Міністерство освіти і науки,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ України
Національний авіаційний університет
ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Методичні рекомендації
до практичних занять та виконання курсової роботи
для студентів спеціальності
7/8.050104 «Фінанси»
Київ 2012
Міністерство освіти і науки,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ України
Національний авіаційний університет
ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Методичні рекомендації
до практичних занять та виконання курсової роботи
для студентів спеціальності
7/8.050104 «Фінанси»
Київ
Видавництво Національного авіаційного університету
«НАУ-друк»
2012
УДК 336.11(076.5)
ББК У291.931я7
У 677
Укладачі: О. Ю. Жам, І. О. Селіверстова
Рецензент: О. М. Рибак
Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол № _ від “___” _______2011 р.)
Податковий менеджмент: методичні рекомендації до практичних занять та виконання курсової роботи / уклад.: О. Ю Жам, І. О. Селіверстова – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2012. – 32 с.
Подано методичні рекомендації до практичних занять та виконання курсової роботи з основних тем дисципліни “Податковий менеджмент”.
Для студентів спеціальності 7/8.050104 «Фінанси».
вступ
Дисципліна «Податковий менеджмент» забезпечує базову підготовку економістів зі спеціальності «Фінанси» і є фундаментальною в межах спеціальності 7/8.050104.
Основною метою дисципліни є формування науково-теоретичних та методологічних знань з питань організації податкової діяльності, податкового обліку і планування на мікроекономічному рівні, набуття професійних навичок роботи з контролюючими органами, необхідних майбутнім спеціалістам для управління у сфері оподаткування.
Головне завдання дисципліни – засвоєння понятійного апарату теорії податкового менеджменту, вивчення нормативних і законодавчих актів щодо здійснення податкового контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків, а також форм і методів податкового контролю; засвоєння основних принципів взаємодії економічних суб’єктів з податковими органами та порядку оскарження дій посадових осіб у разі виникнення конфліктів інтересів між економічними суб’єктами платниками податків і податковими органами.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен:
знати: теоретичні та організаційні основи податкового менеджменту, роль податкової складової в бюджетних надходженнях; функції контролюючих органів з адміністрування податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами; методи покриття податкового боргу; порядок постановки на облік платників податків; форми та методи податкового контролю і сутність роботи податкових органів; види відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; особливості проведення податкового аудиту з окремих видів податків;
уміти: здійснювати контроль над правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та платежів; аналізувати та роз’яснювати окремі положення податкового законодавства, давати пропозиції щодо його вдосконалення; вирішувати дискусійні питання; визначати податкові зобов’язання платника податків та узгоджувати їх з податковими органами; розраховувати суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства; оскаржувати дії податкових органів у разі виникнення конфліктів інтересів; самостійно творчо мислити та приймати рішення в умовах складного податкового законодавства; проводити внутрішній аудит повноти та своєчасності сплати до бюджету податків.
Навчальний матеріал дисципліни структурований за модульним принципом і складається з трьох навчальних модулів:
модуль 1 «Податкове адміністрування»;
модуль 2 «Податковий контроль за повнотою та своєчасністю сплати податків «;
модуль 3 «Курсова робота»; виконується у вигляді написання рефератів на визначену тематику та нормативно-інструктивних джерел на задану тему.
Методичні вказівки складено для надання студентам методичної допомоги щодо організації раціональної та ефективної роботи з вивчення дисципліни та підготовки до складання іспиту.
Модуль І
Податкове адміністрування
Практичне заняття 1
Адміністрування оподаткування
План
Податкове зобов’язання та методи його визначення.
Податковий борг та джерела його погашення.
Податковий арешт та його види.
Види відповідальності платників податків.
Література: [1]; [2]; [3]; [5]; [11]; [12]
Методичні рекомендації
Метою цього заняття є засвоєння основних понять, принципів та методів адміністрування податків.
Результатом підготовки до практичного заняття 1 має стати знання студентом таких основних понять як, «податкове зобов’язання», «податковий борг», «податковий арешт» та вміння визначити вид відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
Вивчаючи тему, варто звернути увагу на методи визначення податкового зобов’язання, дати його виникнення та порядок узгодження; джерела погашення податкового боргу та умови застосування податкового арешту на майно платника податку.
Готуючись до практичного заняття, слід пам’ятати, що однією з функцій ДПІ з адміністрування оподаткування є прийом, обробка та аналіз показників податкових декларацій, узгодження податкових зобов’язань платників податків.
Варто запам’ятати, що податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, зокрема податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). А сума податкового зобов’язання з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету, вважається узгодженою податковим агентом або платником податку в момент виникнення податкового зобов’язання, яке визначається за календарною датою, встановленою Податковим кодексом для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (тобто упродовж 10 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем подачі податкової декларації).
Слід знати, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, крім випадків, передбачених для подання декларації для фізичних осіб і фізичних осіб-підприємців – протягом 60 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що наступають за звітним;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців – протягом 40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Потрібно засвоїти, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом.
Слід звернути увагу на методи визначення податкового зобов’язання, яке визначається податковим органом прямим та непрямим методами.
Зауважимо, що визначення податкового зобов’язання прямим методом здійснюється податковим органом на основі первинних документів та даних бухгалтерського обліку платника податку, на підставі яких визначається податкова база для оподаткування.
Непрямі методи – це визначення сум податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які беруться для розрахунку податкового зобов'язання.
За результатами визначення суми податкового зобов’язання податковим органом платнику податку надсилається податкове повідомлення щодо суми визначеного податкового зобов’язання.
Податкове повідомлення-рішення – це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Податковим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.
Слід підкреслити, що узгоджені суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій (за їх наявності, наприклад, за результатами документальної перевірки), не сплачені в установлені строки, визнаються сумою податкового боргу такого платника податків. У разі його виникнення податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги.
Податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Перша надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; друга – не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) платнику податків першої податкової вимоги у разі непогашення за цей період суми податкового боргу.
Зауважимо, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків щодо погашення податкового боргу майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає у разі:
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що наступає за останнім днем зазначеного строку;
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.
Слід запам’ятати, що право податкової застави не потребує письмового оформлення.
Вивчаючи право податкової застави, варто звернути увагу на такі умови:
1. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.
2. Право податкової застави не поширюється на майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».
Зауважимо, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
3. Право податкової застави має пріоритет перед будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна.
Слід зазначити, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, який має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керівника, який повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керівник описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керівник має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Слід пам’ятати, що сутність податкової застави, яка полягає в тому, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, зберігає право вільно розпоряджатися ними, за винятком операцій, що передбачають письмове узгодження з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами не меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, надходження вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
Зауважимо, що платник податків може відчужувати майно, яке перебуває в податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
Слід запам’ятати, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Доцільно звернути увагу на термін стягнення коштів та продаж майна платника податків, який проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
До платника податку, який має податковий борг, може застосовуватись адміністративний арешт майна платника податків.
Варто засвоїти матеріал про обставини, за якими може бути застосований арешт майна платника податку. До таких обставин відносяться:
платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
платник податків не допускає податкового керівника до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Вивчаючи обставни арешту майна, слід проаналізувати їх умови, зокрема: повний арешт майна, який полягає у забороні платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону; умовний арештом майна, що визнається обмеженням платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Зауважимо, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:
відсутністю протягом визначеного законом строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
погашенням податкового боргу платника податків;
усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;
ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;
скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;
прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;
пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Слід знати, що платники податку несуть відповідальність за порушення чинного податкового законодавства, яка може бути кримінальною, адміністративною та фінансовою.
Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є: наявність умислу; значний розмір суми, прихованої від оподаткування; подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати податків; попередня змова групи осіб; злісність ухилення. Кримінальна відповідальність передбачається також за значні, крупні та особливо крупні заниження сум податків та обов’язкових платежів. Вона наступає в тому випадку, якщо до бюджету недоплачені податки на суму в 1000 і більше разів «звичайної» податкової соціальної пільги, встановленої чинним законодавством.
Рішення про міру карної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.
Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займає адміністративна відповідальність.
Слід зауважити, що в певних випадках податкові органи мають право застосувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу.
Слід підкреслити, що крім адміністративної відповідальності, до платників податків застосовуються фінансові санкції за податкові порушення, які відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються у вигляді штрафів та нарахування пені за затримку внесення податку.
Зауважимо, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)– плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. А після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
До того ж пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань (без урахування пені), не сплачених у встановлені законодавством строки.
Сума пені розраховується за такою формулою:
Y = S х К : 100% х U х 1,2/ R,
де, Y сума пені, що нараховується на фактично непогашену суму податкового боргу (завжди округлюється до другого знака після коми); S – фактично непогашена сума податкового боргу; К – кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання; U – більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (або його частини) погашення; 1,2 – коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних облікової ставки НБУ; R – кількість днів у календарному році.
Отже, засвоєння основних принципів з адміністрування податками дає можливість платникам податку уникнути зайвих витрат, пов’язаних з неправильною організацією взаємовідносин платників податків з податковими органами та несвоєчасною сплатою податків.
Контрольні питання
Розкрийте сутність податкового зобов’язання.
Охарактеризуйте порядок узгодження податкового зобов’язання.
Розкрийте методи визначення податкового зобов’язання.
Розкрийте сутність податкової застави.
Наведіть види податкового арешту.
Охарактеризуйте основні види відповідальності платників податків.
Практичне заняття 2
Податковий контроль та порядок його здійснення
План
1. Сутність податкового контролю та його форми.
2. Класифікація податкових перевірок.
3. Оформлення результатів перевірки.
4. Оскарження дій податкових органів платниками податків.
Література: [2];[13]; [14]; [15]
Методичні рекомендації
Метою цього заняття є вивчення різних форм податкового контролю і засвоєння порядку проведення різних видів податкових перевірок та вимог щодо їх проведення.
Результатом підготовки до практичного заняття 2 має стати знання студентом існуючих форм податкового контролю, видів податкових перевірок, їх особливостей та порядок і вимоги щодо їх проведення; умови допуску контролюючих органів до різних видів перевірок, а також оскарження дій податкових органів платниками податків.
Після засвоєння матеріалу практичного заняття студент повинен уміти оскаржувати дії податкових органів за результатами податкових перевірок та аналізувати результати податкових перевірок наведених в актах податкових перевірок.
Готуючись до практичного заняття, слід пам’ятати, що податковий контроль – це система заходів, які вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зауважимо, що податковий контроль здійснюється шляхом:
ведення обліку платників податків;
інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;
перевірок та звірок відповідно до вимог чинного Податкового кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Слід звернути увагу, що основними формами контрольної роботи податкової служби є перевірки, які можуть бути камеральними, документальними (плановими або позаплановими; виїзними або невиїзними) та фактичними.
Варто запам’ятати, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Вона проводиться податковими інспекторами за місцезнаходженням державної податкової служби, здійснюється на основі бухгалтерської звітності, податкових декларацій (розрахунків) та інших документів і додатків, які подаються в податкову інспекцію, а також даних, що є в органах державної податкової служби, документів і відомостей. Податковий інспектор у момент одержання декларації перевіряє: повноту і своєчасність подання звіту, податкових декларацій, розрахунків; дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів; правильність звітних даних; відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків, даним, відображеним у звітності; правильність арифметичних дій та визначення сум і термінів сплати або повернення з бюджету належних сум. Оформлюється актом, підписаним податковим інспектором, який здійснив перевірку, і керівником податкової служби. Матеріали камеральної перевірки використовуються для проведення подальших податкових перевірок.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка повинна передбачатися у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, у середнім – не частіше, ніж раз на два календарних роки, з високим – не частіше одного разу на календарний рік.
Вивчаючи зміст документальних перевірок, слід звернути увагу на можливі її види, а саме: планові або позапланові; виїзні або невиїзні:
документальна планова невиїзна перевірка це перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби;
документальна планова невиїзна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків;
документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Зауважимо, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин:
за наслідками перевірок інших платників податків або в разі отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
платником податків подано до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;
виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;
розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у Податковому кодексі (розділ 5), та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Така документальна позапланова виїзна перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;
щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної в разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;
отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону в кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;
органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише в тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. Зазначене обмеження у підставах проведення перевірок платників податків не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться в межах порушеної кримінальної справи.
Слід ознайомитися з процедурою проведення документальної позапланової перевірки. Зауважимо, що керівник органу державної податкової служби приймає рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом. Тривалість документальних позапланових перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, інших платників податків – 10 робочих днів.
Продовжити строки проведення документальних позапланових перевірок, можна за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва – не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів.
Слід звернути увагу також на вимоги допуску посадових осіб органів податкової служби до проведення різних видів документальних перевірок та порядок їх проведення.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, зокрема свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Слід розглянути вимоги до порядку проведення фактичних перевірок.
Тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб.
Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб.
Слід розглянути також порядок оформлення результатів перевірок, які подаються у вигляді акта або довідки та підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, платниками податків або їх законними представниками (за наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо таких порушень немає, складається довідка.
Варто дослідити також зміст та структуру акта податкових перевірок та процедуру оскарження дій податкових органів платником податків у адміністративному та судовому порядку.