Хід роботи

У три конічні колби піпеткою наливають по 20 мл 0,05N розчину йодиду калію і додають з бюретки, енергійно перемішуючи або збовтуючи, 0,05N розчин нітрату срібла: у першу колбу наливають 16, у другу – 18, а в третю – 20 мл цього розчину.

Видозмінюють дослід: у три колби наливають по 20 мл 0,05N розчину нітрату срібла і додають з бюретки 16; 18; 20 мл 0,05N розчину йодиду калію.

Визначають заряд колоїдних частинок у кожному розчині (див. роботу 3.2). Здійснити це можна і слідуючим чином: розчини заливають в U–подібну трубку і 5 хв проводять електрофорез з платиновими електродами. За просвітлінням розчину біля одного електрода і відкладанням дисперсної фази на другому електроді визначають знак заряду.

Якщо замість йодиду калію взяти бромистий калій або хлористий калій, то утворюються більш грубодисперсні і менш стійкі золі броміду та хлориду срібла з великими частинками і з чітко вираженою схильністю до старіння.

Результати спостереження записують в таку таблицю:

Характеристика і кількість вихідного розчину, мл	Характеристика і кількість прилитого з бюретки розчину, мл	Зовнішній вигляд розчину	Визначений заряд колоїдних частинок
0,05N розчин AgNO3 20 20 20	0,05N розчин КІ 16 18 20
0,05N розчин КІ 20 20 20	0,05N розчин AgNO3 16 18 20

2.2.2.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Крекке)

Окремим випадком реакції подвійного обміну є реакція гідролізу, де другим компонентом є вода, яка переважно під час реакції присутня в надлишку.

Цей метод застосовують в основному для одержання золей гідроксидів важких металів. Гідролітична рівновага, що наступає в результаті реакції, залежить від концентрації і температури і з підвищенням температури та з підвищенням розведення ступінь гідролізу зростає. Це використовують при одержанні золю гідроксиду заліза за даним методом.

Суть його полягає в слідуючому: в колбі нагрівають до кипіння 200 мл дистильованої води і в неї додають окремими невеликими порціями 30 мл 2%-ного розчину FeCl₃. Спочатку одержується гідрат оксиду заліза по схемі (за рівнянням реакції):

FeCl₃+ 3Н₂О  Fе(ОН)₃ + 3НСl

Молекули Fе(ОН)₃ вступають в хімічну взаємодію з НСl :

Fе(ОН)₃ + НСl  FeОСl + 2H₂O

Молекули FeОСl дисоціюють на йони:

FeОСl  FeО⁺ + Сl^–

На поверхні колоїдної частинки із розчину адсорбуються ті йони, які за своєю природою близькі до складу ядра. Тоді будову колоїдної частинки золю гідроксиду заліза(III) схематично можна зобразити так:

{m[Fе(ОН)₃]nFeО⁺(n-x)Сl^–}^x+хСl^–

Таким чином після кількох хвилин кип’ятіння в результаті гідролізу утворюється червоно-коричневий золь гідроксиду заліза. При охолодженні реакція протікає в протилежному напрямку. Тому одержаний гідрозоль рекомендується ще гарячим піддати діалізу.

2.2.3.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Грема)

В цьому методі гідроліз розчиненого FeCl₃ з здійснюється при взаємодії його з водним розчином вуглекислого амонію.

Реакція виражається рівнянням

2FeCl₃ +3(NH₄)₂CO₃ + H₂O  2FеО(OН) + 6NH₄Cl + 3CO₂

Карбонат тривалентного заліза – сіль слабої основи та слабої кислоти – у водному розчині не може існувати, оскільки в цих умовах він повністю розщеплюється на гідрат оксиду заліза FеО(OН) та СО₂.

Для одержання золю до 1N розчину FeCl₃ при інтенсивному перемішуванні додають по краплинах концентрований розчин (NH₄)₂CO₃ (2N) до тих пір, поки утворений на початку осад повністю не розчиниться.

Одержаний темний червоно-коричневнй золь майже не дає явище конусу Тіндаля, що свідчить про його високу дисперсність. Стійкість золю настільки велика, що він може бути використаний для концентрування, причому він набуває тиксотропних властивостей.

Для усунення надлишку електроліту золь рекомендується піддати діалізу, який можна продовжувати до повного зникнення реакції на йон Cl^– в зовнішній рідині (утворення помутніння АgCl при додаванні до окремої порції діалізату АgNО₃).

Будова міцели мало вивчена. В свіжоприготовленому золі частинки заряджені негативно або є нейтральними, після діалізу вони набувають позитивного заряду.