2. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.

Наукові розробки й впровадження доцільних заходів щодо економічної організації території відповідно до закономірностей розміщення називають принципами розміщення продуктивних сил або принципами соціально-економічної регіональної політики. Вони являють собою сукупність головних ідей і вихідних положень, які формують першооснову розміщення продуктивних сил, результат наукового пізнання дії закономірності розміщення окремих об'єктів, областей і територіальних господарських комплексів.

Принципи – це також правила господарської діяльності й керування економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях розміщення продуктивних сил і розвитку регіональної економіки.

Найважливішими принципами є:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва, зміст якого складається в такому розташуванні виробництва, що забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. Принцип раціональності розміщення виробництва передбачає:

• наближення матеріаломістких, енергоємних, водоємних виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води;

• наближення трудомістких областей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів ?за статтю, віком, кваліфікацією;

• наближення масового виробництва мало транспортабельної продукції до місць її споживання (хлібопечення, молоко, будівельні матеріали й т.п.);

• запобігання зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини, матеріалів, палива з одного регіону до іншого;

• обмеження надмірної концентрації промислових проектів у більших містах, одночасне надання переваги малим і середнім містам, що були райцентрам;

• охорона навколишнього середовища й забезпечення нормальних екологічних умов проживання населення.

2. Принцип оптимального розміщення виробництва. Оптимальність означає вибір кращого варіанту, не тільки з готівки, але і взагалі з усіх можливих. Наприклад, при створенні металургійного комплексу досягається висока ефективність роботи галузі. Але, з іншого боку, це призведе до зайвої концентрації шкідливих виробництв. Доведеться збільшувати витрати на охорону навколишнього середовища. А це може звести нанівець отримані вигоди від створення комплексу.

3. Принцип збалансованості й пропорційності розміщення виробництва. Цей принцип передбачає дотримання збалансованості між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, і наявністю сировинних, енергетичних, трудових, земельних, фінансових ресурсів регіону – з іншого. Пропорційність передбачає оптимальну структуру господарства регіону, тобто відповідні пропорції між областями спеціалізації, допоміжними й обслуговуючими областями, а також між виробничою й соціальною сферами й т.п.

4. Принцип комплексності. Витікає з дії відповідного закону розвитку ТСЕС. На практиці він реалізується:

• комплексним використанням природних ресурсів; включаючи відходи виробництва (лісопиляння, металургійного виробництва і т.п.);

• раціональним використанням трудових ресурсів (шляхом створення в регіоні таких виробництв, які забезпечили б занятість всім верствам населення); • створенням єдиної інфраструктури;

• встановленням виробничо-технологічних зв'язків між підприємствами території (району, міста тощо).

5. Принцип обліку раціональних форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування). Сутність принципу полягає в тому, що характер розміщення повинен стимулювати розвиток ефективних форм територіальної організації суспільного виробництва.

6. Принцип врахування міжнародного географічного поділу праці. Згідно з цим принципом держава прагне розвивати на своїй території такі виробництва і в такому обсязі, які відповідають його переваг в частині «факторів виробництва» (економічних ресурсів) і продукція яких користується попитом на міжнародному ринку. Розвиток таких виробництв і цілих галузей має заохочуватися. Одночасно лібералізувати імпорт таких видів продукції, які в країні не проводяться.

7. Принцип збереження екологічної рівноваги. Цьому принципу екологічної рівноваги, незалежно від важливості розміщення на даній території того або іншого виробничого об'єкта, повинні підкорятися інші вигоди, які з'являються в різних варіантах при розміщенні продуктивних сил. Цей принцип повинен успішно діяти й при здійсненні реконструкції вже діючих виробничих об'єктів, де екологічна рівновага порушена, з метою приведення їх до рівноваги.

8. Принцип обмеженого централізму. Сутність цього принципу полягає в органічному об'єднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення. При цьому передбачається створення умов для розвитку продуктивних сил у регіоні з метою підвищення його соціально-економічного розвитку. Однак розвиток кожного регіону не повинен вступати в розбіжність із державною регіональною політикою, що розробляється з обліком пріоритетних і; загальнодержавних інтересів. Держава не повинна втручатися в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів самоврядування. Вона повинна створити за допомогою економічних важелів, системи пільг і оподатковувань таку територіально-галузеву структуру, яка б сприяла загальнодержавним і регіональним інтересам, допомагаючи підвищувати життєвий і культурний рівень населення.

9. Принцип вирівнювання рівнів економічного й соціального розвитку регіонів і областей. Цей принцип передбачає зближення територій за інтегральними показниками, які характеризують кінцеву результативність їхньої господарської діяльності, зокрема виробництво внутрішнього валового продукту на душу населення.

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави.