Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сода. Специализация.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
524.29 Кб
Скачать

1.5.2 Визначення вмісту іонів і

Метод базується на осадженні іонів розчином хлористого барію за реак­цією

Іони , що осаджуються в розчині, титрують розчином кислоти з індикатором фенолфталеїном.

Вміст іонів обчислюють за різницею між загальною лужністю і вмістом іонів .

Обладнання і реактиви:

  • розчин соляної кислоти ( = 1 н);

  • розчин хлориду барію, нейтральний за фенолфталеїном ( = 20 %);

  • розчин фенолфталеїну в етанолі (Сф.ф.= 1 %);

  • піпетка об’ємом 10 мл;

  • циліндр мірний об’ємом 100 мл;

  • колба конічна об’ємом 500 мл.

Методика визначення. Пробу в кількості 10 мл відбирають піпеткою і переносять до конічної колби об’ємом 250 мл. Циліндрами відміряють 7080 мл дистильованої води, 25 мл розчину хлориду барію і додають у колбу з розчином, що аналізується. Закривають колбу пробкою, перемішують розчин і залишають на 5 хвилин. Далі додають 3 – 4 краплі розчину фенолфталеїну (якщо після додавання фенолфталеїну рожеве забарвлення не виникає, це свідчить про відсутність іонів ) і титрують розчином соляної кислоти до зникнення рожевого забарвлення індикатора.

Вміст іонів вираховують за формулою:

,

де – вміст іонів , нд; V – об’єм 1 н розчину соляної кислоти за фенолфталеїном, що пішов на титрування, мл.

Вміст іонів визначають за формулою:

,

де – вміст іонів , нд; Л – загальна лужність содосольового розчину за п. 1.5.1, нд; – вміст іонів за п. 1.5.2.

1.5.3 Визначення вмісту іонів і

Метод базується на перетворенні бікарбонату натрію в карбонат при дії лугу, осадженні карбонатів хлоридом барію і титруванні надлишку гідроксиду натрію в присутності фенолфталеїну за такими реакціями:

NaHCO3 + NaOH = Na2CO3 + H2O

Na2CO3 + BaCl2 = BaCO3 + 2NaCl

NaOH + HCl = NaCl + H2O

Вміст іонів визначають за різницею між загальною лужністю і вмістом іонів .

Обладнання і реактиви:

  • розчин соляної кислоти ( = 1 н);

  • розчин гідроксиду натрію = 1 н;

  • розчин хлориду барію, нейтральний за фенолфталеїном ( = 20 %);

  • спиртовий розчин фенолфталеїну (Сф.ф.= 1 %);

  • піпетка об’ємом 10 мл;

  • колба конічна об’ємом 250 мл;

  • циліндр мірний об’ємом 25 мл;

  • бюретка об’ємом 25 мл.

Методика визначення. Піпеткою відбирають 10 мл досліджуваної проби і переносять до конічної колби об’ємом 250 мл, додають 2530 мл дистильованої води. З бюретки відміряють (точно!!!) 10 мл розчину гідроксиду натрію і доводять до кипіння. Циліндром відміряють 25 мл розчину хлориду барію і додають у колбу з гарячим розчином, закривають колбу пробкою, перемішують і залишають на 5 хвилин. Додають 3 – 4 краплі розчину фенолфталеїну і титрують розчином HCl до зникнення рожевого забарвлення індикатора. Одночасно в тих же умовах проводять „холостий” дослід.

Вміст іонів розраховують за формулою

,

а вміст іонів за формулою

.

У формулах (1.47) – (1.48) – вміст іонів , нд; – вміст іонів , нд; V2 – об’єм 1 н розчину HCl, що пішов на титрування „холостого досліду”, мл; V1 – об’єм 1 н розчину HCl, що пішов на титрування, мл; Л – загальна лужність содосоляного розчину за п. 1.5.1, нд.