1.1.5 Відділення регенерації аміаку

У відділенні регенерації аміаку аміак і СО₂ виділяють з фільтрової рідини та інших рідин, що містять NH₃ і СО₂, і повертають у виробництво. Карбонати амонію можуть бути розкладені простим нагріванням розчину, наприклад:

Виділення аміаку з хлориду амонію здійснюється взаємодією розчину, що містить NH₄Cl, з гідроксидом кальцію (вапняковим молоком). Для попередження надлишкової витрати вапнякового молока на взаємодію з карбонатами амонію, наприклад за реакцією

що супроводжується одночасно і втратою СО₂, фільтрову рідину перед змішуванням з вапняковим молоком слід якнайповніше очистити від СО₂. Відгін аміаку з неї здійснюють більш глибоким нагріванням фільтрової рідини, ніж це необхідно для вилучення СО₂. Водний розчин хлориду кальцію, що утворився за реакцією

і містить невикористаний NaCl, відкачують у відвал або переробляють на тверді продукти – CaCl₂ і NaCl.

Для забезпечення нормальної роботи відділення систематично контролюють склад фільтрової рідини, яка надходить з відділення фільтрації (К₁₂, див. рис. 1.1): прямий титр (2428 нд); вміст хлоридів (понад 90 нд), загального аміаку (8292 нд) і загального СО₂ (3640 нд). Перевіряють склад фільтрової рідини в теплообміннику дистиляції: прямий титр (лужність) (не більш ніж 23 нд) та вміст загального СО₂ (не більш ніж 1 нд). У дистилерній рідині визначають вміст хлоридів (понад 61 нд), аміаку (не більш ніж 0,1 нд) та СаО_акт. (не більш ніж 2,5 нд) (К₁₅, див. рис. 1.1).

1.1.6 Відділення випалу вапняку

У відділенні випалюють вапняк або крейду за рівнянням реакції

Потім СО₂ подають на стадію компресії і далі на карбонізацію, а СаО – у відділення гасіння для одержання вапнякового молока. Випал карбонатної сировини здійснюють на содових заводах у шахтних печах за рахунок горіння пального (коксу або антрациту), що подається в піч разом з карбонатною сировиною.

Для забезпечення нормальної роботи відділення контролюють наступні показники: склад карбонатної сировини – вміст СаСО₃, вологи, SiO₂+нерозчинні домішки, MgCO₃, R₂O₃ (К₁₇, див. рис. 1.1); склад пального, вологість і вміст золи (К₂₀, див. рис. 1.1); склад газу на виході з печі (К₁₉, див. рис. 1.1) (СО₂ – 3235 або 3940 % при роботі на крейді чи вапняку відповідно) і склад випаленого вапна (К₁₈, див. рис. 1.1) залежно від родовища карбонатної сировини.

1.1.7 Відділення гасіння вапна

У відділенні одержують гідроксид кальцію (вапнякове молоко) при гасінні СаО водою:

Для забезпечення нормальної роботи відділення в ньому періодично контролюють склад вапна, що надходить на гасіння (К₁₈, див. рис. 1.1), склад вапнякового молока (К₁₆, див. рис. 1.1): вміст СаО_акт (200250 нд) і вміст іонів (712 нд).

1.2 Аналіз кальцинованої соди

1.2.1 Визначення втрати при прожарюванні

Обладнання:

• тигель фарфоровий високий № 3-4;

• терези аналітичні типу ВЛА-200 або аналогічні;

• шафа сушильна типу СНОЛ-3,5 або аналогічна.

Методика визначення. Пробу соди масою приблизно 10 г прожарюють в тиглі при 250 ^оС до постійної маси і визначають втрату у відсотках.