3.5.Вплив домішок солей на положення ізоелектричної точки казеїну

Готують розчин казеїну в 0,1N розчині оцтовокислого натрію таким чином, як це зазначено в роботі 3.4.

В дев’ять пробірок наливають дистильовану воду, розчин оцтової кислоти і 1 мл розчину солі, наприклад, роданіду натрію, як це було вказано в таблиці роботи 3.4 (з тією лише відмінністю, що крім води вводиться в кожну пробірку по 1 мл розчину солі – 1N NH₄SCN).

В наступні дев’ять пробірок наливають таку ж кількість води і оцтової кислоти, а замість роданіду натрію приливають 0,001N розчин хлориду алюмінію. Потім в кожну пробірку додають 1 мл розчину казеїну, перемішують і через 5 хв. зазначають ступінь помутніння хрестиками.

Слід пояснити, які йони доданих солей впливають на положення ізоелектричної точки і в яку сторону вона зсувається в присутності хлориду алюмінію та роданіду натрію.

Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем

4.1.Коагуляція колоїдних розчинів електролітами

Одержаний згідно методики (2.2.3.2) і охолоджений до кімнатної температури золь гідроксиду заліза(ІІІ) розливають у 8 колбочок по 20 мл в кожну.

Золь Fe(OH)₃ в перших двох колбочках титрують розчином K₂SO₄, золь інших двох колбочок – розчином K₃[Fe(CN)₆] до початку коагуляції, що спостерігають по помутнінню золю.

В чотири наступні колбочки наливають 0,5%-ний розчин желатини по 10 крапель і теж титрують розчинами K₂SO₄ та K₃[Fe(CN)₆].В цьому випадку електролітів на титрування йде більше. Це вказує на те, що желатина підвищує стабільність колоїдів, виявляючи захисну дію.

Результати титрування записують в слідуючу таблицю:

	номери колбочок	K2SO4	номери колбочок	K3[Fe(CN)6]
Без желатини	1 2		3 4
З желатиною	5 6		7 8

4.2.Визначення порогу коагуляції золів гідроксиду заліза і йодиду срібла

Для досліду використовують золь гідроксиду заліза або золь йодиду срібла, щоб визначити поріг коагуляції. Визначають коагуляцію при додаванні NaCl, KCl, BaCl₂, K₂SO₄, K₃[Fe(CN)₆], проводячи дві серії дослідів. У першій серії визначають поріг коагуляції приблизно, у другій серії – більш точно.

Хід роботи

Вихідна концентрація солей–коагулянтів у першій серії – 0,25N. У чисті пробірки (всього 21 пробірка) наливають по 4 мл золю, взятого для дослідження, і додають по 1 мл розчинів солей різних концентрацій. Для цього вихідні розчини кожної солі розбавляють у відношенні: 1:1; 1:4; 1:16; 1:64; 1:256. В одну з пробірок з золем додають 1 мл дистильованої води. Після додавання розчинів солей пробірки з золем струшують.

Для зручності пробірки в штативах групують окремо за коагулянтом, розміщуючи Їх у порядку зміни концентрації.

При виконанні дослідів спочатку наливають у всі пробірки золь, додають розчини одного з коагулянтів і зазначають час. Потім додають розчини другого коагулянту і також зазначають час і т.д. Через годину після додавання коагулянтів відмічають пробірки, в яких настала коагуляція.

За результатами приведених дослідів визначають знак електричного заряду золей, звертаючи увагу на те, що основну роль в коагулюючій дії відіграє валентність протийонів.

Для другої серії дослідів беруть розчини одного з електролітів з одновалентними протийонами і одного з електролітів з двовалентними. Для кожної з цих солей готують розчини п’яти концентрацій, величини яких повинні бути між двома сусідніми концентраціями, при якій відбулась коагуляція (с=х) і при якій вона не відбулася (с=х/4). Дослід проводять так, як з першою серією розчинів коагулянтів.

Результати експериментів записують в нижче приведену таблицю 1 та таблицю 2.

Наявність коагуляції позначають знаком "+", відсутність -знаком "-".

Таблиця 1. Результати дослідів (наближені).

Коагулянт	Перша серія дослідів
Розведення	1:1	1:4	1:16	1:64	1:256
NaCl	+	+	–	–	–

Поріг коагуляції С_К обчислюють за формулою:

,

де С₀ – вихідна концентрація;

n – розведення;

m₁ – об’єм золю в пробірці;

m₂ – об’єм доданого у пробірку розчину коагулянту.

Таблиця 2. Результати дослідів (точні).

Коагулянт	Друга серія дослідів
Розведення	X:1	X:1,5	X:2	X:3	X:4

Наприклад, якщо вихідна концентрація коагулянту 0,25N, розведення розчину мінімальної концентрації, при якому відбулась коагуляція, буде 8 (1:8), кількість золю в пробірці 4 мл і кількість доданого коагулянту 1 мл, підставивши зна­чення відповідні у формулу (1), одержують

г-екв/л

Для характеристики золю треба також враховувати ступінь розведення його при додаванні коагулянту.