2. Коротка характеристика мок Україні.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це велика міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу держави, базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування – надійне забезпечення потреб населення і всього господарського комплексу в паливе та електроенергії.

ПЕК – це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро-і атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач.

У паливно-енергетичному балансі України 65% становить вугілля (у перерахунку на одиницю умовного палива). В останні роки видобуток вугілля стабілізувалася на рівні 85 млн. т. Для галузі характерна висока собівартість вугілля, 90% шахт-газонебезпечні, гірничо-геологічні умови видобутку най-найгірші серед країн СНД. Українське вугілля використовується тільки на внутрішньому ринку в силу його високої собівартості, причому Україна імпортує 11млн.т коксівного вугілля.

Нафтова промисловість. В даний час в Україні видобувається 3,5 млн. т. нафти, що становить менш 10% від потреб. Відсутні обсяги імпортуються з РФ і Казахстану. Разом з тим Україна має великі потужності з переробки нафти (близько 50 млн. т.).

Газовидобувна промисловість. В даний час на Україні видобувається 17млрд.м³ газу (макс. 1975 р. – 68 млрд. м³), що становить близько 25% від потреб. Відсутні обсяги імпортуються з РФ, Туркменістану, Узбекистану.

45% виробленої електроенергії припадає на теплові електростанції (ТЕС), які працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.

Переваги ТЕС – їх можна будувати всюди, будівництво обходиться дешевше, ніж будівництво інших електростанцій. Недоліки – по-перше, дорога електроенергія (в 5 разів дорожче, ніж ГЕС), по-друге, ці електростанції екологічно шкідливі (викиди СО2, SO2, N2O).

46% виробленої електроенергії припадає на атомні електростанції (АЕС), які орієнтовані на споживача, особливо на райони з обмеженими енергоресурсами, також значення має тектонічна стійкість території і наявність водних ресурсів. Таким чином, ПЕК Україні, незважаючи на високий рівень розвитку видобутку всіх джерел енергії, задовольняє потреби економіки та населення країни тільки на 2/3, а по окремих видах енергії і того менше. Однак, враховуючи серединне положення Україна в Європі, вона 1/3 потреб в енергії отримує з суміжних країн за рахунок транзиту, граючи роль передавача енергії, а також транспортуючи частину власних ресурсів електроенергії в країни Західної Європи.

Металургійний комплекс є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва.

В структурі металургійного комплексу виділяють чорну і кольорову металургію. До складу чорної металургії входять: видобуток, збагачення та агломерація металевих руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату; виробництво електроферосплавів; повторна переробка чорних металів; коксування кам'яного вугілля; видобуток сировини і виробництво вогнетривких будівельних матеріалів, а також вапняків, флюсів; випуск металевих конструкцій і т.п.

Кольорова металургія охоплює видобуток основних (алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, ртуть), благородних (золото, срібло, платину), легуючих (хром, титан, молібдену тощо), рідких і розсіяних (кадмій, селен, цирконій тощо) кольорових металів. Крім того, у кольоровій металургії відносять видобуток дорогоцінних каменів.

Незважаючи на кризовий стан, металургія України є основним по-постачальником валютних надходжень. Вартість експортної продукції чорної металургії становила в окремі роки понад 3 млрд. $, а її частина в загальному обсязі експорту – понад 40%. Велика частина металопродукції Україні сьогодні експортується в країни СНД.

Машинобудівний комплекс – це сукупність галузей промисловості, що виробляють машини та обладнання для потреб народного господарства. Машинобудування класифікуються на: важке, загальне, середнє машинобудування, виробництво точних механізмів, виробництво приладів та інструментів; виробництво металевих виробів та заготовок, ремонт машин і устаткування.

Хімічний комплекс входить до трійки галузей, рівень розвитку яких визначає рівень розвитку всієї економіки. Виробляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, с/г, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Використання хімічної продукції в промисловості дає можливість виготовляти високоякісні вироби для атомної енергетики, радіоелектроніки і т.д. Продукція хімічної промисловості часто замінює дороге натуральна сировина, знижує вартість кінцевої продукції, підвищує якість виробів.

У складі хімічного комплексу виділяють:

1) гірнохімічна промисловість (видобуток природного сировини для інших галузей хімічної промисловості);

2) основну (неорганічну) хімію (випуск кислот, соди, мінеральних добрив, деяких хімічних елементів (хлор), бутан тощо);

3) хімію органічного синтезу (виробництво органічних сполук (етилен, пропилен), синтетичних смол, пластмас, каучуку, виробів з полімерних матеріалів (шини));

4) мікробіологічну промисловість (виробництво вітамінних концентратів, кормових дріжджів і т. д.);

5) фармацевтичну промисловість;

6) побутову хімію.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) – сукупність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини. До його складу входять: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузь лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев'яних будівельних деталей і будинків, деревностружкових і древесноволокні-стих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, гідролізна промисловість, обслуговуючі виробництва (виробництво і ремонт машин і устаткування), заводи з виготовлення предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного забезпечення, галузі та установи невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність).

Будівельний комплекс – це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-вишукувальних робіт, що забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі: будівництво, промисловість будматеріалів, виробництво будівельних конструкцій і деталей.

Агропромисловий комплекс – комплекс, що включає виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю, зберігання, переробку та реалізацію, а також матеріально-технічне постачання сільськогосподарського виробництва. Головною ланкою є виробництво сільськогосподарської продукції. В АПК зайнято 30% всіх зайнятих в економіці, тут створюється 20-25% ВВП України. В АПК України зосереджено 30% основних виробничих фондів, зайнято близько 40% чисельності працівників народного господарства. Галузі АПК формують 1/3 національного доходу країни. Крім цього, в загальному обсязі товарообігу на продукцію АПК припадає більше 50%, а окремі види продукції комплексу є однією з основних статей експорту України.

Агропромисловий комплекс – складний комплекс, де економічно, технологічно і організаційно взаємопов'язані між собою багато галузей і виробництва. АПК має досить складну функціональну і галузеву структуру. До його складу входять більш 100 видів галузей і підгалузей народного господарства. До його складу входять такі сфери:

1. Сільськогосподарське виробництво (рослинництво і тваринництво) – створює сировинну базу АПК.

2. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для АПК – сільськогосподарського машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрів, комбікормова та мікробіологічна промисловість, виготовлення тари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін.

3. Галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).

Особливу роль в АПК відіграє продовольчий комплекс, який забезпечує населення продуктами харчування і включає виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного походження, реалізацію готової продукції та основні обслуговуючі ланки. До складу цього комплексу входять зернопромисловий, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, виноградно-виноробний, маслобойно-жировий, льонопромисловий, ефіроолійні, молочнопромисловий, м’ясопромисловий і птіцепромисловий підкомплекси.

Транспорт – одна з найбільш важливих галузей господарства України, забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень. Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний і електронний. За функціональним особливостям транспорт поділяється на вантажний і пасажирський.

Соціальний комплекс безпосередньо впливає на рівень життя населення. Чим вище темпи соціально-економічного розвитку, тим динамічніше змінюються людські потреби і сама структура життєвих благ, що задовольняють і забезпечують всебічний і гармонійний розвиток особистості.

Соціальний комплекс має важливе значення для відтворення і якості робочої сили. Саме тут формується рівень робочої сили. Чим вище рівень освіти трудових ресурсів, тим вище темпи оволодіння новими технологіями, технікою та функціями.

До складу соціального комплексу входять соціальна сфера (сфера послуг) і виробництво товарів народного споживання (у першу чергу легка промисловість).