
- •Регіональна економіка
- •Регіональна економіка
- •Анотація
- •Тема «Предмет регіональної економіки і місце курсу в системі наукових дисциплін»
- •1. Предмет регіональної економіки.
- •2. Місце курсу в системі наукових дисциплін.
- •3. Методи и методологічні основи курсу «Регіональна економіка».
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Економічні закони, закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил»
- •1. Економічний закон і закономірність: сутність та використання в регіональній економіці.
- •2. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- •3. Фактори розміщення виробництва.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Економічне районування та територіальна організація господарства»
- •Економічний район та принципи економічного районування.
- •2. Форми територіальної організації продуктивних сил районів та типи економічних районів.
- •Економічні райони України
- •4. Територіальна структура господарства України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Регіон в системі територіального поділу праці».
- •2. Спеціалізація економічних районів і методика оцінки її ефективності.
- •Місце регіонів у системі тпп.
- •Типологія регіонів (вітчизняний досвід)
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики»
- •Сутність регіональної політики.
- •Цілі, завдання та принципи державної регіональної політики.
- •Цільова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Механізм реалізації регіональної економічної політики».
- •1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики (дрп).
- •2. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації дрп.
- •3. Основні форми реалізації дрп.
- •4. Основи управління державним і комунальним сектором регіональної економіки.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах».
- •1. Сутність і структура господарського комплексу України.
- •Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •Види економічної діяльності та їх коди
- •3. Стратегічні напрями трансформації економіки України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Природний та трудоресурсний потенціал України».
- •1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
- •2. Роль населення у розвитку народного господарства України.
- •3. Державна політика зайнятості в Україні.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема « Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення»
- •1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура.
- •2. Коротка характеристика мок Україні.
- •3. Територіальна та галузева спеціалізація міжгалузевих комплексів Україні.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем».
- •1. Соціально-економічна система: поняття і структура.
- •2. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил.
- •3. Економічна сутність кластерів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку».
- •1. Донецький район в національній економіці.
- •2. Придніпровський район та його особливості.
- •3. Економіка Північно-Східного району.
- •4. Регіони Західної та Південної України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Міжнародні економічні зв’язки України».
- •1. Міжнародний поділ праці, його сутність і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •2. Форми зовнішньоекономічних зв’язків України.
- •3. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема: «Фактори сталого розвитку продуктивних сил».
- •1. Концепція сталого розвитку: її сутність та складові.
- •2. Передумови, етапи та принципи переходу України до сталого розвитку.
- •Науково-технічний прогрес як фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Наукові засади раціонального природокористування».
- •1. Еволюція економічних принципів природокористування.
- •2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування.
- •3. Екологічне законодавство України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема «Екологічний моніторинг і система екологічної інформації».
- •1. Стан навколишнього середовища в Україні.
- •2. Екологічний мониторинг: поняття, цілі, організація.
- •3. Організація служб охорони навколишнього природного середовища.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема : «Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища».
- •1. Економічний механізм управління природоохоронної діяльності.
- •2. Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища.
- •3. Види і зміст платежів за використання природних ресурсів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 17 «Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності».
- •1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва.
- •Державна програма охорони нпс.
- •Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно – ресурсного потенціалу.
- •Питання для самоконтролю:
3. Екологічне законодавство України.
Україна сьогодні має законодавчо визначені у програмних документах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів економіки. Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини стосовно природи.
Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою у законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання та дотримання нормами права, які забезпечуються державним примусом у випадку їх невиконання.
Стратегія природокористування України має бути однією з фундаментальних складових стратегії розбудови правової, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких незаперечних прав є право громадян на екологічну безпеку, яке забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.
Вадою чинного законодавства з охорони навколишнього середовища є сьогодні те, що воно сформувалось за поресурсною ознакою, тобто окремому регулюванню підлягають земельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронні та інші природовідносини. Такий підхід не забезпечує комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиного організму.
Одним із перших законодавчих актів суверенної України був Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., який передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну впорядкованість у систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це право реалізується шляхом участі громадян в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природних ресурсів, об’єднання в громадські природоохоронні організації і отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища.
Цей Закон зобов’язує державні органи надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності та враховувати їхні пропозиції щодо цього. За цим Законом громадяни України мають не лише права, але и обов’язки щодо збереження природи, раціонального використання її багатств, дотримання законодавства про охорону навколишнього середовища.
Закон визначає повноваження Верховної Ради та місцевих рад народних депутатів, органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Спеціальним уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 р.
Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:
брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати;
одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища і джерела його забруднення;
виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища;
подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства.
Законом передбачається розробка заходів: щодо екологічних вимог до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів; про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення; від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
Законом дається визначення зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічні катастрофи, підвищення екологічної небезпеки). Встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
Визначені такі правопорушення:
порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
порушення норм екологічної безпеки;
порушення вимог законодавства про проведення екологічної експертизи;
допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у навколишнє природне середовище;
самовільне використання природних ресурсів, перевищення
встановлених лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;
невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;
відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, джерел його забруднення тощо.
Законодавством закріплена обов'язковість екологічної експертизи. Позитивний її висновок є підставою для відкриття фінансування за всіма проектами і програмами, реалізація яких без такого висновку забороняється. Законом передбачаються й інші форми екологічної експертизи: громадська, наукова, які проводяться незалежно від державної. Визначена система екологічних нормативів: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовину навколишньому середовищі, гранично допустимі й тимчасово узгоджені викиди і скиди забруднюючих речовин; гранично допустимі рівні шуму, електромагнітного випромінювання та інших шкідливих впливів, а також норми і правила радіаційної безпеки; норми і правила природокористування, які встановлюються і вводяться у дію Міністерством охорони здоров'я та Мінекобезпеки України.
Згідно з Законом громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєвонеобхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).
Природні ресурси поділяють на загальнодержавні та місцеві. До загальнодержавних віднесено територіальні води, природні ресурси континентального шельфу та економічної (морської) зони і поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більшій, ніж одна область; види рослин і тварин, занесені до Червоної Книги України; природні ресурси у межах об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
У Законі передбачено, що Україна приєднується до усіх видів міжнародного співробітництва у галузі охорони природи та раціонального використання природних ресурсів шляхом укладання відповідних угод.
Земельний кодекс України, що прийнятий 13 березня 1992 р., регулює охорону і раціональне використання земель. Кодексом встановлено три форми власності на землю: державна, кооперативна і приватна. Земельний кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.
Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок з багаторічними насадженнями, земель природоохоронного, рекреаційного призначення, курортів тощо) досягається встановленням особливого порядку їхнього вилучення для державних і громадських потреб. З метою охорони земель Земельний кодекс встановлює обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів:
використовувати землю ефективно і відповідно до цільового призначення;
підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності;
здійснювати захист земель від водної та вітрової ерозії, забруднення та інших процесів руйнування для збереження і підвищення родючості землі.
У разі порушення вимог земельного законодавства (самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель, невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництва і введення у експлуатацію об'єктів, котрі негативно впливають на стан земель та ін.) настає адміністративна, кримінальна або цивільна відповідальність згідно з законодавством країни.
Водний кодекс України забезпечує правову охорону вод від забруднення, засмічення і виснаження та регулює порядок їхнього використання.
Водним кодексом передбачено пріоритет питтєвого і побутового водокористування. Для охорони вод, які використовуються для них і побутових потреб, курортних, лікувальних і оздоровчих по встановлюються округи і зони санітарної охорони із суворим режимом використання, а також водоохоронні зони лісів.
У кодексі закріплені обов'язки водокористувачів щодо раціонального використання водних об'єктів, економного витрачання відновлення і поліпшення її якості. Власники засобів водного т порту, лісосплавні організації не повинні допускати забруднення і засмічення вод внаслідок впливу масел, хімічних речовин, нафтопродуктів тощо.
У галузі сільського господарства водокористувачі повинні попереджувати забруднення вод мінеральними добривами і отрутохімікатами. Водним кодексом встановлена адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства (самовільне захоплення водних об'єктів, забруднення і засмічення вод безгосподарське використання вод, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які попереджують забруднення і засмічення вод тощо). Водним кодексом передбачено відшкодування збитків, які заподіяні порушеннями водного законодавства.
Лісовий кодекс України регулює відносини з охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей та підвищення продуктивності, раціонального використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.
У кодексі визначені основні завдання, вимоги і зміст організації лісового господарства, критерії поділу лісів на дві групи за їхнім екологічним і господарським призначенням; встановлений порядок та види загального і спеціального використання лісових ресурсів, права і обв'язки лісокористувачів, порядок охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.
Кодекс України про надра регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального та комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, для охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природного середовища при користуванні надрами.
У Кодексі дано визначення поняття про надра, порядок і види користування надрами, основні вимоги у галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:
забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;
раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних у них компонентів;
недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж: та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку.
Кодекс про надра встановлює перелік правопорушень законодавства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Зокрема:
самовільне користування надрами;
порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр;
вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат корисних копалин;
наднормативні витрати і пошкодження якості корисних копалин при їхньому добуванні;
пошкодження родовищ корисних копалин;
невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища стосовно шкідливого впливу робіт, пов язаних з користуванням надрами.
Закон України про охорону атмосферного повітря. Цей Закон спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.
Законом встановлені екологічні нормативи у галузі охорони атмосферного повітря, екологічної безпеки атмосферного повітря (гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, гранично допустимих викидів забруднюючих речовин для кожного стаціонарного і пересувного джерела викиду).
Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат. Підприємства, які своєю діяльністю впливають на кліматичні умови, повинні скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар або можуть призвести до негативних змін клімату. Закон встановлює вимоги щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин, при застосуванні засобів захисту рослин, міндобрив та інших препаратів; при розміщенні й розвитку міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови, проектів будівництва і реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.
Законом встановлені види і перелік порушень законодавства про охорону атмосферного повітря:
порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря, гранично допустимих рівнів шкідливого впливу на атмосферу повітря фізичних і біологічних факторів;
здійснення незаконної діяльності, яка негативно впливає на погоду і клімат;
невиконання розпоряджень і приписів органів, які здійснюють контроль за станом атмосферного повітря.
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність та повинні відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок правопорушень.
Закон «Про природно-заповідний фонд України» визначає правові основи організації охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів і об'єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва. Вони мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінності і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Цей фонд охороняється відповідно до цього закону як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.