- •Модуль 1 Розділ і. Вступ у криміналістику
- •Семінарське заняття (2 години)
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Модуль 2 Розділ 2. Криміналістична техніка
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінару та відпрацювання практичних умінь
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації та завдання щодо підготовки та проведення заняття
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінару та відпрацювання практичних умінь
- •Модуль 4 Розділ іv. Криміналістична методика
- •Методичні рекомендації і завдання щодо самостійної підготовки
- •Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
Методичні рекомендації і завдання щодо підготовки до семінарського заняття
Вивчаючи цю тему, необхідно враховувати, що за останні десятиліття з історії криміналістики надруковано чимало праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених-дослідників, котрі справедливо наголошують, що знання історії криміналістики дозволяє глибше зрозуміти зародження, тенденції розвитку та роль цієї науки у соціальному житті суспільства, зокрема у боротьбі зі злочинністю.
Криміналістика як самостійна наука бере свій початок з кінця XIX ст., а її засновниками вважаються австрійський професор Ганс Грос (1847-1915 рр.) та французький криміналіст Альфонс Бертильйон (1853-1914 рр.), які зробили великий внесок у створення цієї важливої для правосуддя науки. Але слід зазначити, що чимало в цьому напрямку зроблено вченими і практичними працівниками багатьох країн, у тому числі й України, зокрема таких експертних установ, як Київський та Одеський кабінети науково-судової експертизи.
Готуючись до заняття, в зошиті для практичних занять студенти зобов’язані перелічити сучасні науково-дослідні установи і кафедри криміналістики провідних навчальних закладів України, де здійснюються дослідження проблем криміналістичної науки, навести перелік відомих українських учених-криміналістів.
Завдання для індивідуального заняття 1-2 студентів:
● підготувати реферат з питання «Історія виникнення, розвиток і сучасний стан науки криміналістики і криміналістичних установ України».
● підготувати реферат з питання «Криміналістика в зарубіжних країнах».
Виконання цих завдань перевіряє викладач на початку практичного заняття, а також здійснює контрольне опитування студентів за питаннями теми, наведеними вище. Доповіді студентів поєднуються з подальшим висвітленням питань теми.
Л І Т Е Р А Т У Р А :
|
Основна: Криміналістика: Підручник для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України / За ред. акад. П.Д. Біленчука. – К., 1998; Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. Под ред. заслуж. деятеля науки РФ, проф. Р.С.Белкина. – М.: изд-во НОРМА-ИНФРА-М, 2000. Глава 1; Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001; Курс криміналістики: Навч. посібник / За ред. Є.І. Макаренка. – Дніпропетровськ: Юрид. академія МВС., 2002. Додаткова: Белкин Р. С., Винберг А. И. История советской криминалистики. – М., 1982; 1983; Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М., 1987; Гросс Г. Руководство для судебных следователей. Перевод с нем. – Смоленск, 1885; Крылов И. Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. – Ленинград, 1975; Лузгин И.М., Лавров В.П. Способ сокрытия преступления и его криминалистическое значение. – М., 1980; Макаренко Є. І. Вступ у криміналістику: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2000. С. 50-100; Миронов А.И. Возникновение и развитие криминалистических подразделений органов внутренних дел.– М., 1979; Рассейкин Д.П. Очерки истории уголовной регистрации. – Саратов, 1976; Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов: Учеб. и практич. пособие. – Х., 1997; Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник.- Харків, 1999. - Ч.1; Советские криминалисты. Биобиблиографический справочник / Сост. Т.В. Аверьянова и Н.Н. Лысов. – Нижний Новгород, 1991; Торвальд Ю. Век криминалистики. – М., 1984; та ін. |
Тема 6 |
КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ І ДІАГНОСТИКА |
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ (2 години)
Мета заняття: перевірка й поглиблення знань студентів щодо видів і форм криміналістичної ідентифікації, встановлення групової приналежності та діагностики під час розслідування злочинів.
Матеріальне забезпечення:
Копії постанов про призначення криміналістичних експертиз та висновки експертів (12 шт. на навчальну групу).
План семінару:
Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання і одержання доказів при розслідуванні злочинів.
Об’єкти ідентифікації та їх ознаки. Види і форми ідентифікації.
Встановлення групової належності об’єкту і його доказове значення.
Поняття криміналістичної діагностики та її значення в розкритті і розслідуванні злочинів.
