3. Державна політика зайнятості в Україні.

Ринкова економіка перетворює робочу силу на товар, тобто існує особлива форма ринку – ринок праці.

Мета цього ринку – забезпечити економіку трудовими ресурсами.

Трудові ресурси – частина населення що досягла працездатного віку, яка за фізичним розвитком, набутою освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно-корисною діяльністю.

За основу трудоресурсного потенціалу береться віковий ценз, за яким населення території поділяється на три групи:

1. Допрацездатного віку (діти віком до 16 років).

2. Працездатне (чоловіки до 60 років, жінки до 55 років ).

3. Післяпрацездатного віку (пенсіонери).

Залежно від сфери зайнятості трудові ресурси розділяються:

• зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та індивідуальною трудовою діяльністю;

• зайняті у суспільному виробництві ( на державних підприємствах );

• зайняті на навчанні з відривом від виробництва;

• зайняті у сфері військової діяльності.

Окрему групу становлять безробітні.

Види зайнятості:

Повна зайнятість – надання державою згідно з законодавством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно-корисною працею.

Ефективна зайнятість – зайнятість, що проводиться відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення.

В умовах ринку форми зайнятості різноманітні. Зростає кількість зайнятих у комерційних структурах, індивідуальних фермерських господарствах. Виникають нові форми зайнятості, пов’язані з розвитком інформаційних систем.

В той же час в умовах ринку частка працездатних залишається без роботи, і держава повинна проводити певну політику зайнятості.

Рівень зайнятості визначається відношенням кількості зайнятого населення до всього працездатного.

Політика зайнятості включає державні заходи щодо регулювання ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості населення і запобігання безробіттю.

Безробітною є людина працездатного віку, яка немає роботи та доходу, зареєстрована в службі зайнятості,активно шукає роботу і готова приступити до роботи протягом наступних двох тижнів (у визначенні Міжнародної Організації Праці).

Рівень безробіття = кількість безробітних / кількість працездатних * 100%

Ефективна зайнятість передбачає як обов’язкову умову кількісну і якісну відповідність між наявними робочими місцями і наявними трудовими ресурсами (тобто повна зайнятість не може бути ефективною, тому що якщо всі працездатні отримають роботу, то ми бачимо екстенсивний тип відтворення, що не ефективно).

Характерною рисою сучасного ринка праці України є поширення незареєстрованої зайнятості населення,тобто само зайнятості. Людина, яка офіційно вважається безробітною, водночас може брати активну участь у «тіньовій» економіці, отримувати там основні доходи і водночас допомогу по безробіттю. Значних масштабів набула нелегальна трудова міграція за кордон.

Неоднакова в Україні структура зайнятості працівників в усіх сферах економічної діяльності. В областях переважно аграрно-промислової спеціалізації питома вага працюючих у сільському господарстві є більшою ніж у високо індустріальних областях.

Політика зайнятості включає державні заходи щодо регулювання ринку праці,забезпечення ефективної зайнятості населення і запобігання безробіттю.

Юридичною основою політики зайнятості в Україні є закон «Про зайнятість населення».

Держава може використовувати два варіанти політики зайнятості (ПЗ):

1. Активна ПЗ передбачає надання послуг працевлаштування, навчання та підвищення кваліфікації, допомогу безробітним в пошуку нових місць роботи.

2. Пасивна ПЗ передбачає виплати грошової допомоги,компенсацію втрат доходів внаслідок безробіття, але вона не надає допомоги безробітному в пошуку нового місця роботи.

Активна ПЗ проводиться державною службою зайнятості населення. Розробляються програми сприяння зайнятості у галузевому і територіальному розрізах.

Вони містять систему заходів,спрямованих на попередження масового безробіття, створення нових додаткових робочих місць, соціальний захист найбільш вразливих верств населення.

Галузеві програми зайнятості вирішують проблеми скорочення прихованого безробіття,підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, розвитку соціального партнерства.

Основні функції державної служби зайнятості населення:

• здійснює посередництво між роботодавцем і найманими працівниками;

• реалізує основні напрями державної політики зайнятості;

• регулює рух наявної робочої сили з метою працевлаштування;

• веде облік безробітних з урахуванням їх кваліфікації та можливістю перекваліфікації;

• надає допомогу офіційно зареєстрованим безробітним чи сприяє їм у відкритті власної справи;

• здійснює перепідготовку незайнятого населення і підвищення кваліфікаційного рівня працівників.

Реалізація державно політики зайнятості здійснюється через вплив держави на ринкові механізми, через нормативно-правові акти, зокрема Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття», постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи організації виконання актів законодавства зайнятості населення» та інше.

Головна мета такого регулювання – досягти якомога повнішої відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією на ринку праці в професійно-кваліфікаційному, галузевому,територіальному розрізах, забезпечити продуктивну зайнятість населення.

Для досягнення цієї мети важливим є формування гнучкого рину праці, який характеризується високою мобільністю робочої сили, широким вибором сфери прикладання праці, різноманітністю форм зайнятості,гнучкістю режимів роботи.

Основні сучасні тенденції українського ринку праці:

• збереження низького рівня попиту на робочу силу в усіх секторах економіки;

• поширення не регламентованості зайнятості;

• перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї;

• невисока місткість ринку праці;

• значна питома вага офіційно зареєстрованих осіб з високим рівнем професійно-кваліфікаційної підготовки.

Щорічно в Україні реєструється 1 млн безробітних, серед них: жінки –близько 60 %, молодь до 28 років – понад 30 %.

Але зареєстроване безробіття не відображає його реального стану. Органами державної статистики визначається рівень даного показника за методологією МОП. Згідно з нею до складу безробітних відносяться громадяни у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи ( прибуткового заняття );

• протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу;

• впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи.

Запровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасного розроблення та реалізації заходів, спрямованих на посилення соціальних гарантій в сфері зайнятості населення працездатного віку.

Актуальність цього завдання зростає, враховуючи, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режиму неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн чоловік.

Зберігаються заборгованість із заробітної плати,недотримання роботодавця умов трудового договору, нестабільність зайнятості значної частини населення.

Незважаючи на всі економічні труднощі, держава повинна посилити свій вплив на процеси, пов’язані з регулюванням руху робочої сили та забезпеченням зайнятості.