
- •Циклова комісія „математики, інформатики та комп’ютерної техніки”
- •Для студентів економічних спеціальностей.
- •Тема 1:Поняття двоїстості
- •Тема 2:Динамічне програмування (дп)
- •Тема 3: Транспортна задача за крітерієм часу
- •Тема 1:Поняття двоїстості Задача оптимального використання сировини через побудову двоїстої задачі
- •З цих відходів можна налагодити випуск п типів неосновної продукції. Позначимо через
- •Підприємство відмовиться від випуску продукції першого типу, якщо
- •Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст Теорема 1
- •Теорема 3
- •Замінемо в рівності (9) диференціали приростами. Отримуємо
- •Зауваження
- •Тема 2:Динамічне програмування (дп) Основні поняття
- •Задача перспективного планування
- •Особливості задач динамічного програмування
- •Функціональні рівняння Беллмана
- •Задача розподілу ресурсів
- •Тема 3: Транспортна задача за крітерієм часу
- •Варіанти завдань Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Література
До змісту
Міністерство науки та освіти України
Харківський машинобудівний коледж
Циклова комісія „математики, інформатики та комп’ютерної техніки”
Методичні вказівки і завдання
на обов’язкову домашню роботу
Економіко-математичні методи в плануванні
Для студентів економічних спеціальностей.
Харків 2005
Зміст
Тема 1:Поняття двоїстості
Задача оптимального використання сировини через побудову двоїстої задачі
Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст
Задача
Тема 2:Динамічне програмування (дп)
Основні поняття
Особливості задач динамічного програмування
Задача розподілу ресурсів
Тема 3: Транспортна задача за крітерієм часу
Варіанти завдань
Задача 1
Задача 2
Задача 3
ЛІТЕРАТУРА
До змісту
Тема 1:Поняття двоїстості Задача оптимального використання сировини через побудову двоїстої задачі
В плановому періоді з’явились відходи т типів в обсягах ві одиниць (і=1,т)
З цих відходів можна налагодити випуск п типів неосновної продукції. Позначимо через
аij - норму витрат сировини і-го типу на одиницю j-ої (j=1,n) продукції,
сj – ціну реалізації одиниці j-ої продукції ( реалізація забезпечена).
Невідомі величини задачі :
Хj – обсяг випуску j-ої продукції, що забезпечує підприємству максимум виторгу.
Математична модель задачі:
тах Z = с1х1 +с2х2 + . . . +спхп (3)
а11х1+ . . . +а1пхп <=b1
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . xj>=0 (j=1,n) (4)
аm1х1+ . . . +аmпхп <=bm
Припустимо далі, що з самого початку, при вивченні питання про використання відходів основного виробництва, на підприємстві з’явилася можливість реалізації цих відходів деякій організації. Необхідно визначити приблизні ціни (хоча б наближено) на ці відходи. Позначимо їх у1, у2, . . . , уп.
Ціни повинні задовольняти деяким умовам, які відзеркалюють різні інтереси підприємства і купуючої організації, а саме:
загальну вартість відходів сировини купуюча організація намагається мінімізувати;
підприємство згодне віддіти відходи лише за таку ціну, яка не менше за той виторг, який отримає підприємств, якщо саме буде виробляти продукцію з цих відходів.
Ці вимоги формалізуються у вигляді такої ЗЛП
Вимога 1: купуючої організації – мінімізація покупки
F = b1y1 + b2y2 + . . . + bmym min (5)
Вимога 2 : підприємства, що продає відходи; її можна сформулювати у вигляді системи обмежень.
Підприємство відмовиться від випуску продукції першого типу, якщо
а11 у1 + а21у2 + . . . + ат1у >=с1 ,
де ліва частина нерівності означає виторг за сировину, яка потрібна для виготовлення одиниці продукції першого типу, права – її ціну.
Аналогічні міркування можна здійснити відносно випуску продукції кожного типу. Тому вимоги підприємства – реалізатора можна формалізувати у вигляді такої системи обмежень:
а11у1 + а21у2 + . . . +ат1ут >=с1
а12у1 + а22у2 + . . . +ат2ут >=с2 (6)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . уі>=0 (і=1,т)
а1пу1
+ а2пу2
+ . . . +атпут
>=сп
Змінні уі(і=1,т) називаються двоїстими оцінками, або об’єктивно обумовленими оцінками (тіньові ціни).
Задачі (3), (4) і (5), (6) називають парою двоістих ЗЛП ( пара симетричних двоістих задач):
Пряма задача |
Двоіста задача |
|
|
Можна довести, що якщо в якості прямої прийняти задачу (5), (6) про визначення оптимальних цін за сировину, тоді двоїстою до неї буде задача (3), (4) про визначення оптимального плану випуску продукції.
Порівнюючи моделі (3), (4) і (5), (6) пари двоїстих задач, можна визначити такі зв’язки між ними:
якщо пряма задача – на мінімум, тоді двоїста задача на максимум, і навпаки
коефіцієнти цільової функції Сj прямої задачі виявляються вільними членами системи обмежень двоїстої задачі
вільні члени ві системи обмежень прямої задачі виявляються коефіцієнтами цільової функції і двоїстої задачі
матриці системи обмежень прямої задачі і двоїстої задачі виявляються транспонованими по відношенню одної до іншої
якщо пряма задача на максимум, тоді її система обмежень містить у собі нерівності типу “”. Двоїста задача розв’язується на мінімум і її система обмежень має вигляд типу “
”
усі змінні в обох задачах невід’ємні.
До змісту
До змісту