробірок
	1	2	3	4	5	6
0,1N СН3СООН 0,1N СН3СООNa H2O дист.	9 1 	7 3 	5 5 	3 7 	1 9 	  10
Значення рН	3,8	4,4	4,7	5,0	5,6	7

В градуйовані пробірки насипають по 0,1 г сухого порошку желатини, точно відзначають об’єм сухої речовини в пробірках. Потім в кожну з пробірок вливають 5 мл одного з приготовлених розчинів з відповідним значенням рН. Через годину заміряють об’єм набухлої желатини. Ступінь набухання розраховують за формулою:

Дані експерименту записують в таку таблицю:

Склад розчинів	Номери пробірок
	1	2	3	4	5	6
рН буферного розчину Об’єм желатини до набухання V0, мл Об’єм набухлої желатини V, мл Ступінь набухання , %	3,8	4,4	4,7	5,0	5,6	7

6.5.Дослідження швидкості набухання желатини

Швидкість набухання досліджують двома методами  ваговим і об’ємним. При ваговому методі пластинку желатини або агар-агару (0,51,0 г) зважують на аналітичних терезах і переносять пінцетом у стакан з водою, температура якої 2025 С.

Рис.6.2. Прилад для визначення швидкості набухання

Стакан з водою заздалегідь вміщують у термостат, щоб встановилась певна температура. Відзначають час занурення желатини у воду і через 5 хв виймають желатину з води, знімають фільтрувальним папером краплі води з її поверхні і зважують. Всього проводять 68 зважувань через 5, 10, 20, 40, 60, 90 i 120 хв і т.д.

Дослід проводять до тих пір, поки вага пластинки не перестане змінюватись, що відповідає максимальній кількості поглинутого розчинника.

Результати зважування записують в таку таблицю:

, хв	Wп	W=Wп–W0	lg(Wmax–W)
0 5 10 і т.д.

Примітка:

W₀ – вихідна вага пластинки;

W_п – вага пластинки після перебування у розчиннику протягом часу ;

W – вага поглиненого розчинника за час ;

W_max – максимальна кількість поглиненої речовини.

За рівнянням:

обчислюють W_max і К, зіставляючи попарно ці рівняння після підстановки і будують криву в координатах W і . За завданням викладача визначають величину dW/d в певному інтервалі часу.

При об’ємному методі можна використати прилад ЛГУ (рис.6.2). Прилад являє собою градуйовану трубку, з однієї сторони якої міститься закритий резервуар 1, а з другої  резервуар 2 з притертою пробкою. Всередині цього резервуару припаяний скляний стержень 3, на який наколюють зважений шматочок желатини.

У прилад наливають точно виміряний об’єм бензолу і закривають пробкою. Ставлять прилад вертикально так, щоб резервуар 2 був знизу, і відмічають положення меніска води. Потім повертають прилад у горизонтальне положення і вміщують шматочок досліджуваної желатини на скляний стержень. Закривають прилад пробкою, знову приводять у вертикальне положення і відмічають нове положення меніска. Різниця рівнів дає об’єм желатини. Після цього желатину виймають і висушують фільтрувальним папером. Бензол виливають, а прилад висушують.

Потім у прилад наливають виміряний об’єм води і ставлять його у вертикальне положення таким чином, щоб знизу був резервуар 1. Повертають прилад у горизонтальне положення, зважену желатину знову наколюють на стержень 3. Через 5, 10, 20, 40, 60, 90 хв і так далі прилад ставлять вертикально (щоб резервуар 1 був знизу) і заливають так доти, поки не буде змінюватись об’єм непоглинутої води. Після цього виливають воду, не виймаючи набухлої желатини, заповнюють прилад бен­золом i визначають об’єм набухлої желатини так, як визначали об’єм до набухання. Порівнюючи визначений об’єм поглинутої води з відповідною кількістю поділок градуйованої трубки, визначають ціну поділки. За результатами досліду знаходять величину К, для чого будують криву в координатах lg(W_max–W)=f().

Щоб перевести кількість поглинутої води з поділок градуйованої трубки на мілілітри, проводять калібрування. Для цього наливають у прилад дистильовану воду так, щоб був заповнений нижній резервуар, далі додають у прилад поступово 0,6; 0,8; 1,0; 1,2; 1,4; 1,6 мл i т.д. води за допомогою піпеток i порівнюють кількість добавленої води з відповідною кількістю поділок.

Результати досліду записують в слідуючу таблицю:

Час, який минув з початку досліду	Рівень води в трубці, приладу поділки трубки	Сумарна кількість поглинутої рідини				Wmax–W	lg(Wmax–W)=f()
		поділки трубки	мл	г	% від маси желатини