3.3. Система державного регулювання інноваційної діяльності

Характерною тенденцією світового економічного розвитку поча­тку XXI ст. є загострення конкуренції різних типів промислової по­літики та розмаїття макроекономічних моделей. Конкуренція ж товарів та послуг відступає на другий план. Вже не ринок відкриває шлях до процвітання, а ступінь наукового й інформаційного забез­печення виробництва, рівень його організаційних форм, якість під­готовки кадрів, їхня зацікавленість у кінцевих результатах праці.

Для досягнення стійкого економічного зростання держава має забезпечити збалансованість конкурентної та промислової політи­ки.

Інноваційна політика є частиною економічної й спрямована на забезпечення ефективності інноваційної діяльності. Стратегія й ме­ханізми реалізації державної інноваційної політики, як правило, ви­значаються її законодавчими та урядовими структурами. Орієнтація на суто ринкові механізми розвитку та подолання кризових явищ в національних економіках, як свідчить світовий досвід (СІЛА часів великої депресії, Німеччина та Японія в повоєнні роки), безперспе­ктивна.

На Заході державне втручання в інноваційну сферу стало нор­мою, і його методи постійно вдосконалюються. Основною метою такого втручання є забезпечення сталого економічного розвитку, підтримка низького рівня інфляції, високої інноваційної активності й зайнятості.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» [5], дер­жавне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

• визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної дія­льності державного, галузевого, регіонального та місцевого рів­нів;

• формування й реалізації державних, галузевих, регіональних та місцевих програм;

• створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності;

• фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

• встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної ін­фраструктури.

Законом встановлено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності:

1. Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності, а саме:

• створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;

• затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Ка­бінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічно­го, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля;

• в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні й район­ні ради відповідно до їхньої компетенції:

• затверджують регіональні інноваційні програми, що кредитують­ся з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;

• визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обла­сних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональ­них інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, делегують повноваження обласним і районним державним адміністраціям фінансування регіональних інновацій­них програм через державні інноваційні фінансово-кредитні уста­нови (їхні регіональні відділення) у межах виділених у цих бюджетах коштів;

• контролюють фінансування регіональних інноваційних програм за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і ра­йонних бюджетів.