Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття

Вихідним положенням для заняття по даній темі є положення про розслідування злочину як процесу пізнання минулої події, яке протікає у формі доказування. Особливість пізнання злочину як події минулого обумовлює використання такого методу, що дістав назву криміналістичної ідентифікації (ототожнення).

У ході самостійної підготовки варто враховувати спірні моменти по темі. Ряд авторів до криміналістичної ідентифікації включає і встановлення групової приналежності, виділяючи в зв’язку з цим індивідуальну та групову ідентифікацію. А деякі вчені заперечують існування криміналістичної діагностики. Відповідно цим поглядам побудовані підручники. Тому, готуючись до заняття з питань, пов’язаних з криміналістичною діагностикою, необхідно мати на увазі, що корисними у цьому відношенні можуть бути лише певні літературні джерела (наприклад: Криминалистика: том 1. Учебник / Под ред. проф. Р.С. Белкина, В.П. Лаврова, И.М. Лузгина. – М.: Академия МВД СССР, 1987. С. 76-80; Макаренко Є.І. Вступ у криміналістику. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2000. С. 178-189; та ін.).

Готуючись до заняття, студенти зобов’язані в своїх зошитах:

● Законспектувати визначення понять: ознаки і властивості об’єкта, ідентифікаційної ознаки, ідентифікаційної сукупності ознак, ідентифікаційного поля, ідентифікаційного періоду.

● Виготовити схему, в якій відобразити розбіжності положень криміналістичної ідентифікації – встановлення групової приналежності – криміналістичної діагностики (порівняння цих понять доцільно здійснювати за такими моментами: сутність, об’єкти, види об’єктів, суб’єкти, види, форми, значення для практики).

Під час семінару перевіряється виконання цього завдання, здійснюється опитування студентів за контрольними питаннями теми, а у подальшому під керівництвом викладача знайомляться з матеріалами криміналістичних експертиз із метою:

● виділити серед об’єктів криміналістичного дослідження ті, стосовно яких мала місце криміналістична ідентифікація, встановлення групової приналежності або криміналістична діагностика (людина, тварина, рідина, газ, сипуча речовина, пилевидна речовина, предмет, ділянка місцевості); вид, форму, суб’єкта криміналістичної ідентифікації, встановлення групової приналежності чи діагностики;

● визначити за висновком криміналістичної експертизи, протоколом пред’явлення для впізнання, довідкою про перевірку за криміналістичним обліком і т. ін., котрі знаходяться в копіях кримінальних справ, у яких із них вирішено питання про ідентифікацію, встановлення групової приналежності, діагностичного характеру;

● визначити за матеріалами кримінальної справи значення висновків експерта щодо ідентифікації або встановлення групової приналежності для розкриття і розслідування злочину.

Л І Т Е Р А Т У Р А :



Основна: Криминалистика: том 1. Учебник / Под ред. проф. Р.С. Белкина, В.П. Лаврова, И.М. Лузгина. – М.: Академия МВД СССР, 1987. С. 76-80; Курс криміналістики: Навч. посібник / За ред. Є.І. Макаренка. – Дніпропетровськ: Юрид. академія МВС., 2002. Додаткова: Белкин Р.С., Сегай М.Я. Равен самому себе. - К.: Лыбидь, 1991; Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М., 1987. С. 195-208; Кирсанов З.И. Криминалистическое распознание и диагностика. – В кн.: Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учреждений в борьбе с преступностью. – М., 1983; Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений. М.: Юрид. лит., 1978; Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. М.: Юрид. лит., 1977; Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика. - М., 1998; Макаренко Є.І. Вступ у криміналістику. Навч. посібник. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2000. С. 163-191; Седова Т.А. Проблемы методологии и практики нетрадиционной криминалистической идентификации. – Л.: ЛГУ. 1986; Снетков В.А. Проблемы криминалистической диагностики. - М., 1972.- Вып. 23; та ін.